Обгрунтовано виокремлення чорнобильського дискурсу як самодостатнього типу мовотворчості із властивими йому диференційними рисами. Встановлено, що у поетичному та прозовому різновидах чорнобильського дискурсу основні асоціативно-семантичні групи й асоціативно-семантичні мікрогрупи змодельовані по-різному: "Чорнобиль", "аварія", "зона", "час", "трагедія" та "аварія", "зона", "відповідальність", "час" відповідно. Визначено коло тропів і стилістичних фігур, що виявляють асоціативно-семантичний розвиток ключових лексем аналізованого поля. Зафіксовано контексти розширення значень загальновживаних слів і розвиток їх конкретно-чуттєвого змісту в текстах, об'єднаних тематично, а також процеси детермінологізації спеціальної лексики, формування нових символічних значень у словах-поетизмах. Підтверджено стилістичний статус номінації Чорнобиль як константи сучасної української мовно-поетичної свідомості.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості семантики власних назв та їх функціонування в українських поетичних творах II половини XX ст. Окреслено межі та структуру ономастичного простору української поезії даного періоду. Проаналізовано склад і лексичні значення онімів різних тематичних груп. Охарактеризовано закономірності функціонування пропріальної лексики в поезії, визначено умови семантичних переосмислень власних назв. З'ясовано функції власних назв на фонетичному, лексичному та граматичному мовних рівнях. Визначено місце онімних одиниць, зокрема конотонімів, у структурі поетичного дискурсу, показано їх роль у досягненні основних художньо-естетичних завдань твору.

  Скачати повний текст

Розглянуто вияви функційно-семантичної категорії оцінки в художньому тексті. Висвітлено статус оцінки в системі мовних категорій та з'ясовано її роль у тексті. Проаналізовано вираження оцінки на різних рівнях текстової інформації, визначено функційне співвідношення позитивної та негативної оцінок. Опрацьовано класифікацію внутрішньотекстової градації оцінки. Встановлено особливості висхідної та спадної градації позитивної та негативної оцінок. Простежено формування та функціонування оцінних текстових блоків. Розкрито взаємодію оцінки з кооперативним принципом спілкування, охарактеризовано вираження оцінки в імплікатурах. Досліджено іронію як один з оптимальних реалізаторів негативної оцінки в тексті. Визначено співвідношення смислу оцінки зі значенням засобів її вираження. Розглянуто основні невідповідності між закладеною автором оцінкою й її інтерпретацією адресатом.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості використання гуцульського говору у мові української художньої літератури XIX - першої половини XX ст. Проаналізовано фонетичні, морфологічні, лексико-семантичні, фразеологічні гуцульські діалектні одиниці, які використано в українських художніх творах даного періоду. Досліджено художні твори І., Франка, А. Крушельницького, М. Козориса, М. Коцюбинського, Г. Хоткевича, М. Черемшини, Д. Харовюка, Ю. Федьковича, М. Павлика, О. Манчука та П. Шекерика-Доникова. Виділено комплекси гуцульських діалектних різнорівневих елементів для творів кожного з цих письменників, розкрито специфіку їх використання у белетристичних текстах. За способом використання гуцульського говору в художній мові з урахуванням повноти діалектизації, гетерогенності та гомогенності діалектних одиниць, уживання їх в авторській мові та мові персонажів виділено чотири типи взаємодії гуцульського діалекту й української літературної мови в художньому творі. Зроблено висновок, що гуцульські різнорівневі діалектні одиниці виконують важливі художні функції, зокрема, образотворення, створення гуцульського колориту, пізнання духовної та матеріальної культури гуцулів, формування та збагачення тропіки та стилістичних фігур, етнографічного ототожнення героїв твору й етнографічної локалізації подій.

  Скачати повний текст

Вперше в україністиці здійснено спробу цілісного багатопланового вивчення значеннєвих складників інтенсивності та параметричності в семантичних структурах конотованих лексичних одиниць. Наведено теоретичні засади вивчення інтенсивного та параметричного компонентів у сучасній лінгвістичній парадигмі, визначено місце інтенсивного та параметричного складників у семантичній структурі слова. Проаналізовано особливості взаємодії інтенсивного та параметричного компонентів з іншими складниками семантики конотованих лексичних одиниць, виокремлено основні семантичні різновиди інтенсивно-параметричного складника, розмежовано функціонально-семантичні типи конотатів з інтенсивно-параметричним компонентом у їх семантичній структурі.

