Розглянуто генезу та розвиток українського верлібру щодо зміни художніх систем. Висвітлено верлібр як особливий жанр літератури; верлібр як визначник індивідуально-авторського світосприйняття, проявленого у віршовій формі; верлібр як спосіб образного висловлення думки та почуття, позначений своєрідним внутрішнім ритмом. Показано, що стильова специфіка розвитку українського верлібру зумовлює потужну родожанрову дифузію, результатом якої стає поява вільновіршових синтетичних жанроутворів; відкриває приховані потенціали зображально-виражальних засобів; сприяє взаємодії концептів поезії, науки та мистецтва у творенні словесної картини світу.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему дефініції жанру оди в українському літературознавстві та її кореляції з іншими жанрами похвальної лірики (віршовим панегіриком, гімном, псалмом). Проведено компаративний аналіз жанру оди та панегірика, оди та гімну. Проаналізовано особливості києворуського панегіризму як початкового етапу становлення давньоукраїнської похвальної літератури. Простежено зміну середньовічної епічної парадигми на ренесансну лірику через призму розвитку похвальної лірики. Визначено джерела одичного жанру в українській літературі. На основі порівняльно-типологічного аналізу виявлено особливості еволюції оди в українській літературі XVI - XX ст. Запропоновано концепцію жанрової парадигми української оди та хронологічну періодизацію розвитку одичної лірики.

  Скачати повний текст

Вперше проведено систематизоване та концептуальне дослідження дендронімів (назв деревних рослин) як лексико-семантичного класу. На базі лексикографічних джерел встановлено принципи та критерії виокремлення дендронімів із загального лексичного складу української мови, визначено їх статус та структуру. На матеріалі оригінальної української поезії I половини XX ст. проаналізовано парадигматичні зв'язки дендронімів, особливості синонімічних та контекстуальних антонімічних відношень між ними, а також синтагматичні характеристики назв деревних рослин у складі художніх метафор та системі перефрастичних найменувань.

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві досліджено проблеми жанру псалма у теоретичному аспекті й експліковано його генезу, адаптацію та трансформацію у гено- та поетологічній перспективі. Розмежовано біблійний і літературний псалом як два самостійні жанри. На підставі аналізу художніх творів українських поетів виокремлено основні риси жанру літературного псалма, виявлено його національну самобутність. Шляхом аналізу гено- та поетологічних аспектів обгрунтовано генезу, місце та значення модифікації жанру псалма у літературній полісистемі. За ознакою кореляції точності/адекватності та вільності/прийнятності відтворення першоджерела визначено конкретні генологічні модифікації творів, жанрова структура яких має риси біблійного псалма: канонічні переклади - переспіви - наслідування - стилізації - варіації. Окреслено специфіку національної спрямованості псалмової лірики, етапність і послідовність її еволюції у діахронічному та синхронічному аспектах. Проаналізовано синтетичні моделі модифікації жанру літературного псалма (псалом-ода, псалом-елегія, псалом-дума), визначено особливості та національну своєрідність актуалізації псалмових мотивів в українському літературному дискурсі.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено поезію Т.Шевченка, Є.Маланюка, Л.Костенко у контексті діахронного виявлення сутнісних рис української літературної герменевтики на базі вивчення національного сенсу модусів людського існування. Базуючись на поетичній спадщині авторів, уперше в українському літературознавстві на когерентному та смисловому рівнях вивчено специфіку розвитку українського художньо-герменевтичного мислення як глибинно національного буттєво-історичного розуміння. Таким чином, заглиблення в історико-літературні досвіди концептуальних письменників-класиків дозволило виявити іманентний українському буттю національно-екзистенціальний тип тезаурусу.

