Проаналізовано основні соціальні ознаки та витоки антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Основну увагу приділено вивченню негативних аспектів розвитку цивілізації як глобальної соціокультурної системи. Зроблено висновок, що сучасна техногенна цивілізація переживає глибинну антропологічну кризу, що стосується усіх сфер життя. Виявлено, що науковий аналіз подібних мегатенденцій цивілізаційного розвитку є недостатнім, одноаспектним, оскільки XXI ст. характеризується активним розвитком нових технологій, появою нового типу раціональності як світосприйняття, суспільно-культурними змінами. Встановлено відмінність техногенного цивілізаційного типу від традиційного. Охарактеризовано культурно-історичний контекст зародження, системи цінностей та особливостей раціональності техногенної цивілізації, визначено глибинні джерела сучасної антропологічної кризи. Досліджено культурні й антропологічні суперечності глобалізаційних процесів сучасності у межах однієї цивілізації та сфери міжцивілізаційних відносин. З'ясовано, що рефлексія над джерелами та соціокультурними ознаками антропологічної кризи обумовлює необхідність формування нового типу світогляду й антропологічної парадигми загальнокультурного змісту та загальноцивілізаційного значення.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання соціально-філософського дослідження взаємодії людини та суспільства, тип якої визначено як інформаційну цивілізацію, її зміст та співвідношення з іншими поняттями у системі філософських категорій. Розглянуто методологічний аспект дослідження генезису інформаційної форми зв'язку у соціальному світі. Осмислено специфіку взаємодії людини та суспільства на сучасному етапі переходу до нового способу відтворення соціальності людини. Проаналізовано детермінанти переходу до інформаційної фази розвитку і механізм взаємодії людини та суспільства у процесі становлення соціального організму країни, функціонування якого базується на соціальному метаболізмі переважно інформаційного характеру. Вирішальна роль у становленні нового типу цивілізації належить особистості, розвиток сутнісних сил якої перетворюється на її нагальну потребу, обумовлюючи тим самим трансформації у способі організації соціального життя, де на першому місці знаходиться духовне виробництво як спосіб здаволення духовних потреб людини. Поширення даних тенденцій в Україні зустрічає певні перешкоди, пов'язані з перехідним характером сучасного стану українського суспільства. Висвітлено основні напрямки оптимізації становлення соціального організму країни з урахуванням особливостей її історичного розвитку, менталітету українців та їх домінуючих цінностей.

  Скачати повний текст

На підставі історико-філософського та культурологічного підходів створено сучасну концепцію естетичного як соціального феномену, що набуває значення духовно-аксіологічної та світоглядної детермінанти за нових екзистенційних умов існування людства. Доведено, що "естетичне" є процесом, продуктом і результатом адекватного споглядально-чуттєвого, художньо-емоційного відображення тієї або іншої предметності, реалізованої у дійсності відповідно до її внутрішньої сутності у найбільш досконалій формі. Здійснено філософську рефлексію ідеї естетичного, зокрема, досліджено його онтологічний, гносеологічний, антрпологічний та аксіологічний виміри у контексті історико-культурної еволюції людства та зміни філософських парадигм. Доведено, що "естетичне" у філософії та культурі (в історичному та сучасному аспектах) не збігається, а лише локалізується в них приблизно так, як "ідеал" і "реальність", що має суб'єктивні й об'єктивні причини. Проаналізовано сучасний соціокультурний контекст розуміння естетичного, який формується під впливом глобалізації й інформаційної революції, а також модернізаційних процесів, що відбуваються в Україні. Зроблено концептуальну антиципацію ролі естетичного у сучасній цивілізації на підставі визначення причин зміни у ставленні та розумінні естетичного та поширення ознак аномії як суспільного феномену.

  Скачати повний текст

Введено науковий термін "етнокультурна цивілізація". З застосуванням філософсько-історичного, культурно-історичного та соціокультурного підходів визначено й обгрунтовано місце етнокультурних цивілізацій у контексті становлення глобального світу. Розкрито зміст термінів "етнічна культура", "загальноцивілізаційний процес". Установлено, що зміст термінів "етнічна культура", "етнокультурна цивілізація" та "загальноцивілізаційний процес" корелюють як одиничне ("етнічна культура"), особливе ("етнокультурна цивілізація") та загальне ("загальноцивілізаційний процес"). Проведено філософсько-історичну реконструкцію становлення етнокультурних цивілізацій. Обгрунтовано, що сучасні вектори загальноцивілізаційного розвитку "Схід - Захід" і "Південь - Північ" складають діалектичну єдність, у межах якої відбуваються міжкультурні та міжцивілізаційні діалоги та полілоги.

  Скачати повний текст

Досліджено трансформації та перспективи розвитку культури дозвілля у добу глобалізації. Запропоновано методологічну стратегію дослідження культури дозвілля, розкрито її онтоантропологію та людинотворчий потенціал. Культуру дозвілля розглянуто у площині антропосоціогенезу. Показано, що вона є частиною цивілізаційного процесу та здійснює вагомий внесок у духовний розвиток людства через селекцію культурних форм самовипробування людини, її наявність є передумовою реалізації трансцедентної сутності людини. Встановлено, що культура дозвілля у добу глобалізації має розширену сферу впливу. Розкрито освітній потенціал культури дозвілля, її внутрішній зв'язок з культурою свободи.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу поглядів на культуру та цивілізацію кінця XVIII - кінця XIX ст. та зроблено висновок, що українська філософська думка з кінця XVII ст. пропонує унікальну традицію "критики цивілізації", яка базується на християнському світогляді та визначає посередницьку роль філософського мислення між вірою та розумом; умовно її можна назвати "культуротворчою". Зазначено, що подальший шлях української філософської думки кінця XIX - початку XX ст. можна характеризувати як послідовне віддалення від цієї парадигми та пошук іншої, що базується на науково-раціональному пізнанні та ідеї прогресу. Запропоновано цю парадигму умовно назвати "цивілізаційною".

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософський аналіз проблеми культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу в історичному аспекті. На підставі аналізу концепцій А. Тойнбі, Ф. Фукуями, С. Гангігтона обгрунтовано тезу, що релігія - ідеологія - цінності, вони є чинниками діяльності етносів як суб'єктів історичного процесу, коли кожний наступний чинник заперечує попередній у контексті діалектичного заперечення. Досліджено роль релігійно-конфесійної належності українського народу та визначено, що православ'я було домінантною ознакою його культурно-цивілізаційної ідентифікації. Зауважено, що прийняття християнства сприяло становленню східно-православної цивілізації, а конфесійний поділ на православ'я та греко-католицизм зумовив культурно-цивілізаційний розділ України. Зроблено висновок, що Україна перебуває у центрі Європи, але в метаісторичному аспекті вона опинилася на культурно-цивілізаційному розломі за віссю Схід - Захід. На її території західноєвропейська та російська (євразійська) цивілізація вступають у взаємодію та багаторазово переломлюються у характері та долі українського народу. Міфологеми східно-західної належності як історично ретроспективні смисли зумовлюють суперечності та парадокси сучасної української культурно-цивілізаційної ідентичності.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему можливостей побудови теоретичних моделей майбутнього. Висвітлено генезу філософських теорій стосовно майбутнього та можливості прогнозування. У порівняльному аспекті проаналізовано можливості щодо раціонально обгрунтованого покладання майбутнього у межах некласичної лінійної та некласичної культурно-цивілізаційної моделей суспільного розвитку. Розглянуто можливості обгрунтування вірогідних сценаріїв майбутнього. З'ясовано теоретичні засади покладання майбутнього у межах двох концептуальних моделей. Висвітлено базові принципи концептуалізації майбутнього в сучасних філософсько-історичних концепціях. Виявлено оптимальність методу побудови сценаріїв майбутнього як такого, що передбачає врахування особливостей варіативності навних і можливих змін, які не обмежуються жорсткими схемами, та виявляють здатність щодо адекватного реальності існування.

  Скачати повний текст

Досліджено історико-філософські аспекти ролі соціально-культурної спадкоємності у розвитку особи. Обгрунтовано, що культурно-історичний процес являє собою спосіб розвитку діяльнісних сутнісних сил людини через успадкування, а спадкоємність - спосіб виробництва її сутнісних сил. Запропоновано думку, що оволодіння духовною спадщиною, квінтесенцією якої є історико-філософське успадкування, грає роль засобу залучення особи до історично-духовної розвитковості. Зазначено, що чим глибші та поступальніші соціально-особистісні перетворення, тим більша культурна спадщина залучається до їх здійснення. Через суспільно-духовне успадкування історія входить в людину, а людина - в історію. Уперше досліджено нову роль соціально-культурного та історико-філософського успадкування під час переходу до глобального інформаційного суспільства. Запропоновано тезу, що відродження незалежної України відбулося значною мірою завдяки розширенню її культурної та духовно-філософської (історико-філософської) спадщини.

  Скачати повний текст

Проведено філософсько-антропологічний аналіз світоглядних особливостей українського національного характеру за умов культурної глобалізації. Розкрито суть понять "національний характер", "українська ментальність", "український менталітет". Проаналізовано основні теоретичні здобутки у вивченні української ментальності. Сформовано концепцію змісту національного характеру, що змінюється у різні періоди. Згідно з національним ідеалом людина пов'язує себе через спорідненість з пращурами та нащадками з подіями, що формували їх характер. Відзначено, що уявлення про характер народу є колективною уявою даного народу, оскільки взаємозв'язано з його безпосереднім буттям у межах певного етносу, поняття національного характеру є дотичним до поняття світогляду та відрізняється від ментальності. Досліджено національний характер як систему рис, що виникає внаслідок усвідомлення людиною свого буття у межах певного етносу та своєї причетності до нього, відчуття зв'язку свого буття з історією певного народу.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми тілесної самоідентифікації людини за умов культурних трансформацій. Запропоновано визначення даного поняття як процесу набуття особистої індивідуальності шляхом відтворення власного тілесного образу у співвідношенні з антропо-культурними зразками, що є основою для набуття культурної, соціальноЇ, політичної та інших ідентичностей як необхідних умов для самореалізації особистості. Акцентовано увагу на сутності та перспективах реалізації соматичних прав людини, тобто вимог визнання прав власності на своє тіло, на тілесну самоідентифікацію та самодетермінацію. Проаналізовано теоретичні підстави для формування та розширення можливостей їх реалізації за умов активного розвитку наукових технологій, кризи традиційної системи цінностей і трансформації сучасної культури.

  Скачати повний текст

Висвітлено цивілізаційний підхід до соціально-філософського аналізу проблем розвитку особистості в сучасну епоху. Особливу увагу приділено одній з провідних стратегій даного розвитку - формуванню цивілізаційного статусу особистості, дії принципу глобальності в цивілізаційній парадигмі її соціокультурних цінностей, з'ясуванню її культурно-історичної природи та гуманітарних засад становлення людської індивідуальності. Досліджено особливості функціонування соціального механізму духовного розвитку особистості в процесі цивілізаційних змін.

  Скачати повний текст