Показано, що витоки й еволюційне становлення містичної лінії європейської філософії вказують на послідовне становлення та розвиток ірраціонально-інтуїтивного напряму філософії, який реалізується паралельно з раціональним типом філософування та презентує себе через історико-філософські трансформації неоплатонізму. Еволюційні зміни в онтогносеологічному й антропологічному аспектах ренесансного неоплатонізму формуються через синтез античного космізму та середньовічного теоцентризму. Вчення Н. Кузанського є яскравим втіленням ренесансного неоплатонізму в його трансформаційно-еволюційних змінах, що сформовано завдяки ідейним впливам і концептуальній близькості містичним напрямкам історико-філософського контексту. Неоплатонізм Н. Кузанського, вбираючи в себе досягнення неоплатонізму античності та середньовіччя, виявився у прагненні до принципу єдності через збіг протилежностей. Уведення принципу нескінченності сприяє переосмисленню ролі матеріальної компоненти світу й абсолютизації цінності його емпіричного пізнання. Містичний вимір антропогносеології та протонаукових тенденцій Н. Кузанського презентуються через обгрунтування принципової неможливості пізнання світу та Бога, стверджуючи таким чином активне суб'єктивне начало в людському пізнанні та цінність пізнання світу тільки в процесі богопізнання. Протонаукові погляди Н. Кузанського презентувалися через розробку ним проблеми можливості та природи пізнання та мислення, що значно випереджає аналогічну проблематику у І. Канта.

  Скачати повний текст