Здійснено багаторівневу типологію діалогу як музично-культурологічного феномену на основі поетичного підходу. Розроблено концепцію "розуміючого музикознавства", що принципово оновлює методологію музикознавчого дослідження. Визначено музикознавчі аспекти бахтіології та відповідні їм ряди категорій. Виявлено методичні та аналітичні можливості тріадного структурування діалогу. Розвинуто ідею "ідеального над-адресата" - третього в діалозі, який дає змогу розробити єдині критерії типології діалогу в різних його формах, у тому числі - на різних рівнях музичної поетики. Запропоновано семантичну типологію музики та наведено текстологічні засади даної типології. Досліджено різноманітні музичні феномени, що дозволяє створювати типологію музикознавчого семантичного аналізу. Розкрито особливу роль російської композиторської школи рубежу XIX - XX ст. у формуванні умовного смислового музичного діалогу. Зіставлено діалог музики з культурою, а також самодіалог музики, який виявляє особливі властивості музики як контексту "діалог культур". Зазначено, що нове уявлення про універсалії музичної культури та їх анатомічні передумови дає змогу співвідносити з ними певні множинності текстових формул - стилістичні синтагми музики та поглиблювати підхід до явища інтертекстуальності. Апробовано підхід до катарсису як до акту розуміння, у зв'язку з чим визначено діалогічні функції "художнього очищення" та їх композиційні чинники. Розглянуто психосемантичні перспективи теорії діалогу в музикознавстві.

  Скачати повний текст

Розглянуто історію та теорію виникнення і подальшого розвитку візантійської нотації. Визначено рівні впливу грецької нотації на слов'яно-руську до часу виникнення лінійного нотопису - київські ноти. Описано розрізнені відомості фахової літератури з історії нотації, які видобудовують послідовний творчий процес зазначеної ділянки. Визначено зв'язок греко-візантійської літургійної музики з українською монодійною практикою. Зроблено порівняльний аналіз піснеспівів української монодії та відповідного репертуару у руському невменному записі.

  Скачати повний текст

Розроблено методологію та теорію епістолярних джерел, уточнено категоріальний апарат, систематизовано типи та види листів, розроблено їх жанрову класифікацію. Зазначено, що до наукового обігу введено понад 2000 листів видатних діячів музичної культури України, Росії, Польщі, Франції, Бельгії. Проаналізовано праці Б. Яворського, Б. Астаф'єва, М. Грінченка в системі загального джерелознавства. Виявлено нові епістолярні пам'ятки музичної культури, а саме: листування І. Блажкова, Р. Глієра, Б. Гмирі, В. Губаренка, К. Данькевича, І. Карабиця, Б. Лятошинського, І. Лященка, Ю. Мейтуса, В. Тольби, Д. Шостаковича, О. Шреєр-Ткаченко, залучено також епістолярій, опублікований в Україні в останні десятиліття ХХ ст.

  Скачати повний текст

Досліджено український нотолінійний Ірмолой Г. Головні як унікальний взірець традицій українського церковного співу XVIII ст. На основі дослідження Ірмолоя вперше представлено належність Ірмолоя Головні до типових українських ірмолоїв XVII - XVIII ст., показано конкретні впливи української церковної традиції на розвиток церковного співу на території Російської імперії з кінця XVIII ст. Ірмолой Головні являє окрему групу книг українсько-російського типу. У науковий обіг введено ієрархічно-функціональне структурування, за яким Ірмолой Головні належить до соборного типу рукописів. Вперше виявлено наявність репертуару двох традицій церковного співу: спів XVII - XVIII ст., що сформувався в Україні внаслідок балкано-слов'янських впливів; спів, що звучав у Придворно-співацькій капелі, покладений в основу сучасного обиходного церковного співу. Досліджено вплив на формування придворного наспіву української традиції церковного співу. Доведено еволюційне спрощення репертуару церковного співу в межах Російської імперії другої половини XVIII ст.

  Скачати повний текст

Висвітлено один з вершинних етапів розвитку музичної культури України, яка сформувалася на основі снитезу слов'яно-греко-латинських традицій та представлена новими типами музичної творчості, нотації, педагогіки. Вперше в музичній медієвтиці цілісно розглянуто комплекс основоположних засобів формотворення у жанрі сакральної монодії (лад, метрику, ритміку). Запропоновано методи стилістичної ідентифікації її національних різновидів (київського, болгарського, грецького співів). З'ясовано механізми сучасного прочитання давньої релятивної нотоції. Відтворено процес становлення нової музичної педагогіки.

