Досліджено особливості проявів інтересу до арістотелізму у філософських курсах Києво-Могилянської академії. Простежено поступове зацікавлення ідеями Арістотеля в Київській Русі, формування раціоналістичної традиції в українській духовній культурі. Визначено причини звернення професорів Києво-Могилянської академії до філософії Арістотеля, проаналізовано прояви схоластизованого арістотелізму та простежено його трансформацію в арістотелізм ренесансний і постренесансний.

  Скачати повний текст

Здійснено цілісний компаративістський аналіз філософсько-антропологічних поглядів Г.Кониського та Г.Сковороди. Досліджено літературні пам'ятки XV - XVIII ст. та доведено, що в українській філософії існували певні напрями у трактуванні суті людини, а саме: ранньогуманістичний, утраквістичний, релігійно-містичний та раціоналістична течія нової християнської філософії. Показано найтиповіші риси людини бароко, які грунтуються на ідеях Г.Кониського та Г.Сковороди стосовно співвідношення душі та тіла, теорії пізнання, концепції щастя. Реконструйовано складові практичної філософії Г.Кониського та Г.Сковороди та з'ясовано особливості обгрунтування ними ролі морального вдосконалення людини, пізнання Бога та самореалізації у земному житті як основних чинників досягнення щастя, що свідчить про синтез у межах культури українського бароко філософських ідей, продукованих в інтелектуальному середовищі братських шкіл та Острозького культурно-освітнього осередку, з західноєвропейськими дудховними надбаннями.

  Скачати повний текст

Проведено історико-філософське дослідження духовної культури України XVII - першої половиини XVIII ст. як цілісного історико-культурного феномену, вираженого в ідеях, що її структурують та забезпечують її цілісність. На підставі аналізу концептів, які дозволяють розкрити суть української ранньомодерної духовної культури - конфесіалізації, бароко, раннього просвітництва, а також теолого-політичних і політичних теорій, розуміння історії та історичного часу, статусу знання в житті людини та суспільства у творах українських церковних інтелектуалів XVII - першої половини XVIII ст. Визначено інтелектуальний статус української ранньомодерної філософської думки. Розкрито її роль в ураїнській ранньомодерній історії та культурі та місце у загальноєвропейському контексті. Доведено, що в цей період в Україні, як інших країнах Європи відбуваються процеси, корелятивні модернізації на її ранніх етапах, зокрема, показано, що релігійно-політичні перетворення цього періоду призводять до появи прошарку церковних інтелектуалів, у творах яких висвітлено інтелектуальні інструменти, узгоджене та свідоме задіяння яких має стати основою європейського модерну.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення автентичних джерел досліджено уявлення мислителів Київської Русі про духовно-символічні основи буття. Здійснено зіставлення філософських ідей досліджуваного періоду з українськими національними та загальнолюдськими поглядами на духовні цінності. Висвітлено ідеї духовного зростання ("обоження") у контексті символізму духовної культури Київської Русі X - першої третини XIII ст. Символіку Давньої Русі розглянуто як елемент комунікативно-діалогічного простору культури, спосіб подальшого єднання поколінь. З використаням феноменологічного підходу щодо явища "національного" зроблено припущення про наявність сталих самоочевидностей української нації, які репрезентують себе у символіці "софійного" періоду української філософської думки.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження проблеми екзистенційного виміру духовності людини у творчості Г.Сковороди. На підставі вивчення творчої спадщини видатних діячів і мислителів часів Київської Русі та доби бароко доведено, що екзистенційність і духовність належать до визначальних рис української філософії. Проаналізовано особливості проявів даних категорій у самобутньому філософському вченні Г.Сковороди. На підставі аналізу текстів українського мислителя встановлено, що переживання особою свого "буття у світі" є вихідним принципом духовної сутності людини. Розглянуто особливості трактування ідеї Бога у творчості Г.Сковороди, співзвучного з поглядами релігійних філософів-екзистенціалістів XIX - XX ст. (С.К'єркегора, Г.Марселя, К.Ясперса). Вперше проаналізовано екзистенційний зміст творчості Г.Сковороди у контексті таких модусів людського існування як страх, гріх, самотність, любов і відчай. Висвітлено погляди українського мислителя на внутрішню духовну свободу людини, досягнуту в результаті самопізнання та самовдосконалення та роль даного чинника у визволенні від обтяжливих спокус і негативного впливу зовнішнього світу. Доведено пріоритетність принципу діалогу у філософському мисленні Г.Сковороди як специфічного фактора духовного розвитку особистості.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми добра і зла, життя і смерті, самопізнання, свободи та щастя людини як відображення етико-антропологічних уявлень українських гуманістів кінця XVI - першої третини XVII ст. На підставі аналізу творчої спадщини мислителів українського Відродження реконструйовано загальне ренесансно-гуманістичне вчення про людину як єдність духовного та тілесного начал, призначену для обожнення, а також про основні способи людського існування - протиприродного гріховного як буття у злі та природного доброчесного як щасливого та гармонійного життя. Визначено особливості розуміння даних проблем в українському ренесансному гуманізмі. Встановлено функціональний зв'язок етико-антропологічних поглядів вітчизняних гуманістів з теологічними, онтологічними та гносеологічними ідеями української філософської думки доби Відродження.

