Проаналізовано романи провідних французьких письменників сучасності. Визначено параметри дискурсу пам'яті в аспекті конструювання суб'єктом (героєм-оповідачем) самоідентичності. Досліджено дієгезу пам'яті сучасної псевдоавтобіографії, яка віддзеркалює просвітницькі та романтичні зразки. Висвітлено особливості часової організації дієгези пам'яті на основі дисперсії, що реалізується у переплетенні різних часових пластів. Визначено специфіку сучасного французького роману, розкрито тему пам'яті у контексті конструювання індивідом самоідентичності.

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку наукової фантастики (НФ), розглянуто художні та філософські домінанти жанру на матеріалі романів відомих французьких письменників (Ж.-П.Андревона, Р.Баржавеля, П.Буля, С.Вюля, М.Грімо, Д.Дуая, Ф.Кюрваля, Р.Мерля). Визначено, що НФ для відтворення альтернативних світів широко використовує принцип моделювання, а також гіпотези та концепції гуманітарних і природничих наук, торкається філософських та глобальних проблем сучасності, і не вдається до психологічного аналізу характерів. Катарсис у НФ виникає завдяки інтелектуальному, а не емоційному сприйняттю. У процесі еволюції жанру розроблено специфічні художні домінанти, чільне місце серед яких посідає фантастична реалія-кліше, яка має сюжетокреаційний характер, сполучається з трафаретними сюжетними блоками і традиційними для жанру ідеями та проблемами.

  Скачати повний текст

На підставі застосування комплексного підходу, що поєднує мовознавчий аналіз з елементами літературознавчого, проведено дослідження поетонімів французських романів XIX - XX ст. Особливу увагу приділено вивченню системи французької ономастичної лексики, її складу, особливостей форми, семантики та функціонування у художньому творі. Досліджено та систематизовано склад художнього ономастикону зазначеного періоду, розроблено його нову класифікацію. Встановлено, що основними типами поетонімів є антропоніми, зооніми, топоніми, хрононіми, назви артефактів, проведено їх детальне дослідження. Встановлено функціональну роль поетонімів у тексті. Виявлено, що дані одиниці можуть іменувати головних актантів твору, бути фоновими, створювати тло розгортання подій, а також виступати у ролі характеризаторів осіб, предметів, явищ, ситуацій. Показано, що поетоніми можуть бути своєрідним засобом когезії у тексті шляхом уживання варіантів іменувань і контекстуальних еквівалентів. Показано вплив літературного напряму та індивідуально-авторського стилю письменника на вибір ономастичних іменувань у творі.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий, комплексний семантико-когнітивний підхід до розгляду текстових концептів французької художньої прози на семантичному, метасеміотичному та метаметасеміотичному рівнях. Вивчено когнітивну та комунікативну динаміку їх розгортання у ракурсі імплікації й експлікації, що дало змогу побудувати ієрархію та визначити функції тексових концептів у французьких романах середини XX ст. Доведено, що структурування даних концептів зумовлено композиційно-тематичною структурою художніх творів. Вибудовано мережу мезоконцептів, макроконцептів та катаконцептів (з концептуальними складниками), підпорядкованих мегаконцептам художніх творів. Представлено фреймові моделі текстових концептів та досліджено наративну організацію французьких романів середини XX ст. Установлено взаємозалежність текстових мегаконцептів та концептів додаткового фокусу, зважаючи на яку простежено розгортання текстових концептів досліджуваних романів. Визначено тенденцію до їх негативного спрямування усіх рівнів ієрархії, а також окреслено функції інтеграції, диференціації та індивідуалізації, властиві дослідженим концептам.

  Скачати повний текст

Проведено типологічне дослідження особливостей становлення та розвитку жанру поезії в прозі кінця XIX - початку XX ст. у французькій та українській літературах. Вперше на новій методологічній основі побудовано жанрологічну концепцію поезії у прозі, простежено історію терміна та з'ясовано його семантику. На конкретних прикладах продемонстровано типи сходжень, аналогій, розрізнень у поезіях у прозі французьких та українських митців, зокрема, Т. де Банвіля, Ш. Бодлера, П. Верлена, С. Малларме, А. Рембо, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Л. Українки, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцкова (критерієм добору є синхронність). На підставі компаративного зіставлення поезій у прозі українських і французьких майстрів слова виявлено ряд подібностей та відмінностей на генологічному рівні, до яких належать ознаки ліричної семантики. На тематичному рівні виявлено спільність у філософських медитаціях, соціальних мотивах, в інтимній ліриці, образах природи. Визначено актуальні для досліджуваного жанру теми (митця, самотності, мислення). Зроблено висновок, що стилістичні особливості поезії в прозі сформувались під впливом актуальних на кінець XIX - початок XX ст. модерних течій. Доведено, що зображально-виражальні засоби поетичного мовлення тяжіють до сугестивності, символіки. В алюзивних елементах поезій у прозі у французькій та українській літературах виявлено ознаки зближень на рівні інтертекстуальних характеристик, які формують новий комунікативний простір модерного типу творчості.

  Скачати повний текст