Досліджено історію української духовної пісні XVII - XVIII ст. Розглянуто питання аналізу духовної піснетворчості. На підставі вивчення численних праць доведено, що дослідження духовної пісні тривалий час мало філологіоцентристське спрямування, з кінця 1980-х - початку 1990-х рр. музикознавчий напрямок студіювання жанру почав набувати системного характеру. Внаслідок проведених узагальнень щодо опрацьованих наукових праць запропоновано напрямки перспективних досліджень духовної пісні у контексті інтердисциплінарних студій. Увагу приділено вивченню рукописних і друкованих співаників XVII - XVIII ст. Вивчено пісні, записані або надруковані у богослужбових книгах. Обгрунтовано та проаналізовано етапи розвитку рукописної та едиційної традиції від кінця XVII - до початку XIX ст. Завдяки збереженим текстам проведено джерелознавчо-текстологічний аналіз вибраних духовних пісень. Розглянуто генезу духовної пісні, специфіку її розвитку впродовж XVII - XVIII ст. Проаналізовано її жанрову стилістику. Відзначено, що у процесі розвитку в духовній пісні визрівала та шліфувалася методика нового типу з багатим арсеналом характерних поспівок, зворотів, інтенсифікувався процес кристалізації ладо-фукційних метро-ритмічних особливостей музичних текстів, збагачувалася тематика поетичних текстів. Висвітлено питання релігійно-дидактичної, національно-патріотичної та історико-культурної значущості духовних пісень.

  Скачати повний текст