  Скачати повний текст

Вперше на матеріалі української мови проведено системний аналіз функціонально-семантичної категорії кратності на підставі семантичної опозиції багаторазовість/одноразовість. Вперше виділено й описано семантичні групи багаторазових дієслів з урахуванням лексико-семантичних варіантів багатозначних дієслів, розглянуто їх аспектуально-фазові модифікації, доведено збереження в них кратної семантики. З'ясовано специфіку реалізації одно- та багаторазового значення дієслів у реченні. Визначено лексичні детермінанти, які посилюють кратність у тексті, зумовлюють її актуалізацію або нейтралізацію. Описано синтаксичні структури, які сприяють вираженню кратного значення.

  Скачати повний текст

Наведено комплексний опис категорії згоди в українському літературному діалогічному дискурсі. З'ясовано сутність згоди як когнітивно-комунікативної категорії, описано ознаки та структуру унісонного комунікативного акту, визначено мовленнєві стратегії і тактики досягнення взаєморузуміння, а також розкрито причини, функції та умови появи висловлень зі значенням згоди в діалозі. Показано, що поліфункціональність унісонних висловлень зумовлює існування в діалогічному дискурсі численних конотацій згоди - цілковитої або часткової, що виражаються спеціалізованими (типовими) та неспеціалізованими (нетиповими) засобами - вербальними та невербальними, експліцитними й імпліцитними. Проаналізовано лексико-семантичні, морфологічні, синтаксичні та стилістичні засоби вираження згоди в діалозі.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз основоположних природних реалій Нижньої Наддніпрянщини (Дніпра, порогів, Хортиці, Великого Лугу, степу). Проаналізовано географічні координати, етимологію, історію, розглянуто фольклорні та літературні джерела образності концептів. Виокремлено семантико-граматичні та дериваційні ознаки іменників Дніпро, пороги, Хортиця, Великий Луг, степ та їх похідних. Досліджено стилістику концептосистеми в мові місцевих поетів, зокрема, словесні, архетипні, міфологічні та біблійні символи як засіб формування художньо-образної семантики концептосистеми природних реалій. Визначено особливості мовної репрезентації звукових метафор, персоніфікованих, кольористичних епітетів та епітетів внутрішньо психологічного сприймання природних реалій Нижньої Наддніпрянщини.

  Скачати повний текст

Уперше зроблено спробу системного осмислення комплексу міжтекстових зв'язків у поезії українських дисидентів І. Калинця, М. Руденка, І. Світличного, В. Стуса, розглянутих в контексті індивідуального художнього мислення митців. Запропоновано власну класифікацію інтертекстуальних зв'язків і здійснено класифікацію текстових запозичень на основі теорії множин і теорії реляцій. Обгрунтовано доцільність застосування науко- і мистецтвознавчих категорій до інтерпретування метамови науки та мистецтва у поетичних творах. Досліджено специфіку поєднання раціональної та ірраціональної сфер у ліриці І. Калинця, М. Руденка, І. Світличного, В. Стуса.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано лінгвістичний статус неологізмів у неокласичному тексті, розглянутих як індентифікаційну харакеристику художньої мовотворчості поетів цього напрямку. У контексті лінгвостилістичної дискурсивності дослідження розглянуто аргументацію мовознавчих/літературознавчих підходів до мотивації неології у неокласичному тексті. Проаналізовано концептуально сформульовані неокласиками критерії неологізації художнього тексту та їх прагматичний потенціал. Лінгвістично об'єктивована зумовленість неокласичної неології "полем культури". Визначено мотивацію та специфічний характер творення та функціонування неокласичної неології, її вплив на розвиток української літературної мови. Завдяки проведеному інтерпретативно-функціональному аналізу доведено тезу про можливість ідентифікації неокласичної поезії за неологічною характерстикою. Проаналізовано близько 700-т неокласичних неологізмів у трьох вимірах, а саме: горизонтальному (сполучуваності), парадигмальному та вертикальному ("поле культури") контекстах. Визначено лексико-семантичний тип словотвору як домінантний для неокласиків. Проведено стилеметричний зіставний аналіз неологізмів за частиномовною, лінгвокреативною та іншими характеристиками. Проаналізовано функції та стилістичний потенціал реалізованих у новому слові культурних асоціацій неокласиків як ресурс і можливість семантичного розвитку українського слова.