  Скачати повний текст

На основі аналізу автентичних джерел визначено зміст, ідеали, категорії та імперативи дружинної етики Київської Русі, шо є важливим для розуміння ідейного контексту, у якому зароджувалася філософсько-етична думка давньоруського періоду. Здійснено спробу дати її визначення, досліджено взаємодію кількох відмінних ідеалів дружинної етики ("воїнства Христового", "ідеального князя" та мирського), проведено розмітку фундаментальних етичних категорій (доблесть, честь, слава), розглянуто їх зміст та еволюцію. Описано зв'язок розуміння імперативу у Київській Русі з уявленнями про сакралізовані межі у географічному просторі та часі, здійснено дослідження тексту "Повчання" Володимира Мономаха як зрілого кодексу імперативів давньоруської дружинної етики, установлено її можливі зв'язки з візантійською та античною спадщиною.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен громадянського гуманізму в період культурного національного відродження ХVI - XVII ст. Доведено наявність за часів українського Ренесансу в контексті цього явища ідей патріотизму, республіканізму, суспільного служіння, свободи особистості, людської гідності, тотожних ідеям італійських гуманістів - Альберті, Бруні, Пальмієрі та ін. Охарактеризовано наукову та громадсько-суспільну спадщину носіїв ідей громадянського гуманізму - діячів української культури, представників ренесансного типу особистості - М. Смотрицького, Л. Зизанія, К.-Т. Старовецького, І. Потія, П. Могили.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню ідей стоїчної філософії у вченні Григорія Сковороди. На основі компаративного аналізу творів стоїків та українського мислителя проаналізовано осмислення Сковородою етичних теорій античних стоїків. Досліджено зв'язок поняття "істинної людини" у вченні Сковороди зі стоїчним ідеалом людини-мудреця та вплив "природної релігії" стоїків на трактування Бога як Всесвітнього розуму українським мислителем. Розкрито суть вчення Г.Сковороди про "сродну працю" як природну сутність людини та її зв'язок зі стоїчним розумінням щастя людини. З'ясовано соціальну зумовленість зв'язків творчості Сковороди зі стоїчною філософією.

  Скачати повний текст

Проаналізовано розвиток ідеї виховання моральної особистості у спадщині українських мислителів другої половини XVIII ст. Досліджено шляхи вирішення цієї проблеми у межах європейської філософсько-педагогічної думки до другої половини XVIII ст. Визначено мету й основні завдання та принципи морального виховання, розкрито його зміст і перспективи подальшого реформування. Досліджено основні підходи щодо вирішення проблеми виховання моральної особистості у працях українських мислителів. Висвітлено безпосередній зв'язок української філософсько-педагогічної думки з кращими європейськими традиціями у вирішенні даного питання.

