Скачати повний текст

Комплексно розглянуто мовний образ парубка у фольклорних та етнографічних текстах від найдавніших часів до XX ст., в яких опосередковано відображено ментальність українського народу. Зроблено наукову інтерпретацію мовних засобів у фольклорних та етнографічних текстах, які позначають різні аспекти мовного образу парубка. Виявлено основні слова та лексико-синтаксичні конструкції, що виражають складники даного образу, їх семантичну структуру. Проаналізовано значення вербально виражених культурологічних елементів, зроблено моделювання типового стереотипу молодого неодруженого чоловіка в українській мовній картині світу. В науковому дослідженні використано записи українських фольклорних та етнографічних текстів, дані тлумачних і культурологічних словників. Мовні засоби народних текстів проаналізовано у контексті щоденного, наївного знання українців із урахуванням культурологічного, психологічного й аксіологічного елементів. Встановлено, що мовний образ парубка творить скадну систему взаємопов'язаних та взаємозумовлених характеристик (ознаки, кількість, часопростір діяльності, функції), більша частина яких пов'язана з семантикою "реалізація головної мети молодого неодруженого чоловіка - створити сім'ю". Виявлено, що фольклорні тексти виражають переважно позитивну оцінку даного фрагмента української мовної картини світу, названого різними лексемами, що пов'язано зі семою " посередництво між людьми і божественною силою", яку містять номени на позначення молодого неодруженого чоловіка. Показано, що використання етнолінгвістичного підходу до вивчення мовних засобів з використанням різнопланових мовних даних дозволило найбільш повно реконструювати мовний образ парубка, визначити його стереотипні риси та виокремити аксіологічний елемент досліджуваних лексем.

  Скачати повний текст

На базі ідей споріднених гуманітарних наук - лінгвістики, семіотики, культурної антропології, соціології, з використанням структурно-семіотичного підходу комплексно досліджено український фольклор як соціокультурний феномен. Запропоновано модель образної системи українського фольклору, конститутивними категоріями якої є суб'єктність етносу, соціуму й індивіда, семіосфера фольклору; трансмісія традиційного смислу, наратив як функція фольклорного тексту. У функціональній парадигмі досліджень фольклорний текст розглянуто як семіотичну одиницю фольклору, як засіб моделювання різних видів реальності за правилами комунікативного слідкування носіїв традиції. Основним текстотвірним чинником фольклорного факту є комунікативна інтенція адресата, втілена через прагматику тексту, серединний елемент діалогу. Він моделює інтерсуб'єктну структуру, актанти якої - автор-виконавець і реципієнт. У цьому аспекті колективність розглянуто у безпосередньому зв'язку з конвенційністю фольклорної ситуації. Виявлено синтезувальні чинники конвенційності та варіативності наративу. Визначено функції фольклорного наративу, завдяки яким виникає явище його варіативності, але водночас зберігається традиційний смисл. Обгрунтовано методологічну доцільність вивчення фольклорного феномену у двох контекстах: як функцію (з її процесуальними характеристиками) і як текст (з його дискурсивними характеристиками). До наукового обігу фольклористики введено категорію суб'єктності.

  Скачати повний текст