  Скачати повний текст

Досліджено співочі рукописні книги XII - початку XX ст., що зберігаються в Інституті рукопису НБУВ, здійснено їх комплексний науковий опис, уточнено дати створення, назви, зміст, репертуар, жанри, типологію, музичні особливості. Проведено кодикологічний аналіз крюкових рукописів, здійснено їх аналітичне дослідження в джерелознавчому й історико-типологічному контекстах, виділено характерні (кодикологічні та музично-палеографічні) ознаки кожної рукописної книги (РК), здійснено повний кодикологічний опис даних джерел. Проведено порівняльне вивчення рукописів української та російської традицій і визначено додаткові ознаки для атрибутування РК. Досліджено історію, зміст, типологію, музично-палеографічні й текстологічні ознаки, стилі художнього оздоблення співочих рукописів різних періодів створення. Удосконалено методи джерелознавчого та кодикологічного вивчення музичних РК. Визначено специфічні особливості музичної рукописно-книжної культури, а також основні напрями кодикологічного дослідження книжної писемності.

  Скачати повний текст

Досліджено новий джерельний матеріал - маловідомий рукописний комплект Михайлівського Золотоверхого монастиря, що містить 73 партесні твори (50 з них знайдено вперше) і близько 70-ти хорових концертів. Здійснено археографічний опис рукописного комплекту монастиря. Складено інципітний каталог новознайдених партесних концертів. Виявлено записи концертів, створених у 1750 - 1760 рр. Запропоновано робочий варіант опису комплекту партесних рукописів. Наведено поняття "рукопис суміжного складу". Переглянуто етапність розвитку партесного співу в Україні, виділено етап 1750 - 1760 рр., визначений як перехідний. Досліджено перехідні процеси в галузі поліфонії, гармонії та музичної форми партесних творів зазначеного періоду.

  Скачати повний текст

Визначено психологічний механізм мотивації сприйняття естетичної культури юнацтвом і на його підставі розроблено програму для підвищення культурного рівня юнаків і дівчат віком 16 - 23 років. Уперше виявлено, теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено фактори, що визначають сформованість естетичної свідомості та мотиваційної сфери в молоді у періоди ранньої та пізньої юності. Виявлено, що базальними факторами є загальне ставлення до музики, музична обізнаність, особистісне сприйняття, а фактор естетичних цінностей орієнтації є перехідним від базальної групи факторів до основної, до якої входять: естетичні потреби, естетичні почуття, естетичні емоційні стани та провідні мотиви. Встановлено психологічний механізм мотивації сприйняття естетичної культури юнацтвом. Розкрито алгоритм його дії у процесі формування мотивації даного сприйняття (на прикладі музики) та підтверджено ефективність його застосування.

  Скачати повний текст

Реалізовано теоретико-інформаційний підхід до проблеми розуміння музичного тексту шляхом формалізації даного процесу з застосуванням комбінаторних методів і теореми фреймів за допомогою програм алгоритмічної композиції. Здійнено спробу формалізації процесу розуміння музичного тексту та фреймового підходу до проблеми моделювання композиторського стилю В. Сильвестрова. Створено програму алгоритмічної композиції, яка дозволяє генерувати тексти у заданому стилі з використанням стохастичних і комбінаторних принципів. Розглянуто питання комп'ютерного програмування у галузі аналізу та синтезу звукових елементів і музичних композицій, яке дозволяє висвітлити механізми процесів музичного мислення та феномен "розуміння" у процесі сприйняття музичного твору.

  Скачати повний текст

Досліджено історію української духовної пісні XVII - XVIII ст. Розглянуто питання аналізу духовної піснетворчості. На підставі вивчення численних праць доведено, що дослідження духовної пісні тривалий час мало філологіоцентристське спрямування, з кінця 1980-х - початку 1990-х рр. музикознавчий напрямок студіювання жанру почав набувати системного характеру. Внаслідок проведених узагальнень щодо опрацьованих наукових праць запропоновано напрямки перспективних досліджень духовної пісні у контексті інтердисциплінарних студій. Увагу приділено вивченню рукописних і друкованих співаників XVII - XVIII ст. Вивчено пісні, записані або надруковані у богослужбових книгах. Обгрунтовано та проаналізовано етапи розвитку рукописної та едиційної традиції від кінця XVII - до початку XIX ст. Завдяки збереженим текстам проведено джерелознавчо-текстологічний аналіз вибраних духовних пісень. Розглянуто генезу духовної пісні, специфіку її розвитку впродовж XVII - XVIII ст. Проаналізовано її жанрову стилістику. Відзначено, що у процесі розвитку в духовній пісні визрівала та шліфувалася методика нового типу з багатим арсеналом характерних поспівок, зворотів, інтенсифікувався процес кристалізації ладо-фукційних метро-ритмічних особливостей музичних текстів, збагачувалася тематика поетичних текстів. Висвітлено питання релігійно-дидактичної, національно-патріотичної та історико-культурної значущості духовних пісень.

  Скачати повний текст