Досліджено фортепіанну творчість Олів'є Мессіана (1908 - 1992 рр.) у ракурсі культурологічної та текстологічної проблематики. Розглянуто вербальні компоненти музичного тексту - авторські коментарі та ремарки як особливий культурний феномен в фортепіанній культурі XX ст. Запропоновано комплексний підхід, який включає висвітлення творчості композитора в динаміці культурологічних контекстів та особливостей композиторської, музикознавчої та виконавської інтерпретації тексту його фортепіанних творів. Простежено генез феномену коментаря у фортепіанному мистецтві та систематизовано різноманітні прояви автокоментування у творчості О. Мессіана. Доведено, що автокоментар виступає фактором цілісності композиторського стилю, з яким пов'язано авторське програмування інтерпретації творів і пан-програмність творчої парадигми митця.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження процесу розвитку академічного ансамблю народних інструментів України періоду XX ст., класифіковано його різновиди. Проаналізовано процес удосконалення народного інструментарію, досліджено композиторську творчість, підкреслено значення професіоналізації освіти музиканта-народника, розглянуто формування української педагогіки, методології та теорії виконавства на удосконалених народних інструментах, становлення ансамблю народних інструментів в академічному музичному мистецтві. Узагальнено досягнення академічних народно-інструментальних ансамблів на концертній естраді.

  Скачати повний текст

Розглянуто музично-виконавське мистецтво як творчу практику, тобто спосіб закріплення, відтворення та розвитку музичного досвіду людини. Охарактеризовано "актуальне буття" музичного твору у процесі виконання його для слухачів. Визначено шляхи та способи актуалізації музичного твору, сформувані в історії європейської музики. Висвітлено процес перетворення нотного тексту у звуковий феномен на матеріалі сонати op.27 N 1 Л. ван Бетховена, "Крейслеріани" Р.Шумана та творів В.Бібіка (П'ята та Сьома сонати для фортепіано, вокальний цикл на вірші А.А.Ахматової). Узагальнено досвід актуалізації музичної класики у сучасній культурі України, взаємопов'язаний з організацією та проведенням міжнародних фестивалів класичної музики "Харківські асамблеї" (1991 - 2007 рр.).

  Скачати повний текст

Запропоновано розгляд альтового стилю у аспекті взаємодії трьох складових камерно-інструментального жанру. Змістовні характеристики інструментально-видового стилю визначено на підставі оригінального поняття "жанрові константи", що унаочнюється у визначенні ключової позиції інструментально-ансамблевого музикування - камерності з її атрибуціями у вигляді суб'єктивно-особистісного начала, поданого через форму гри у широкому та вузькому її тлумаченнях. Запропоновано оригінальну дефініцію поняття "альтовий стиль" в камерно-інструментальному музикуванні. Підкреслено, що формування даного різновиду видового інструментального стилю йшло саме у камерному ансамблі політембрового типу, де ролеві функції інструментів взаємозбагачувалися у напрямку від монофункціональної сталості до універсальної поліфункції широкого образно-виразового діапазону. Зазначено, що еволюція камерно-ансамблевого стилю відображувала процес змін ідейно-художніх спрямувань епох та індивідуальних стилів, що унаочнюється "віховими" з даної точки зору творами Г.Ф. Телемана, Й.С. Баха, В.А. Моцарта, Р. Шумана, Й. Брамса. Еволюційна "спіраль" у використанні альта демонструє у кінцевому підсумку синтетичне бачення інструмента, що послідовно втілювалось у альтово-стильових концепціях майстрів австро-німецької школи (класичний етап).

