Здійснено цілісний компаративістський аналіз філософсько-антропологічних поглядів Г.Кониського та Г.Сковороди. Досліджено літературні пам'ятки XV - XVIII ст. та доведено, що в українській філософії існували певні напрями у трактуванні суті людини, а саме: ранньогуманістичний, утраквістичний, релігійно-містичний та раціоналістична течія нової християнської філософії. Показано найтиповіші риси людини бароко, які грунтуються на ідеях Г.Кониського та Г.Сковороди стосовно співвідношення душі та тіла, теорії пізнання, концепції щастя. Реконструйовано складові практичної філософії Г.Кониського та Г.Сковороди та з'ясовано особливості обгрунтування ними ролі морального вдосконалення людини, пізнання Бога та самореалізації у земному житті як основних чинників досягнення щастя, що свідчить про синтез у межах культури українського бароко філософських ідей, продукованих в інтелектуальному середовищі братських шкіл та Острозького культурно-освітнього осередку, з західноєвропейськими дудховними надбаннями.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження проблеми екзистенційного виміру духовності людини у творчості Г.Сковороди. На підставі вивчення творчої спадщини видатних діячів і мислителів часів Київської Русі та доби бароко доведено, що екзистенційність і духовність належать до визначальних рис української філософії. Проаналізовано особливості проявів даних категорій у самобутньому філософському вченні Г.Сковороди. На підставі аналізу текстів українського мислителя встановлено, що переживання особою свого "буття у світі" є вихідним принципом духовної сутності людини. Розглянуто особливості трактування ідеї Бога у творчості Г.Сковороди, співзвучного з поглядами релігійних філософів-екзистенціалістів XIX - XX ст. (С.К'єркегора, Г.Марселя, К.Ясперса). Вперше проаналізовано екзистенційний зміст творчості Г.Сковороди у контексті таких модусів людського існування як страх, гріх, самотність, любов і відчай. Висвітлено погляди українського мислителя на внутрішню духовну свободу людини, досягнуту в результаті самопізнання та самовдосконалення та роль даного чинника у визволенні від обтяжливих спокус і негативного впливу зовнішнього світу. Доведено пріоритетність принципу діалогу у філософському мисленні Г.Сковороди як специфічного фактора духовного розвитку особистості.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню ідей стоїчної філософії у вченні Григорія Сковороди. На основі компаративного аналізу творів стоїків та українського мислителя проаналізовано осмислення Сковородою етичних теорій античних стоїків. Досліджено зв'язок поняття "істинної людини" у вченні Сковороди зі стоїчним ідеалом людини-мудреця та вплив "природної релігії" стоїків на трактування Бога як Всесвітнього розуму українським мислителем. Розкрито суть вчення Г.Сковороди про "сродну працю" як природну сутність людини та її зв'язок зі стоїчним розумінням щастя людини. З'ясовано соціальну зумовленість зв'язків творчості Сковороди зі стоїчною філософією.

  Скачати повний текст

Проаналізовано розвиток ідеї виховання моральної особистості у спадщині українських мислителів другої половини XVIII ст. Досліджено шляхи вирішення цієї проблеми у межах європейської філософсько-педагогічної думки до другої половини XVIII ст. Визначено мету й основні завдання та принципи морального виховання, розкрито його зміст і перспективи подальшого реформування. Досліджено основні підходи щодо вирішення проблеми виховання моральної особистості у працях українських мислителів. Висвітлено безпосередній зв'язок української філософсько-педагогічної думки з кращими європейськими традиціями у вирішенні даного питання.

  Скачати повний текст

Досліджено й осмислено соціально-філософські аспекти концепції "Сродної" праці Г.Сковороди, розглянутої як одну з найважливіших передумов досягнення людиною щастя, реалізації людського способу життєдіяльності, самоствердження, самопізнання. Необхідність самопізнання зумовлено потребою усвідомлення змісту, напрямку та мети своєї діяльності, бажанням проникнути у таємниці природи і закономірності суспільного буття. "Сродну" працю представлено як основу діяльності, спрямованої на користь суспільства, що є визначальним фактором для відродження національних коренів та морального закону "всередині нас". Розкрито сутнісні особливості "сродності" та форми її вияву - здібності, нахили, що дозволяє визначити її ("сродність") як внутрішній стимул, потребу у виявленні та реалізації своїх сутнісних сил. "Сродна" праця допомагає людині знайти форми індивідуального вираження своїх думок і почуттів. Уміння виплекати свій задум і втілити його на відповідному матеріалі шляхом засередженості та напруженості душевних сил, бажання вираження вселюдського у кожному одиночному є лейтмотивом становлення особистості.