  Скачати повний текст

Розглянуто структуру просторово-часових уявлень давньоруського хронотопу. Визначено місце сакрального центру в системі просторово-часових уявлень давньоруської культури. Конкретизовано розуміння сакрального центру представниками книжної культури давньої Русі на прикладі уявлення про земний рай, Єрусалим - виокремлених смислових топосів зовнішнього просторового виміру. Проаналізовано генезу уявлень про сакральний центр книжної культури Давньої Русі на прикладі розуміння Києва - виокремленого смислового топосу внутрішнього виміру. Висвітлено особливості давньоруського паломництва, яке є своєрідним кроскультурним екзистенційним способом створення сприятливих умов для спілкування людини зі священним і змінює її релігійно-моральний статус. Показано можливість осмилювати актуальні проблеми сучасного українського суспільства та культури з залученням спадщини середньовічної вітчизняної думки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано твори представників вітчизняної філософії та розглянуто динаміку та специфіку розуміння раціонально незбагненних явищ. Доведено, що актуалізація тем про значущість духовної сутності людини та пошуки шляхів наближення до Бога в загальному контексті творів І. Вишенського, П. Могили, К. Саковича сприяла поширенню граней осмислення ірраціональної проблематики в українській філософії. Виявлено, що у вченні про "внутрішню людину" Г. Сковороди та у "філософії серця" П. Юркевича ідея осягнення таємничого займає вагоме місце. Зазначено, що ірраціональний досвід як окрема ланка в українській історико-філософській спадщині передбачає особливе ставлення до світу та відкриває нові аспекти історико-філософських пошуків вітчизняних діячів XVI - XIX ст.

  Скачати повний текст

Здійснено системний соціально-філософський аналіз історіософських ідей, відображених у книжній культурі Київської Русі, в межах категоріальної структури мислення цієї доби. Визначено етапи та особливості процесу становлення філософсько-історичного мислення в давньоруському суспільстві. На прикладі розвитку основних історіософських категорій показано його специфічні особливості, прослідковано головні тенденції формування та напрямки трансформації історіософських поглядів населення даної епохи. Типологізовано історіософські ідеї, представлені категоріями "простір", "час", "сенс життя" та визначальні риси нового архетипу мислення за відмінностями їх змісту. Охарактеризовано вплив особливостей східнохристиянського православного світосприймання на зміст і структуру філософсько-історичної парадигми давньоруського суспільства.

  Скачати повний текст

Проаналізовано формування основних концепцій католицької філософсько-теологічної антропології. Виділено та досліджено основні етапи даного процесу, починаючи з висхідних ідей, які знаходимо в античній та елліністичній філософії. Зазначено, що складність, нерідко суперечливість і конфліктність, а подекуди несумірність теологічно-антропологічних концепції в їх історичному плині вимагає певної систематизації. Доведено, що це необхідно для наступного критичного дослідження на предмет трансцендентального характеру змісту філософсько-християнських доктрин, розгляду контроверсійності їх раціонального та містичного змісту, певного переосмислення у зв'язку з процесами так званого католицького "оновлення". Особливу увагу приділено аналітичному дослідженню специфіки антропологічної тематики в Україні у XIV - XVI ст.

  Скачати повний текст

Висвітлено специфіку становлення та утвердження української культурно-філософської ідентичності на основі Кирило-Мефодіївської традиції в українській духовній культурі протягом IX - першої половини XIX ст. Досліджено особливості її прояву в епоху княжої Русі у процесі утвердження християнської релігії та морально-етичного характеру світосприйняття та філософування, відображеного у перекладних і писемних пам'ятках. Зазначено, що у період першого культурно-національного відродження (XVI - XVII ст.) Кирило-Мефодіївська традиція сприяла формуванню етнічно-національної самосвідомості на основі збереження мови та власної культури, про що свідчить діяльність Острозького осердеку, Івана Вишенського, поява перших граматик і словників слов'янської мови. Досліджено прояви основної духовної культурної традиції України в XVIII - XIX ст. у процесі утвердження національної ідеї у діяльності "Руської трійці", Кирило-Мефодіївського товариства, творчості І.Котляревського, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ'яненка, М.Костомарова та П.Куліша.

  Скачати повний текст

Досліджено й осмислено соціально-філософські аспекти концепції "Сродної" праці Г.Сковороди, розглянутої як одну з найважливіших передумов досягнення людиною щастя, реалізації людського способу життєдіяльності, самоствердження, самопізнання. Необхідність самопізнання зумовлено потребою усвідомлення змісту, напрямку та мети своєї діяльності, бажанням проникнути у таємниці природи і закономірності суспільного буття. "Сродну" працю представлено як основу діяльності, спрямованої на користь суспільства, що є визначальним фактором для відродження національних коренів та морального закону "всередині нас". Розкрито сутнісні особливості "сродності" та форми її вияву - здібності, нахили, що дозволяє визначити її ("сродність") як внутрішній стимул, потребу у виявленні та реалізації своїх сутнісних сил. "Сродна" праця допомагає людині знайти форми індивідуального вираження своїх думок і почуттів. Уміння виплекати свій задум і втілити його на відповідному матеріалі шляхом засередженості та напруженості душевних сил, бажання вираження вселюдського у кожному одиночному є лейтмотивом становлення особистості.

