Викладено цілісну соціально-філософську концепцію воєнної політики як систему поглядів, відносин і заснованої на них діяльності соціальних суб'єктів і створених ними інститутів влади, яка спрямована на забезпечення суверенітету, територіальної цілісності держави, безпеку держави, громадянського суспільства та людини засобами політичного впливу та збройного насильства. Досліджено методологічні проблеми воєнної політики, категорії та поняття даного соціального феномена. Здійснено соціально-філософський аналіз воєнно-політичної діяльності держави, яку визначено як специфічний вид соціальної діяльності, що є синтезом політичної та воєнної сторін соціальної активності її суб'єктів, спрямованої на реалізацію воєнно-доктринальних цілей і настанов держави за допомогою засобів політичного впливу, застосування або погрози застосування засобів збройного насильства. Визначено та проаналізовано її структуру, суть та зміст реалізації за умов трансформаційних процесів. Обгрунтовано, що позитивні процеси, які відбувалися в світі та в Україні, потребують створення надійної системи захисту національної безпеки, відповідної воєнної політики. Розглянуто проблеми, що існують у сфері реалізації воєнно-політичної діяльності України, вирішення яких може сприяти оптимізації зусиль держави з надійного забезпечення її національних інтересів.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософський аналіз світоглядних орієнтацій особистості за умов трансформації пострадянського суспільства, визначено методологічні засади їх пізнання, а також розглянуто механізми формування та вплив процесів соціальної трансформації на характер світоглядних установок пострадянської людини. Визначено фактори та напрямки оптимізації світоглядних орієнтацій особи за умов сучасних реалій. Обгрунтовано ідею існування глибинного сутнісного зв'язку між особливостями світоглядних орієнтацій пострадянської людини та постмодерністським світобаченням. Зазначено, що однією з істотних характеристик світоглядних орієнтацій пострадянської людини є їх жорстка соціальна детермінованість, запрограмованість на досягнення соціальної мети, відсутність персональної автономії, підпорядкування високих духовних цінностей цінностям соціальним, неспроможність розмежувати соціальне і моральне. З'ясовано, що серед найбільш ефективних факторів та напрямків структурування і впорядкування світогляду пострадянської людини є формування та ствердження ідеології ненасильства як єдиного можливого засобу вирішення гострих соціальних проблем, толерантного ставлення до "інших", усвідомлення своєї відповідальності та її перерозподіл із соціальних інститутів на себе, пріоритетний розвиток освітньої галузі.

  Скачати повний текст