Розглянуто тезу М. Бахтіна про свято як первинну форму культури. Досліджено сакральний театр, його феномен, динаміку та внутрішню єдність, яка організує його зсередини на рівні системи жанрів, висуваючи на перший план домінантний жанр - містерію, яка ініціює формування театральних систем. Театральну систему розглянуто як сукупність сценічних жанрів і прийомів втілення (інсценізації), актуальну для певної суспільної групи міфологічної події (сакрального сюжету).

  Скачати повний текст

Досліджено філософсько-естетичну концепцію абсурду та її вплив на театральну естетику XX ст. Вивчено витоки й еволюцію філософії абсурду; процес формування її екзистенціальних імплікацій. Надано визначення поняття "філософія абсурду". Окреслено мистецьке поле даної філософії та виокремлено її філософеми (нереферентність, бентежність, трагізм, комізм), що віддзеркалюють наслідки усвідомлення людиною абсурдності життя, а саме: бунт, свободу, жагу. Естетико-культурні імплікації філософії абсурду прослідковуються на матеріалі творчості С.Беккета, предметом драматургічного аналізу якого була людська біда, локальне життя людини, приголомшеної стражданням. Художні засоби його театральної естетики, руйнуючи культурний канон і водночас реабілітуючи гру, розраховану на співтворчість з глядачем, послідовно втілили й інтерпретували ідеї філософії абсурду. Доведено, що філософський і драматургічний досвід осмислення феномена абсурду є відносно цілісною системою, що співіснує з іншими світоглядно-ціннісними концепціями і в особливий спосіб забезпечує зв'язок сучасної філософії та мистецької практики з реаліями повсякденного досвіду.

  Скачати повний текст