  Скачати повний текст

Визначено основні тенденції вивчення творчості І.Гезеля в наукових працях XIX - першої половини XX ст. та проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження його філософії у сучасній літературі. Висвітлено основні положення натурфілософської концепції І.Гезеля у контексті парадигми "Бог - світ - людина" у аспекті гуманістичних і барокових тенденцій, які визначили домінування пантеїстичних і деїстичних елементів у тлумачені співвідношення Бога і природи, людини та Всесвіту. Визначено та систематизовано категорії, на яких базується формування поняття "внутрішня людина" у філософії І.Гізеля, а саме: "істина", "віра", "воля", "свобода", "щастя". Відтворено своєрідне розуміння І.Гізелем людини як "диспозиційного чинника" та "ноуменальної цілісності", згідно якого суть людини розглядається через спонукальність, яка дає змогу досягти єдності душі та тіла та визначає її неповторну духовну індивідуальність. Систематизовано нові тенденції трактування етичних норм християнської моралі у релігійно-філософському вченні І.Гізеля, за якою людина розглядається як індивідуальність, що поєднує духовні цінності, визначені божою мудрістю, та власний розум і волю. Виокремлено концепцію "громадянського гуманізму", що становить оригінальне бачення смислових факторів буття людини І.Гізелем, яке базується на усвідомленні значимості й неповторності людської індивідуальності не лише перед Богом, а й перед суспільством, а це призводить до вдосконалення як окремої особистості, так і суспільства в цілому.

  Скачати повний текст

Наведено результати філософсько-освітнього осмислення метатеорії поглядів Г. Сковороди. Показано значення даної метатеорії як феномену національного духу українського народу, його ментальності та самоідентифікації, філософсько-освітньої та ціннісно-орієнтаційної точок духовної опори й однієї зі світоглядних філософських систем світового масштабу. Розглянуто метатеорію поглядів Г. Сковороди як "трисонячну єдність" - цілісну концепцію життєвого світу людини в осмисленні та перетворенні у контексті персоналізму, екзистенціалізму, антропології, праксеології. Розкрито націєцентричний світогляд українського мислителя, що детермінує відповідний тип освіти та виявляється у свободі самовираження; у пошуках щастя, істини, себе; у русі до самоідентифікації, який проходить через самозаглиблення, самопізнання, "вслуховування в себе". Простежено взаємозв'язки філософсько-освітніх ідей мислителя, кінцевим результатом яких є людина, здатна знайти шлях до конституювання сродності практично у всезагальній формі. Есхатологічні мотиви філософсько-освітніх поглядів Г. Сковороди розкрито за допомогою методологічного принципу антиципації. Роздуми про сенс життя трактовано у контексті світлої апокаліптичності, яка виступає першим ахетипом української ідеї та культури. Досліджено генезу самоідентифікації особистості на шляху до її національного самовизначення. Розкрито погляди Г. Сковороди щодо проблеми ментальності українського народу. Проведено концептуальний аналіз філософських ідей Г. Сковороди в освітньо-філософському просторі. Проаналізовано чинники, які обумовлюють нестабільність у людських стосунках і породжують проблеми відчуження, дроблення особистості, девіантної поведінки.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський аналіз вчення німецьких містиків (Екгарта, Таулера, Сузо, Беме) і Г.Сковороди у контексті європейської ірраціоналістичної традиції. Розглянуто феномен містики як основи духовної культури, взаємопов'язаний з містеріями античності, гносеологічними пошуками божества, містичним богослов'ям Отців Церкви. Висвітлено місце містичних вчень німецьких мислителів та Г.Сковороди в історико-філософському контексті шляхом експлікації впливів неоплатонізму й ісихазму на формування основних положень містичної антропології Екгарта, Таулера, Сузо, космології Беме, а також ремінісценції їх ідей у філософії Сковороди. Запропоновано позитивний підхід до оцінки містичного світосприйняття, що виконує роль конструктивного принципу позараціональної організації антропного виміру буття.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст