На підставі порівняльного аналізу математичних і філософських знань античності проведено науково-філософський епістемологічний аналіз становлення системних підвалин філософського раціоналізму. Проаналізовано історію розвитку раціональності, починаючи від її зародження в античній математиці та філософії до занепаду класичних форм даного вчення у еліно-римський період. У процесі дослідження виявлено такі принципові положення в історії розвитку раціоналізму як перехід від емпірико-факультативної до доказової та дедуктивно-діалектичної побудови наукового знання, від дискретної математики до континуальної, а потім від класичної до математики неперервних величин. Відзначено, що перші теоретико-філософські системи наукового пізнання елеатів, Геракліта, Левкіппа - Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура здійснено на підставі синтезу методів доказу та діалектики. Акцентовано увагу, що криза, по суті, виявляє факти, які не вкладаються у раніше сформовану систему принципів раціональності та потребує її перегляду й переходу на новий рівень, результатом якого є побудова нового теоретичного знання та його філософського обгрунтування.

  Скачати повний текст

Досліджено хибу як специфічне явище у сфері пізнання та застосування пізнавальних спроможностей людини на матеріалі розвитку європейської філософії Нового часу. Показано значущість дослідження хиби для історико-філософської реконструкції розвитку філософської думки доби Нового часу. Доведено, що проблеми хиби є одним з основних предметів філософської рефлексії у процесі дослідження пізнавального процесу, а також у разі побудови запропонованих класичною новоєвропейською філософією моделей набуття вірогідного й істинного знання. Досліджено запропоновану класичною новочасною філософією модель співвідношення розуму та буття у аспекті пошуку логічних, онтичних й онтологічних умов можливості виникнення хиби. Розкрито специфіку осмислення хиби у раціоналістичній і емпіричній філософії XVII - середини XVIII ст. Проаналізовано основні концептуальні підходи до тлумачення хиби. Визначено роль відчуття, пристрастей і мови у процесі виникнення хиби. Досліджено процедури їх нейтралізації. Досліджено зв'язок між новочасною та просвітницькою філософією в аспекті вирішення проблеми хиби.

  Скачати повний текст

Проведено філософсько-антропологічний аналіз поняття "досвід", який формується у процесі трансформації класичного ідеалу раціональності. Завдяки редукції змісту поняття "досвід" розкрито суть парадигмальних констант класичного ідеалу раціональності, а саме: неупередженості, об'єктивності, позадосвідності пізнавальних структур суб'єкта. В класичному ідеалі раціональності досвід індивіда зводиться до висхідної самооочевидності суб'єкта. Феноменологічна онтологія досвіду дозволяє виявитити респозитивну раціональність, а структуралістські стратегії експлікації досвіду спрямовані на викриття настанов логоцентризму. Зроблено висновок, що антропологічний зміст природи досвіду є інтеграцією життєвого шляху конкретного суб'єкта, дозволяє акумулювати продуктивні сили людини за логікою форм культури, в яких вони сформовані.

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку раціоналістичних тенденцій в українській філософській думці зазначеного періоду як утвердження акценту на ролі розуму в осмисленні основної парадигми того чи іншого історичного періоду. На прикладі невербальних текстів Київської Русі доведено функціонування раціонального аспекту в художньо-образному сприйнятті дійсності. Встановлено існування в межах культури Київської Русі апостолоподібного шляху пізнання Бога, що допускав застосування розуму в межах християнського віровчення. Текстуально обгрунтовано раціоналістичний характер єресей XV - середини XVI ст. та поглиблено думку про те, що ідеї релігійного вільнодумства, раціоналізація таїн віри, ренесансна інтерпретація Бога, використання засобів логіки та науково-природничого знання в працях українських гуманістів є невід'ємною частиною утвердження раціоналістичних тенденцій. Розкрито зміст бінарних понять "внутрішній" та "зовнішній" розум у поглядах українських полемістів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано теоретичні та методичні передумови дослідження феномена раціональності. Поглиблено проблематику критеріїв і засад раціональності в контексті подолання "парадоксу раціональності" та суперечностей між "абсолютистськими" та "релятивістськими" підходами через розкриття двоїстої природи розуму. Встановлено, що еволюція та функціонування раціональності зумовлені взаємозв'язком "відкритого" та "закритого" її типів, які конкретизуються в домінуючих змістових компонентах на різних етапах її розвитку. Визначено поняття "соціальної раціональності", сформульовано й обгрунтовано сучасні принципи її функціонування, що включають як загальні принципи раціональності, так і ряд додаткових у їх взаємозв'язку з засадами побудови відкритого, демократичного суспільства.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення змісту наукової творчості як засади інноваційної діяльності та її наслідків. Обгрунтовано актуальність установлення взаємовідношення між науково-пізнавальною діяльністю та її інноваційними наслідками у соціальному контексті існування науки в добу глобалізації. Даний контекст розкрито шляхом представлення наукової творчості як засади інноваційної діяльності. Обгрунтовано положення про взаємодоповнюваність творчого та логічного за зміни засад наукової раціональності. Розмежовано поняття творчої та креативної діяльності як моделі опису науково зумовлених інновацій доби глобалізації. Виявлено, що концепції творчості, які розкривають зміст інноваційної діяльності у сучасній науці, формують методологічні зрушення, систематизовані у моделі "інтелект - алгоритм - продукт", яка враховує два джерела новацій, а саме: творчо-креативні ситуації, інноваційно-інвестиційну діяльність.