  Скачати повний текст

Наведено результати філософсько-освітнього осмислення метатеорії поглядів Г. Сковороди. Показано значення даної метатеорії як феномену національного духу українського народу, його ментальності та самоідентифікації, філософсько-освітньої та ціннісно-орієнтаційної точок духовної опори й однієї зі світоглядних філософських систем світового масштабу. Розглянуто метатеорію поглядів Г. Сковороди як "трисонячну єдність" - цілісну концепцію життєвого світу людини в осмисленні та перетворенні у контексті персоналізму, екзистенціалізму, антропології, праксеології. Розкрито націєцентричний світогляд українського мислителя, що детермінує відповідний тип освіти та виявляється у свободі самовираження; у пошуках щастя, істини, себе; у русі до самоідентифікації, який проходить через самозаглиблення, самопізнання, "вслуховування в себе". Простежено взаємозв'язки філософсько-освітніх ідей мислителя, кінцевим результатом яких є людина, здатна знайти шлях до конституювання сродності практично у всезагальній формі. Есхатологічні мотиви філософсько-освітніх поглядів Г. Сковороди розкрито за допомогою методологічного принципу антиципації. Роздуми про сенс життя трактовано у контексті світлої апокаліптичності, яка виступає першим ахетипом української ідеї та культури. Досліджено генезу самоідентифікації особистості на шляху до її національного самовизначення. Розкрито погляди Г. Сковороди щодо проблеми ментальності українського народу. Проведено концептуальний аналіз філософських ідей Г. Сковороди в освітньо-філософському просторі. Проаналізовано чинники, які обумовлюють нестабільність у людських стосунках і породжують проблеми відчуження, дроблення особистості, девіантної поведінки.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський аналіз вчення німецьких містиків (Екгарта, Таулера, Сузо, Беме) і Г.Сковороди у контексті європейської ірраціоналістичної традиції. Розглянуто феномен містики як основи духовної культури, взаємопов'язаний з містеріями античності, гносеологічними пошуками божества, містичним богослов'ям Отців Церкви. Висвітлено місце містичних вчень німецьких мислителів та Г.Сковороди в історико-філософському контексті шляхом експлікації впливів неоплатонізму й ісихазму на формування основних положень містичної антропології Екгарта, Таулера, Сузо, космології Беме, а також ремінісценції їх ідей у філософії Сковороди. Запропоновано позитивний підхід до оцінки містичного світосприйняття, що виконує роль конструктивного принципу позараціональної організації антропного виміру буття.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто аналіз поглядів Г. Сковороди у відношенні до двох традицій християнської думки - східної, греко-візантійської та західної, латинської. З'ясовано головні характерні ознаки релігійності Г. Сковороди, а також розвинуто оригінальну концепцію, пов'язану з характеристикою його світогляду з точки зору естетизму та психологізму мислителя. Відповідно, естетизм Сковороди пов'язується з впливом східної, а психологізм - західної філософсько-теологічних традицій. Доведено, що поєднання даних двох принципових елементів обох традицій у Г. Сковороди відбувається відповідно до нагальних потреб його філософсько-теологічної концепції, проте, у всіх її пунктах проглядає намагання уникнути однобічності й ідеологічної обмеженості, прагнення до гармонійної єдності внутрішнього та зовнішнього, чуттєвого та раціонального, досвіду та теорії, східних і західних елементів.

  Скачати повний текст

Розкрито значення особистості П.Д. Лодія як представника української академічної філософії. Проаналізовано умови формування філософського світогляду мислителя, висвітлено його життєвий шлях. Здійснено критичний аналіз філософської спадщини П.Д. Лодія. Розглянуто історико-філософську концепцію філософа, переосмислено його історичні підходи та принципи. Висвітлено теорію пізнання (логіко-гносеологічні погляди, метафізику пізнання, характер і особливість їх гносеологічно-методологічної спрямованості). Наголошено на важливості ролі П.Д. Лодія як перекладача філософських творів, винахідника нових термінів, що полегшило сприйняття філософії загалом. Увагу приділено критиці П.Д. Лодієм філософських поглядів І. Канта. Доведено, що напрацювання філософа відіграли значну роль у формуванні національної свідомості та гідності українського народу, вітчизняної духовно-академічної філософії як предтечі університетської.

