Вивчено вплив поетонімогенезу (онімізації, апелятивації, трансонімізації) на формування семантичних і образних можливостей поетонімів. Уперше досліджено трансонімізацію як засіб формування поетики онімів. Доведено, що семантика поетоніма є контекстною семантикою складної ієрархічної структури. На підставі зіставного аналізу змістової структури поетонімів в оригінальному творі та перекладах виявлено облігаторні та факультативні компоненти у семантиці іменувань, з'ясовано їх вплив на виражальні можливості поетонімів. Розглянуто аспект формування поетики онімів залежно від фонетичних, дериваційних, морфологічних і граматичних засобів. Вивчено синергатичну семантику та конгенеративну поетику онімів у словосполученнях. Відзначено, що результати дослідження дозволяють здійснити розробку принципів лексикографування поетонімів, що функціонують на базі прийомів трансонімізації та онімізації.

  Скачати повний текст

На матеріалі художніх творів експериментально-ігрового характеру французьких письменників-постмодерністів комплексно досліджено дискурсивні стратегії й тактики мовленнєвої взаємодії, спрямовані на створення та подолання комунікативних порушень. Вперше запропоновано інтеракційний підхід щодо аналізу стратегій і тактик спілкування, які розглядаються у контексті взаємодії комунікантів. Проаналізовано дискурсивні стратегії, тактичні прийоми, засоби мовного та мовленнєвого характеру, що використовуються для реалізації загальної стратегії створення комунікативних порушень. Вивчено конкретні стратегії й тактики подолання комунікативних порушень на внутрішньому та зовнішньому рівні комунікації. Розроблено типологію та класифікацію стратегій і тактик, що застосовуються для перешкоджання кооперативній взаємодії та усунення порушень, які виникають у процесі спілкування, розглянуто лінгвістичні засоби їх реалізації. Встановлено закономірні відповідності між стратегічними цілями комунікантів і художнім задумом автора у двосторонньому інтеракційному процесі у літературній комунікації: автор - читач і читач - авторський текст.

  Скачати повний текст

Встановлено міжмовні розбіжності системного, нормативного й узуального характеру, що зумовлюють використання перекладацьких трансформацій на семантичному та прагматичному рівнях еквівалентності. Визначено вплив перекладацьких рішень на повноту відтворення авторської інтенції у перекладі.

  Скачати повний текст

Комплексно проаналізовано кінетичну лексику художнього твору та її форми безпосередньо в художньому тексті. З'ясовано основні характеристики художньої кінетичної системи та визначено особливості її функціонування у французькому романі XX ст. Визначено головні функції кінем і кінетичних комплексів у художньому тексті, запропоновано класифікацію смислових типів художніх кінем. Виділено основні структури будови художніх кінетичних одиниць і кінетичних комплексів. Показано функціонування кінем у романах французьких письменників XX ст. Зроблено висновок, що кінетична лексика є важливим показником індивідуально-авторського стилю письменника. Виявлено загальну тенденцію поступового переходу індивідуальних кінетичних одиниць, властивих певному стилю письменника певної епохи, до групи нормативно-типових кінем.

  Скачати повний текст

Досліджено лінгвопоетичні особливості французьких готичних новел XVII - XIX ст., які мають прояв у специфіці реалізації глобальних текстових категорій, що обумовлюють композиційно-архітектонічну структуру творів, а також їх граматико-морфологічні, лексико-семантичні та риторико-стилістичні особливості. Французька готична новела є наративним текстом особливого типу зі стійкою ускладненою композиційною структурою, яка обумовлюється домінантною роллю художньої події, структурні компоненти якої - передподія, власне готична подія та постподія - зумовлюють особливості кожного з композиційних рівнів: змістового (власне композиційного), формально-змістового (рівня композиційно-мовленнєвих форм), формального (архітектонічного) й образного, а також особливості лінгвостилістичної організації. Прототипна модель французької готичної новели впродовж XIX ст. існує у трьох провідних жанрових формах - романтично-афектованій, орієнтальній і психологічній.

  Скачати повний текст

Досліджено французький епістолярний роман як специфічне явище художньої прози, що походить від сполучення форми листа та жанру роману. Вивчено твори XVIII, XIX, XX ст. та висвітлено еволюцію французького епістолярного роману, що є виправданим під час дослідження закономірностей розвитку літературної мови та її стилістичної диференціації. Визначено місце епістолярного стилю у системі функціональних стилів та виявлено прагматичні характеристики французького епістолярного роману. Розкрито його структурні характеристики шляхом об'ємно-прагматичного членування. Розроблено структурну типологію даного роману, визначено композиційні фактори функціонування листів у ньому та встановлено форми передачі чужого мовлення. Проаналізовано лінгвостилістичні засоби створення художнього образу персонажа у французькому епістолярному романі, досліджено іронію у контексті теорії поліфонії О.Дюкро, а також функціонування інтертекстуальних зв'язків у даному романі.

  Скачати повний текст

Розробляється цілісна концепція художнього дискурсу на засадах теорії мовленнєвої діяльності та її культурного виміру: визначаються системно-функціональні ознаки художнього дискурсу і досліджуються закономірності його розвитку в історії французької мови та культури 9-18 ст. Виявлено основні мовленнєві засади системно-функціональної моделі художнього дискурсу, які зумовлено рефлективними, комунікативними, структурно-композиційними та лексико-семантичними параметрами. Сутність та принципи дії поетичної функції у взаємодії з іншими мовними функціями, її становлення та розвиток в історії французької словесності визначаються на основі розробки нового в теорії дискурсу принципу валоризації.

  Скачати повний текст