  Скачати повний текст

Проаналізовано процес переходу від традиційних концепцій пізнання до його сучасного бачення, вперше зроблено спробу систематизувати основні риси цього процесу на різному рівні узагальнення. Запропоновано гіпотезу про новий тип взаємин факту та смислу, які мають складати комплементарну пару, - фактуально-смисловий континуум. Висловлено гіпотезу, що такий тип їх взаємин відповідає мультиуніверсальності буття як найбільш адекватний інструмент її пізнавального "освоєння". Переосмислення мети та ролі епістомології вимагає нових підходів у баченні пізнання як утворення фактуально-смислових зв'язків, а саме, вимагає переходу від планарної "теорії пізнання" (яка претендувала на здатність однозначно описати пізнання) до багатомірної "філософії пізнання". У контексті запропонованого підходу пізнання слід розглядати як неперервний динамічний процес, невід'ємний від емпіричної та раціональної діяльності, пов'язаної з розв'язанням проблем, з чергуванням спроб та помилок. Результатом цього процесу стає знання, яке утворює фактуально-смисловий континуум, який може бути розкрито залежно від набору проблем, які необхідно розв'язати. Перевагою такого підходу є можливість поєднання традиційних цінностей наукового пізнання (точність опису об'єкту та можливість його представлення через набір інваріантів) - стосовно виокремленого "світу" та розуміння обмеженості такого представлення, розуміння його контекстної та ситуаційної обумовленості, що дозволяє зберігати нерозривність традицій мислення, в той же час маючи значний потенціал для переосмислення реальності у новій ситуації.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу опису культурних явищ показано, що об'єкт соціальної науки вивчається за його функцією у самовідтворенні культури, в чому і полягає соціально-консервативний аспект культури. Сформульовано принцип документалізму в соціальних науках, який визначає вимоги спростованості щодо універсальних суджень соціально-наукового опису. Показано, що недокументалістська соціальна наука утворює квазіуніверсальні та суперечливі описи. Запропоновано принцип розрізнення суджень культури та науки щодо культури. Доведено, що судження культури як саме по собі культурне явище не підпорядковано раціональним нормам і тому його включення до теоретичного опису веде до суперечностей. Показано, що теорії А.Лорда, О.М.Фрейденберга, П.Бурдьє мають спільні методологічні риси, що можуть бути охарактеризовані як документальний емпіризм. Вперше наведено загальну характеристику документалістського емпіризму в соціальних науках і показано, що він предметно обмежує засоби пізнання, а документалізм забезпечує виконання норм емпіризму ставленням до особливостей об'єкта та до його наукового опису.

  Скачати повний текст

Досліджено експлікації підстав сучасної раціональності. З використанням інструментарію основних традицій сучасного філософствування (в аналітичній філософії, феноменології, комунікативній філософії) та шляхом аналізу легітимних стратегій культурного сенсоутворення (історичного, прагматичного та природничого дискурсів) визначено адекватну методологію раціонального аналізу раціональності. Показано принципову історичність раціональності модерну та її залежність від християнської міфології. Міф розглянуто як неусувну та випадкову підставу раціональності. З'ясовано, що дії відповідно до міфічної раціональності породжують соціальний простір модерну - західну цивілізацію. Доведено, що будь-які переходи від теоретичного до практичного та навпаки не залишають сфери, окресленої міфом, який є формою реальності буття.

  Скачати повний текст