  Скачати повний текст

Вперше здійснено історіографічний аналіз творчої спадщини Г. Сковороди у широких хронологічних межах: з XIX ст. до сучасного періоду. На підставі вивчення історіографічних праць виокремлено чотири етапи дослідження творчої спадщини філософа, встановлено провідні тенденції дослідження проблеми. Розглянуто методолого-теоретичні підходи щодо аналізу творчої спащини Г. Сковороди, систематизовано її інтерпретації. Розглянуто найбільш актуальні та малодосліджені аспекти педагогічного доробку мислителя й обгрунтовано шляхи використання теоретичних ідей і практичних рекомендацій Г. Сковороди за сучасних умов реформування системи освіти в Україні.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній українознавчій літературі здійснено спеціалізоване українознавчо-філософське дослідження філософської спадщини Г. Сковороди. Доведено, що вирішального значення набуває необхідність укладання системи вимірів певної науки, в межах якої буде досліджуватись навіть вже звичне у характеристиках явище. Ця обставина зумовила чітке означення парадигми галузі знань, в межах якої має провадитись наукове дослідження. Обгрунтовано перспективність між- і полідисциплінарних досліджень в галузі гуманітарних наук, здійснених на основі розвитку інтегративної методології.

  Скачати повний текст

Шляхом виокремлення міфологічно-фольклорного пласту творів Г.Сковороди визначено місце і роль українського фольклору в процесі національного самовиразу філософа. Проаналізовано твори Сковороди на ідейному і на формальному рівнях. З точки зору форми досліджено казкові мотиви і сюжети як найменш вивчений фольклорний жанр у творах письменника. Всебічний аналіз символіки доводить її міфологічно-фольклорне походження. За результатами аналізу укладено міні-словник символів Сковороди. Вперше проведено реконструкцію і дослідження мисленнєвої моделі світу Сковороди через призму народного світобаченя українців. Проаналізовано основні категорії даної моделі - космічні (час, простір, колір, число, доля) і соціальні (індивід, соціум, сім'я, праця, навчання). Розглянуто вияв основних рис ментальності українців у творах та характері Г.Сковороди. Це дослідження є доказом глибоко національного характеру творчості Г.Сковороди, закоріненості митця в українську культурну традицію.

  Скачати повний текст

Здійснено філософсько-релігієзнавче дослідження православної барокової антропології Іоаникія Галятовського, зокрема її проблеми - концепції православної людини, пошуків нею правди та шляхів досягнення ідеалу правдивого життя, що розумівся як життя за законами християнської моралі для служіння "православному народові та Батьківщині". Уперше у вітчизняному релігієзнавстві до наукового обігу введено комплекс проаналізованих богословських і проповідницько-полемічних творів видатного представника Чернігівського релігійно-філософського кола другої половини XVII ст. Простежено генетичний зв'язок вчення про правду та правдиве життя православної людини І.Галятовського з православною антропологічною традицією, яка започаткувалась в Україні в добу Київської Русі, знайшла відновлення та продовження у філософії Транквіліона-Ставровецького та Чернігівського науково-мистецького гуртка другої половини XVII - початку XVIII ст., в цілому приєднується до української релігійно-філософської православної традиції, закладеної Петром Могилою. Розкрито релігійні та філософькі засади, а також ідейні джерела християнських антропологічних поглядів І.Галятовського, релігійно-філософські засади його розуміння людини, правди, істини. Досліджено співвідношення правди й ітини у православній антропології І.Галятовського. На підставі порівняння біблійного вчення про людину й антропологічних творів філософа визначено особливості інтерпретації ним правдивої особистості, умов її становлення. Вивчено релігійно-філософські погляди І.Галятовського й особливості формування правдивої православної людини у суспільстві, специфіку осмислення правдивості як реалізації здібностей людини. Проаналізовано еволюцію поглядів на людину як шукача правди у християнській антропології І.Галятовського. Стверджено наявність синтетичності в його атропологічній концепції, яку трактовано як спробу оригінального синтезу східних і західних релігійно-антропологічних ідей на українському ментальному підгрунті.

  Скачати повний текст

Досліджено естетичний аспект художньо-образної системи Г.Сковороди на підставі аналізу його філософської та поетичної творчості, архетипової структури провідних мотивів, образів і принципів українського бароко XVII - XVIII ст. Виявлено найважливіші способи мислення Г.Сковороди - символізм і діалогічність, які зумовлюють його філософський стиль. У художній свідомості філософа визначальною домінантою є принцип поєднання різних здобутків світової культури з домінуванням національних традицій, які реалізуютья на стикові мистецтва, філософії та релігії. Зазначено, що образно-символічне формомислення Г.Сковороди був найбільш природним елементом національної художньої системи вираження дійсності. Визначено засадничі ідеї, принципи, естетичні складові філософії Г.Сковороди та сучасні інтенції, що дозволило зрозуміти світоглядну природу творчості філософа, її культуротвірну функцію, що є однією з необхідних складових літературно-художнього процесу й естетичної думки в оновленій Україні.

  Скачати повний текст