З'ясовано, що відповідальність соціального об'єкта є складним багатовимірним соціально-історичним феноменом, автентичне осмислення якого потребує використання різних пізнавальних підходів, а саме: діяльнісного, феноменологічного, формаційного, цивілізаційного. Обгрунтовано засадничу роль соціально-філософського підходу, з використанням якого розкрито полісемантичність поняття відповідальності соціального суб'єкта. Визначено його найважливіші значення та сутнісні характеристики, а також особливості структури та форм вияву зазначеної відповідальності. Значну увагу приділено його моральній, юридичній, політичній та екологічній формам. Розкрито суть поняття соціального суб'єкта відповідальноті та висвітлено трансформації зазначеного суб'єкта за умов глобалізації на базі комунікативного та комунітаристського підходів.

  Скачати повний текст

Розглянуто етичну концепцію Е. Левінаса, концептуальним ядром якої є моральна відповідальність. На підставі аналізу найбільш фундаментальних праць зарубіжних і вітчизняних дослідників, критичного осмислення творчої спадщини Е. Левінаса визначено етичні особливості його концепції, а саме: відхід від традиційної етики, утвердження принципу "асиметричності стосунків" "Я - Інший", який суттєво відрізнявся від існуючих етичних парадигм; обгрунтування етичних категорій "свобода", "страждання", "самотність", "любов", "справедливість", "милосердя" на підгрунті раніше встановлених норм і принципів, поглиблюючи їх зміст і перосмислюючи значення; спрямованість дослідженої проблематики на "обличчя Іншого".

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто діалогічну природу особистісної відповідальності за Іншого на підставі системного вивчення діалогічної етики. Показано, що даний підхід дозволяє на глибинному онтологічному рівні досліджувати відповідальність та виявити докогнітивні передумови її формування. Проаналізовано процес становлення діалогічної парадигми, доведено, що етика, формування якої відбулося у просторі філософії діалогу, має персоналістичне спрямування та зорієнтована на утвердження етичного пріоритету особистості шляхом актуалізації її моральнісного потенціалу, що акумулюється в особистісній відповідальності. Вперше осмислено внутрішній вимір відповідальності на онтологічному рівні. Зроблено висновок, що у своєму внутрішньому вимірі відповідальність є іманентно властива особистості. З'ясовано, що у просторі російської релігійно-філософської традиції діалогічна етика не набула широкого розвитку (її автентичний зразок становлять лише праці М.Бахтіна). Встановлено, що специфіка сприйняття ідей діалогізму й осмислення відношення до Іншого у російській філософії обумовлюється ідеєю соборної єдності, яка передбачає домінування відношення "Ми" над відношенням "Я - ти". Розглянуто діалогічний характер людського існування як докогнітивну передумову формування особистісної відповілаьності за Іншого. Проаналізовано ідеї діалогічної етики для сучасної індивідуалістично зорієнтованої моральної свідомості. Доведено, що моральнісний потенціал особистості, закладений у діалогічності способу її існування, набуває прояву в контексті безпосереднього відношення до Іншого. Виявлено, що діалогічна етика, з використанням концепту діалогу до сфери етичної проблематики, формує принципово нове усвідомлення Іншого у некласичній етиці. Доведено, що визначальною установкою діалогічної етики виступає "нормативність Іншого" як запорука особистісної відповідальності.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність, природу та моральні функції харизматичної особистості та спільноти. Досліджено процес соціальної та культурної еволюції особливого типу людини - "людини-маси" в його цілісності. Виявлено соціально-історичні та психологічні фактори формування харизматичної особистості. У контексті гуманістичної етики й етики комунітаризму вперше доведено, що виникнення феномену "маса" створює умови для уникнення індивідом морального вибору та зняття особистісної відповідальності. Виявлено тенденцію еволюції самосвідомості "людини-маси" до формування споживацького розуміння життєвих можливостей та індивідуальних свобод, які сприймаються у відриві від змісту етичної категорії відповідальності. З'ясовано, що основними принципами морального оцінювання взаємодії харизматична особистість - спільнота є моральні принципи альтруїзму й егоїзму, колективізму й індивідуалізму, принцип конформізму. Визначено роль харизматичної особистості у процесі суспільного розвитку, зокрема, досліджено її вплив на формування морального клімату сучасного суспільства. Встановлено, що за умов соціально-політичної кризової ситуації, обумовленої та взаємопов'язаної з кризами у духовно-моральній сфері, у масовій свідомості відбувається зміна консолідаційних засад до визнання та фокусування на ролі харизматичної особистості. Виявлено позитивну та негативну дієвість харизматичної особистості: інтеграційну та деструктивну. Окреслено спектр очікувань у масовій свідомості українців щодо харизматичного державного діяча, ідеалу якого відповідає самовіддана, сильна, відповідальна, інтегруюча особистість.

  Скачати повний текст