На основі критичного аналізу існуючих і маловідомих філософських поглядів досліджується категорія українського гуманізму в її філософсько-логічному розвитку. Центральне місце в спробі теоретико-методологічного обгрунтування понять "Український національний Ренесанс", "Український національний гуманізм" займає наукове направлення - "філоменологія" (філософія любові до життя), в якій відбилися характерні риси українського національного менталітету, в межах якого визначено сутність українського гуманізму та його зв'язки з духовним надбанням людства. Пропонується новий методологічний підхід у вигляді комплексно-синтетичного методу. У зв'язку з цим по-новому розглядається світоглядний феномен України-Русі XVI-XVII ст. Дослідження онтологічних уявлень українців, характеру їх звертань до філософсько-метафізичної проблематики дало змогу стверджувати, що головною онтологічною парадигмою українського гуманізму є ідея єдиного гармонійного духовно-матеріального Всесвіту.

  Скачати повний текст

Проаналізовано генезу українського філософського гуманізму та вирішено проблему тотожності раціонального та ірраціонального в контексті соціокультурологічних чинників як умови синтезу структурних компонентів вітчизняного теоретичного мислення в цілісну систему. Висунуто тезу про те, що кордоцентрична традиція на основі "софійності" та "іманентної трансцендентності" обумовила включення екзистенційно-персоналістських інтенцій української філософської думки в концептуальні виміри світової інтелектуальної культури, визначила інтроспективні емпатії особистості в активації гуманістично-духовних ініціацій єдності української нації. Визначені особливості національної історико-філософської традиції в акцентах на пріоритеті особистісного начала, автономії внутрішнього духовного світу людини дають можливість зробити висновок про евристичну універсальність гуманістичних констант української філософії.

  Скачати повний текст