Проаналізовано сучасні теоретичні підходи щодо дослідження проблеми дезадаптації, розкрито сутність даного поняття. Встановлено зв'язок глибинних детермінант дезадаптації з едіповим періодом розвитку психіки суб'єкта. Розкрито психофізіологічні особливості феномену дезадаптації, пов'язані зі станом динамічної невідповідності між живим організмом і зовнішнім середовищем, змінами форм поведінки, розвитком патологічних процесів у психіці суб'єкта. Встановлено взаємозв'язок дезадаптації особи з когітивним дисонансом, порушення якого проявляється у відчуттях дисгармонії, внутрішнього дискомфорту, неможливості адаптуватися до актуальної ситуації. Доведено, що дезадаптація особи проявляється у парадоксальних формах адапції - девіантній, кримінальній поведінці, алкоголізмі, наркоманії, комп'ютерній залежності, азартних іграх, участі у неформальних субкультурах, що не усвідомлюється суб'єктом. Досліджено взаємозв'язок дезадаптації з принципами реальності та задоволення. Розкрито роль інфантильних тенденцій психіки у виникненні психологічної дезадаптації, виявлено її взаємозв'язок з травматичними переживаннями дитинства. Обгрунтовано необхідність здійснення глибинної психокорекції детермінант дезадаптації особи, експериментально доведено ефективність використання методу АСПН, спрямованого на нівелювання деструктивних тенденцій, наведено рекомедації щодо його впровадження у систему підготовки майбутніх психологів-практиків.

  Скачати повний текст

Наведено теоретичні та методологічні основи нового психотерапевтичного підходу - лінгвістичної психотерапії, яка визначається як пансеміотичний вплив на дискурс клієнта, що грунтується на системному аналізі несвідомих засад психотерапевтичного спілкування. Проаналізовано процес мовного самоконституювання особистості в екзистенційно значущій ситуації присутності уособленого психотерапевтом Символічного Іншого. Описано систему дискурсивних практик психотерапії, експліковано епістему даної області гуманітарного знання. Розглянуто практичні приклади терапевтичної роботи в рамках запропонованого підходу, визначено його специфіку у порівнянні з іншими психотерапевтичними школами.

  Скачати повний текст

Досліджено соціально-перцептивні викривлення як епіфеномен психологічних захистів. Висвітлено теоретичні підходи до проблеми викривлення процесу сприймання у соціальній взаємодії. Виявлено залежність даного феномену від дії системи психологічних захистів у контексті психодинамічної теорії. Розкрито психологічний зміст процесу соціально-перцептивних викривлень та виявлено їх глибинно-психологічну суть. З'ясовано, що зазначений феномен детермінується зовнішніми (соціальними) факторами та глибинними механізмами психіки. Доведено, що соціально-перцептивні викривлення є наслідком особистісної проблеми суб'єкта (внутрішньої суперечності), що має відображення у певних зовнішніх проявах, а саме: ігноруванні іншої особи, ідеалізації власного "Я", психологічній імпотенції, психологічній смерті. З'ясовано передумови виникнення соціально-перцептивних викривлень. Установлено їх зв'язок з системою психологічних захистів, з об'єктними відношеннями, умовними й інфантильними цінностями суб'єкта. Обгрунтовано необхідність здійснення глибиної психокорекції соціально-перцептивних викривлень. Доведено результативність проходження майбутніми психологами психокорекції за методом активного соціально-психологічного навчання. Сформульовано рекомендації психологам-практикам з метою запобігання деструктивності їх професійної діяльності.

  Скачати повний текст