  Скачати повний текст

Системно досліджено жанр елегії в українській літературі XVI - XIX ст. як репрезентативного етапу становлення й утвердження дискурсивної практки цього жанру. У історико-типологічному аспекті розглянуто жанрову генезу елегії, її функціонування у давній поезії. Проаналізовано кращі зразки елегійної лірики давньоруських поетів, осібно Г.Сковороди та поетів XIX ст. - Л.Боровиковського, А.Метлинського, М.Петренка, В.Забіли, Т.Шевченка, О.Кониського, Л.Глібова, С.Руданського, Ю.Федьковича, С.Воробкевича, Я.Щоголева, М.Старицького, В.Самійленка, П.Грабовського, І.Франка, Лесі Українки, у творчості яких елегія оформилася в оригінальний самобутній ліричний жанр. Висвітлено її еволюцію, осообливості художнього світу, образну систему, поетику. Розглянуто розвиток елегійної поезії в літературному процесі України XVI - XIX ст. у аспектах: елегія як теоретична проблема; елегія як історико-літературне явище; жанрові модифікації елегії у творчості найяскравіших її репрезентантів. Визначальними складниками елегії є самодостатність художньо-ліричної системи, змістовно-емоційна тональність, форма ліричного наративу, особливості вираження авторського світовідчуття та характер образності. Висвітлено модифікацію жанру за різними етапами літературного процесу у контексті розвитку естетичної свідомості, розкрито його національні особливості, обумовлені поетичними традиціями та менталітетом українського народу. Визначено типологічні риси жанру - стійкого естетичного феномена, який упродовж багатовікової історії зберігає змістовно-поетичні константи.

  Скачати повний текст

Досліджено концептосферу сакрального, розвиток якої в українському культурно-мовному просторі XVII - XX ст. дозволяють констатувати поетичні тексти І. Величковського, Г. Сковороди, Т. Шевченка, Б.-І. Антонича. З використанням комплексного підходу, який базується на теоретичних положеннях і методологічних принципах когнітивної лінгвістики, ефективних методик і прийомів концептуального аналізу, розглянуто сакральні концепти. Висвітлено актуальні проблеми лінгвістичного вивчення концептуальної та мовної картини світу. Проаналізовано різні визначення концепту. Обгрунтовано доцільність застосування термінів "мовно-концептуальна картина світу", "концептосфера сакрального", "концепт-образ". Запропоновано метод семантико-аксіологічного поля, що дозволило здійснити адекватне моделювання ядерних сакральних концептів "Бог", "Богородиця" та "чорт", на аксіологічні параметри яких суттєво впливає конотація. Системно описано їх змістову структуру на базі певного лексикографічного та текстового матеріалу, виявлено характерні особливості концептуалізації власне сакрального та хтонічного у творчості І. Величковського, Г. Сковороди, Т. Шевченка, Б.-І. Антонича та відповідну специфіку їх авторських міфопоетичних картин світу. Проведено діахронічне зіставлення змістової структури досліджених концептів-образів, що дозволило з'ясувати особливості мовної об'єктивації цих концептуальних величин в різні культурно-історичні епохи. З'ясовано виникнення в українській поетичнй мові нових тенденцій у реалізації сакрального на фоні збереження традиційно усталених засобів його вербалізації.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено еротичну лірику в її іманентній сутності як один з жанрових різновидів лірики, зроблено смислове відмежування від любовної й інтимної лірики, з якими вона має тісні зв'язки. Простежено синтетичні жанрові утворення, розкрито специфіку ідіостилю на прикладі творчості М. Вінграновського й І. Жиленко, А. Кичинського та М. Матіос, охарактеризовано екс- та інтенсивність їх поезії. Обгрунтовано визначення еротичної лірики, виведеної зі стану літературного андеграунду, потребу забезпечення її неупередженою, об'єктивною критичною рецепцією.

  Скачати повний текст

Досліджено історію виникнення та розвитку українського поліметричного вірша. На підставі результатів системного аналізу визначено джерела та тендецнії розвитку поліметричної поезії. Здійснено типологію поліметричних конструкцій з урахуванням жанрової належності художніх творів. Простежено динаміку розвитку поліметричного вірша та розроблено його класифікацію в укрїнській поезії XX - початку XXI ст. Вивчено художні та стилістичні особливості народнопісенних поліритмічних віршованих творів, нерівноскладового книжного вірша та постмодерністського типу поліметричної поезії. Акцентовано увагу на інтенсивності зміни розміру та метричній домінанті у складі поліметричних конструкцій.

  Скачати повний текст