  Скачати повний текст

Вперше здійснено комплексний аналіз ансамблевого виконавства на бандурі в усіх його різновидах (моноансамблю, малих форм, капели бандуристів, групи в оркестрі українських народних інструментів). Наведено психолого-фізіологічну оцінку координаційних функцій-дій бандуриста у вокально-інструментальному моноансамблі. Вперше ансамблеве виконавство розглянуто як джерело становлення та розвитку творчої особистості бандуриста у його професійній діяльності виконавця (соліста, ансамбліста сольного типу, учасника вокально-інструментального й інструментального колективу), педагога (який володіє вокальною, інструментальною, диригентською методиками), диригента (що володіє голосом, інструментом, предметно ознайомлений з основами педагогіки). Висвітлено особистий внесок Г.Хоткевича як засновника й організатора ансамблевого виконавства на бандурі в усіх його формах, академічної школи гри на бандурі та її методичної бази.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження феномену артистичної індивідуальності С.Рахманінова та його вплив на розвиток фортепіанного мистецтва XX ст. Розглянуто формування особистості С.Рахманінова-артиста, театральність його гри, що наділяє музичний процес дієвістю та сценічністю. Еволюція артистизму С.Рахманінова полягає у підвищенні ступеня зрілості його інтерпретацій. Розглянуто лінію спадкоємності від піанізму Ф.Ліста та М.Рубінштейна, синтез російської та західноєвропейської традицій у грі великого артиста. Проведено паралелі між С.Рахманіновим і його видатними сучасниками: Й.Гофманом, Й.Левіним, Л.Годовським, Ф.Бузоні, В.Горовцем, Ар.Рубінштейном. Наголошено на надзвичайній силі гри великого артиста та зазначено його виняткову виконавську енергетику. З метою з'ясування цілісної характеристики рахманіновської артистичної індивідуальності досліджено особливості складно організованої психіки митця, якому були притаманні демонстративність темпераменту, екзальтованість ефектів, емотивність. Розглянуто відображення піаністичних традицій С.Рахманінова на прикладах виконавських стилів музикантів, які чули його особисто (К.Ігумнов, В.Горовиця, Ар.Рубінштейна, О.Гольденвейзера) та через вплив усної традиції, породженої інтонуванням С.Рахманінова, на піаністів наступних поколінь (В.Софроницького, Л.Оборіна, П.Серебрякова, Г.Нейгауза, С.Ріхтера, Е.Гілельса, Є.Кісіна, М.Луганського).

  Скачати повний текст

Проаналізовано естетико-психологічні та етико-філософські показники бандурної речовості звука та її виконавського подання з обгрунтуванням спеціального поняття "бандурного вокалу" як культури християнського смирення та артистичної світської вишуканості в традиції виконавської майстерності бандуриста. Визначено специфіку синкретизму бандурної співогри - "театр одного актора в двох персонах" як втілення бандурної поетики творення та виконання. Запропоновано типологічні диференціювання художньо-образних та формально-діяльнісних надбань бандурного мистецтва. Розглянуто композиторські тексти творів С.Баштана, М.Дремлюги, В.Зубицького, В.Власова, О.Сокола та інших.

  Скачати повний текст

Розкрито суть, природу, характерні особливості та соціальні функції баянного мистецтва, виявлено його місце в музичній культурі України. Проаналізовано наукову літературу з дослідженого питання, розглянуто основні теоретичні підходи до визначення баянного мистецтва як складного багатогранного та багатофункціонального явища. З'ясовано роль і значення даного мистецтва в соціокультурних процесах другої половини XX ст. Розроблено типологію інфраструктур соціокультурного функціонування українського баянного мистецтва, у межах яких змінюється "культурний образ" інструмента, його технічні характеристики, музичний репертуар та принципи комунікативних ігор зі слухачем. Проаналізовано вплив ідеологічних, політичних і економічних чинників на розвиток баянного мистецтва за певних соціокультурних ситуацій.

  Скачати повний текст

Вперше в українському музикознавсті досліджено закономірності розвитку вітчизняного оригінального репертуару для баяна. Запропоновано концепцію періодизації еволюційних етапів вітчизняної літератури для баяна. Висвітлено основні тенденції розвитку провідних жанрів української баянної музики сучасної доби. Вперше здійснено загальнотеоретичний та жанрово-стильовий аналіз баянної творчості провідного українського композитора В. Рунчака. Відзначено значний внесок музичного діяча у розробку жанрових і стилістичних компонент нової баянної літератури шляхом активного перетворення жанрових прототипів, створення прецедентів і суттєвої трансформації всього жанрово-стильового комплексу баянної музики.

  Скачати повний текст

Уперше на базі художніх принципів музичної форми (у її широкому естетичному та вузькому музикознавчому смислі) досліджено історичну діалектику стильовоепохальних змін музики, визначених Б.Асаф'євим як співвідношення класичних і акласичних епох. Уперше явища вітчизняного інструменталізму, у даному випадку баянного ансамблю й оркестру, розглянуто у контексті музичних культур ментально близьких слов'янських націй, але у співвідношенні всесвітніх епохальних взаємодій, що охоплюють ментально вилучені культурні регіони та території єдністю "ідей часу". Виведено позицію інструментальної "капельності" звучання баянно-акордеонного оркестру, що вказує на вокальний генезис європейської музики. Проаналізовано оригінальні твори, а також авторські перекладення для баянного оркестру.