  Скачати повний текст

Досліджено семантику та прагматику назв кольорів в українському романному тексті середини - другої половини XX ст. Проведено семантико-стилістичний аналіз і наведено характеристику колірної картини світу української прози даного періоду як складової мовної кратини світу. Узагальнено ознаки розвитку лексико-семантичної системи української літературної мови XX ст. Виявлено особливості використання назв кольорів О. Гончарем, П. Загребельним, М. Стельмахом, визначено семантичні зміни, які відбуваються у слові. Розглянуто частотність використання лексем на позначення кольору у художньому мовленні письменників. Визначено лексико-семантичні поля кольоративів у текстах проаналізованих романів, розкрито їх особливості. Досліджено ідіостильову специфіку художнього мовлення кожного автора, розроблено класифікацію значень назви кольорів. Створено словники кольорових позначень із творів О. Гончара, М. Стельмаха, П. Загребельного.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий підхід до зіставно-типологічного вивчення засобів відображення синестезії в англійському й українському постмодерністському художньому дискурсі. Розроблено методику аналізу синестезії в англійському й українському постмодерністському художньому дискурсі, проаналізовано постмодерністську метаболу як засіб синестетичних мапувань в англійському й українському постмодерністському художньому дискурсі. Визначено моделі аналогового (пряме, непряме, інтрадуктивне, екстрадуктивне) та контрастивного синестетичних мапувань. Виявлено стилістичні (синестетична метафора, синестетичний епітет, синестетичне порівняння, синестетичний оксюморон) та лексико-семантичні засоби (сенсорна лексика) відображення синестезії в англійському й українському постмодерністському художньому дискурсі. Зіставлено спільні та відмінні засоби відображення синестетичних уявлень людини в постмодерністському художньому дискурсі.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Введено у науковий обіг значний фактичний матеріал, проаналізовано літературно-художню антропонімію прозових творів сучасних українських письменників посттоталітарної доби (П. Загребельного, Р. Іваничука, Ю. Мушкетика й ін.). З'ясовано головні та побічні тенденції розвитку українського літературно-художнього антропонімікону (ЛХА) означеної доби. Досліджено сутність ЛХА сучасних авторів, проаналізовано його склад і структуру, виявлено семантико-стилістичні властивості та функції. З'ясовано, що ономастична лексика досліджуваних літературних текстів виступає вагомим художньо-виражальним засобом та є виразним маркером індивідуальності стилю письменника.

  Скачати повний текст

Досліджено структуру, семантику та функціональні типи прислівних складнопідрядних структур у художньому стилі, розглянуто їх текстотвірний потенціал. На матеріалі текстів сучасної української художньої прози проаналізовано особливості семантичних типів власне-прислівних і прислівно-кореляційних речень. З'ясовано еволюцію лінгвістичних теорій щодо прислівних складно-підрядних речень (СПР) та їх статусу в синтаксичній системі. Визначено особливості структури прислівних СПР у художніх текстах. Виявлено специфіку сполучуваних і співвідносних засобів, семантику опорних слів. Охарактеризовано кількісні параметри семантичних класів прислівних СПР. Розглянуто прислівні СПР як визначники авторського стилю. Вперше в українській лінгвістиці проведено комплексний аналіз СПР прислівного типу в художніх текстах і з'ясовано особливості їх структури. Виокремлено семантичні типи та встановлено текстотвірний потенціал цього типу, виявлено їх функційно-семантичну парадигматику, а також визначено кількісно-частотні показники та виявлено їх потенціал як ідіостилістичних визначників.

  Скачати повний текст

Досліджено питання художньої виразності та значущості числівників та їх трансформ у поетичних текстах (дискурсах) шістдесятників, їх поетичній картині світу, ідіостилі. Вивчено складну різнопланову взаємодію граматики та поетики числівника, механізм формування прагматичного значення. Висвітлено тенденції розвитку поетичної мови шістдесятників за рахунок використання числівника, зокрема і як прецедентного феномена. Актуалізовано один з напрямів лінгвопоетичних студій - вивчення потенційних можливостей частин мови, що в художньому тексті є маркером прагматики - образності, емоційності, оцінки, експресії, репрезентантом інтертекстуальності, яка виражає універсально-, національно-, соціумно- й автопрецедентні смисли. Числівник розглянуто як автопрецедентний знак, що зумовлюється прагмарефлексами креативних мовних особистостей.

  Скачати повний текст