Проаналізовано проблему сенсу життя в польському неотомізмі. Висвітлено особливості тлумачення особистості та цілі людського життя в томістській традиції філосування, що є унікальним синтезом античної думки та християнської теології. Зазначено, що польський неотомізм є продовженням вічної філософії (метафізичної традиції філософування). Розкрито смислову наповненість таких понять як "суб'єктивність", "особистість", "самореалізація", показано їх співвіднесеність з поняттями "сутність", "людська природа", "внутрішній світ". Зазначено про унікальність людського "я", його онтичну структуру, що передбачає свободу, самопанування й автодетермінізм. Останнім позначено специфічний феномен духовної свободи людської особистості, самозалежність Я від самого себе. Вказано на подвійний характер людського Я - іманентність Я власним вчинкам і водночас його трансцендентний духовний характер. Обгрунтовано ідею спрямованості життя людини на кінцеву ціль, що тлумачиться в польському неотомізмі як вище благо, блаженство, Абсолют. Зазначено, що в процесі духовного та морального самовдосконалення особистість повинна очиститися від пристрастей, досягти стану святості, тобто безпристрастності, і уподібнитися до Бога, вийти на новий рівень екзистенції. Акцентовано, що своїми власними зусиллями людина не може досягнути досконалості, адже їй потрібно отримати дари Святого духа.

  Скачати повний текст