  Скачати повний текст

Розглянуто клавесинну безтактову прелюдію в контексті музичної культури XVII - XVIII ст. На основі дослідження суттєво відкориговано уявлення про місце та роль прелюдії в історичній та в сучасній практиці клавесинного виконавства та виявлено її справжнє значення: клавесинна безтактова прелюдія виступає своєрідною точкою перетину знакових явищ музичного мистецтва епохи Бароко. Таким чином, усвідомлення її природи дозволяє глибше зрозуміти специфіку основного комплексу феноменів виконавської практики епохи, а саме: клавесинного лютневого стилю, генерал-басу, техніки орнаментації, мистецтва імпровізації. З огляду на особливості нотації прелюдія стає, у певному сенсі, з'єднувальною ланкою між трактатами та музичними творами, записаними у звичний спосіб, завдяки чому робота з нею виводить на нове осмислення імпровізаційної практики епохи. Розроблено багаторівневий методичний комплекс для виконавського опрацювання клавесинної безтактової прелюдії.

  Скачати повний текст

Досліджено становлення та розвиток взаємодії придніпровської композиторської, виконавської та педагогічної шкіл від витоків до сьогодення. Визначено сутність явища в історичному аспекті. Розглянуто творчі практики як рухливу субстанцію, здатну змінюватися під впливом часу, суспільно-політичних реалій та художньо-естетичних переваг, лишаючи незмінною одну рису - національну ідентичність. Обгрунтовано важливість врахування феномену взаємодії творчих практик як чинника, що складає особливість регіональної композиторської, педагогічної та виконавської шкіл.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему виконавської інтерпретації фактури на прикладі трактування "Прелюдій" opаторії 28 для фортепіано Ф.Шопена. Вперше комплексно розглянуто питання виразного потенціалу виконавської інтерпретації фортепіанної фактури. Проаналізовано й узагальнено систему засобів виразності, що використовуються для виконавського втілення фактури твору. Розроблено понятійний апарат, адекватний меті, завданням і методиці дослідження. Синтезовано наукові досягнення дослідження фактурних явищ у галузі теоретичного музикознавства та теорії музичного виконавства. Виявлено та проаналізовано стильові витоки "Прелюдій", закорінених у музиці епохи бароко. Запропоновано жанрову класифікацію твору, що не дублює існуючі підходи. Визначено та проаналізовано певні тенденції трактувань музичного твору, а також питання виразних можливостей та нескінченної множини виконавської інтерпретації фортепіанної фактури.

  Скачати повний текст

Наведено характеристику виконавської школи як феномену та явища. Розглянуто питання типологічної спільності школи та культури, школи та культурної традиції. Визначено суть понять "виконавська модель", "виконавський канон" як еквівалентні позначення механізмів нормотворчості у виконавстві-професії та виконавстві-мистецтві. Виділено нормативні одиниці виконавської професії та мистецтва. Визначено функції школи в історії виконавського (фортепіанного) мистецтва, розкрито структурні особливості школи як системи типів спілкування музиканта з інструментом, публікою, твором.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні та методико-практичні засади виконавського аналізу музичного твору, визначено його пріоритетні напрями (стильовий, жанровий, фактурний, емоційно-драматургічний). Встановлено, що виконавський аналіз займає особливе місце в системі музично-теоретичних процедур і має свою специфіку як окремий, спеціальний вид досліження музичного твору, спрямований на його виконавську інтерпретацію. У процесі розгляду виконавського аналізу та його об'єкта (твору) застосовано системно-структурний (зокрема, порівняльний), функціональний та історико-типологічний підходи. Запропоновано визначення поняття "виконавський аналіз" та типологію його основних алгоритмів, які включають аналіз емоційних вражень та їх естетичні оцінки ("емоційно-естетичну програму"), а також програму "змістового поля" твору та її відображення у драматургії, рокриття й аргументацію його художнього генезису (жанрово-стильовий комплекс), побудову виконавського "фактурного плану" та створення моделі майбутньої інтерпретації. Результати наукового дослідження використано у виконавській і педагогічній діяльності під час роботи над інтерпретацією фортепіанних творів різних жанрів і стилів.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему виконавського дискурсу барокової клавірної музики на прикладі інтерпретації творів Й. С. Баха. У контексті дихотомії "минуле - сучасне" простежено трансформацію виконавських підходів до клавірної творчості композитора. Визначено художньо-інтерпретаційний дискурс глобалізованого та глокалізованого простору, проаналізовано особливості класико-романтичного, автентичного підходів і модернізованих форм виконання бахівскої клавірної музики. Розглянуто функції виконавця, особливості нотного тексту та різні варіанти вибору інструменту в добу Бароко. Досліджено різноманітні редакції та фортепіанні транскрипції, охарактеризовано інтерпретаторські засади провідних виконавців бахівської клавірної музики, простежено вплив глобалізації та глокалізації на трактування клавірних творів Й. С. Баха у Львівській фортепіанній школі. Акцентовано на множинності інтерпретаторських версій у вирішенні даної проблеми.

  Скачати повний текст

Створено "стильовий портрет" В. Горовиця-виконавця. Індивідуальний виконавський стиль піаніста розглянуто як втілення традицій романтичного виконавства. На прикладі творчості музиканта апробовано методику складання генеалогічного древа музично-виконавського стилю. "Звуковий образ" фортепіано розглянуто як суттєвий параметр індивідуальності творчості музиканта-виконавця. Досліджено еволюцію виконавського стилю В. Горовиця та запропоновано її періодизацію. Створена модель індивідуального виконавського стилю музиканта, що розуміється як система об'єктивно сформованих принципів його творчості, дозволила охарактеризувати такі "показники" стилю, як характеристичні особливості його артистичної особистості, "звуковий образ" фортепіано, що розглянутий як складова "інтонаційної моделі" виконавського стилю, музичний твір у виконавській концепції В. Горовиця.

  Скачати повний текст

Вперше в українському музикознавстві досліджено особливості становлення та розвитку фортепіанної виконавсько-педагогічної школи як комплексного явища, що охоплює діяльність піаністів різних країн. Виділено найвидатніші здобутки та показано перспективи розвитку школи. Визначено сутність фортепіанної педагогіки В.Курца на підставі вивчення його методичних праць. Проаналізовано виконавсько-педагогічні засади одного з найвидатніших учнів В.Курца - Е.Штоєрмана. Досліджено розвиток базових принципів фортепіанної педагогіки В.Курца у діяльності Е.Штоєрмана та його учнів. Визначено основні тенденції розвитку методики В.Курца у різних національних школах, зокрема, у чеській фортепіанній педагогіці 1960-х років. На підставі вивчення звукозаписів досліджено особливості втілення принципів школи В.Курца у виконавській творчості видатних концертуючих піаністів. Вперше в українському музикознавсті проаналізовано та введено до наукового обігу всі методичні праці В.Курца, музичні редакції Е.Штоєрмана та ключові методичні праці чеських піаністів З.Бьомової, А.Грюнфельдової, І.Штепанової-Курцової, українських педагогів Р.Савицького, Д.Герасимович. Висвітлено внесок В.Курца у розвиток піаністики XX ст., показано його вплив на формування польської, чеської та західно-української фортепіанних шкіл.

  Скачати повний текст

Вперше в українському теоретичному музикознавстві розроблено поняття музичного пленеру. Наведено визначення категорії "музичний пленер". Синтезовано наукові здобутки досліджень у галузі фактури теоретичного музикознавства та музичного виконавства. Під час аналізу творів враховано природу фортепіанної фактури, зокрема, виразові можливості звучання інструменту, особливості фортепіанного звуковидобування, технічні прийоми тощо. Виявлено витоки пленерних ефектів, що сягають у звукову сигнальність відкритого середовища. Розглянуто фортепіанну мініатюру XIX - XX ст., представлену творчістю Ф.Ліста, К.Дебюссі, Б.Бартока, І.Шамо, І.Тараненка.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження творів для віолончелі та віолончельних камерних ансамблів В.Барвінського в аспекті визначення їх стилістичних особливостей, основних принципів формотворення та засобів виразності з урахуванням взаємовпливу європейських і галицьких традицій музичного мистецтва. Проаналізовано теоретичні засади та основні етапи розвитку фахового викладання віолончелі в українських навчальних закладах Галичини. Висвітлено вплив педагогічної діяльності В.Барвінського на становлення вітчизняної музичної освіти та формування національного педагогічного репертуару. Досліджено характер гастрольно-концертної практики Галичини кінця XIX - початку XX ст. Показано вплив концертної діяльності В.Барвінського на становлення та розвиток віолончельного та камерно-ансамблевого виконавства в Галичині на початку XX ст. Прослідковано спадкоємність творчих засад, громадянських поглядів, педагогічної та гастрольної діяльності учнів В.Барвінського. Проаналізовано вплив творчої діяльності послідовників композитора на розвиток мистецьких процесів в українській музиці.

  Скачати повний текст