Проведено дискурсивне дослідження православної Різдвяної проповіді як жанру, історії її виникнення та розвитку, аналізу структурних компонентів. Розглянуто власне мовні особливості проповіді поряд із паралінгвістичним її оформленням як дискурсу. Охарактеризовано глобальні текстові категорії на базі текстового аналізу проповіді. Указано на суміжність Різдвяної проповіді з системою російських функціональних стилів. Доведено, що комунікативна ситуація проповіді характеризується своєю детермінованістю соціокультурним контекстом, а комунікативна мета проповіді - різноаспекта та сотеріологічна. З'ясовано, що виразною рисою паралінгвістичного оформлення проповіді є інституційність та обмеження у використанні кінем. Ситуаційні паралінгвістичні засоби виконують, головним чином, стверджувальну функцію, а мануальні, мімічні та пантомімічні - емоційно-експресивну. Показано, що проповідь на Різвдво Христове співвідноситься із публіцистичним стилем російської мови на засадах функціонально-стилістичних чинників: сфери вживання, функцій, мовних особливостей вербального рівня.

  Скачати повний текст

Наведено визначення внутрішнього мовлення (ВМ) як лінгвістичної категорії, представленої у аспектах: психологічному - понятійною категорією, що має зовнішньоситуативний і прагматичний зміст; фізіологічному - мовленнєвою категорією, яка враховує сприйняття та породження мовленнєвого акту; лінгвістичному (психолінгвістичному) - конотативною категорією, яка враховує локутивні та перлокутивні ефекти мовця (автора). На підставі аналізу зображеного явища в російських, українських і англійських художніх текстах середини XIX - на початку XX ст., описано типи та підтипи ВМ, засоби його вираження у тексті, зокрема, включні, видільні та включно-видільні. На підставі результатів дослідження цих засобів в аналізованих мовах показано типовість і розбіжність вираження ВМ.

  Скачати повний текст

Проведено культуро-філософський аналіз ідеї інтертекстуальності як феномену взаємодії текту з семіотичним культурним середовищем. Досліджено питання, пов'язані з новим, некласичним розумінням тексту, згідно з яким текст (у широкому сенсі) не лише відображає реальність, а й сам є реальністю культури і, відповідно, - реальністю цілого світу. Проведено теоретико-філософський аналіз постструктуралістського текстоцентризму, провідних текстологічних теорій сучасності, комунікативної природи тексту. Досліджено механізми та типи інтертекстуальних зв'язків культури та функції інтертекстового аналізу. Проаналізовано семіотику інтертекстуальності шляхом порівняння феномена діалогізму як семіотики, орієнтованої на процес, та феномена інтертекстуальності як семіотики, орієнтованої на код. Акцентовано увагу на моментах інтертекстуальності: жоден новий текст не може бути визначеним як автономний через обов'язкову присутність у ньому інших текстів; тексти функціонують лише у дискурсивній частині культури. Формулювання сучасної цілісної концепції культури неможливе без детального дослідження ідеї інтертекстуальності.

  Скачати повний текст

Введено інтертекстуальну методологію до музично-історичних методів дослідження музики. Висвітлено процес утворення музичних інтертекстуальних зв'язків на основі перетворення факту-художнього факту в інтертекст. Виокремлено основні стуктурні одиниці-інтертексти, завдяки яким реалізуються міжтекстові зв'язки в конкретних артефактах - інтонація, жанр і стиль. Охарактеризовано відміності між полістилістикою й інтертекстуальністю. Проаналізовано творчість Б. Лятошинського та виведено теорію "інтонаційного словника" композитора, визначено три інтонаційні комплекси. Вперше введено до музикознавчого обігу ряд невідомих і маловідомих творів О. Безбородька, Г. Гаврилець, І. Карабиця, Ж. Колодуб, Г. Ляшенка, С. Пілютикова, К. Цепколенко, І. Щербакова, М. Скорика, В. Сильвестрова.

  Скачати повний текст

Проаналізовано текстотворення як вид мовної діяльності, описо комунікативні стратегії, що визначають різні аспекти формування тексту. Розроблено системний підхід до опису та моделювання процесу текстотворення з урахуванням культурно-лінгвістичного та соціолінгвістичного рівнів аналізу тексту. Встановлено, що за співвідношенням семантичної та прагматичної підсистем тексту в соціальній комунікації наведено текстові типи аналітичної та синтетичної організації. В аспекті діяльності суб'єкта текстотворення експліцитно розглянуто характер кореляцій між факторами текстотворення та прагматичними, семантико-синтаксичними, а також номінативними особливостями текстів, що репрезентують різні соціокомунікативні сфери (науковий текст, енциклопедія, довідник, спогади, щоденник та афоризм). З'ясовано, що комунікативна концепція автора у процесі текстотворення виконує функцію адаптаційного механізму та зумовлює варіювання текстового типу.

  Скачати повний текст

Розглянуто мовно-прагматичні особливості основних мовленнєвих жанрів (МЖ), які реалізуються у межах конфліктного дискурсу. Досліджено характерні риси зазначеного дискурсу, вплив на його перебіг певних чинників, а саме: емоційної напруги, міжособистісних установок суб'єктів, їх комунікативного статусу. Визначено глобальні комунікативні стратегії спілкування за умов конфлікту та запропоновано типологію конфронтативних МЖ відповідно до їх комунікативної мети. Описано критерії розмежування даних жанрів. На підставі "паспорту мовленнєвого жанру" установлено основні лінгвістичні та екстралінгвістичні параметри категорично-спонукальних і негативно оцінних МЖ. Описано мовні засоби їх реалізації у лексико-семантичному, морфологічному та синтаксичному аспектах з використанням матеріалу сучасної української, англійської та польської мов. Значну увагу приділено експліцитним й імпліцитним способам вираження МЖ, мовні риси яких розглянуто у контексті ефективності реалізації певних комунікативних тактико-стратегічних дій.

  Скачати повний текст

Визначено концептуальний апарат та принципи логічної побудови моделі еристичного дискурсу. Для цього проаналізовано напрями дослідження поняття "дискурс" у гуманітарному знанні з метою виявлення концептуального апарату для логічної реконструкції еристичного дискурсу у межах сучасної формальної та неформальної логіки. На підставі аналізу поняття "дискурс" у гуманітарному знанні виявлено основні підходи, що є необхідними для логічної реконструкції еристичного дискурсу: лінгвістичний підхід (дискурс як текст); семіотичний підхід (знаковий характер дискурсу); підхід комунікативної філософії (інтерсуб'єктивний характер дискурсу). Обгрунтовано девіантний характер еристичного дискурсу, зроблено висновок про обмежений характер його дослідження за методами логічної семантики. Досліджено логіко-філософські засади логічної прагматики як основного методу розробки можливостей логічної реконструкції еристичної суперечки.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен "текстуальність" як елемент соціокультурного простору сучасності. На відміну від тексту, де наявний рух від смислу до смислу, в текстуальності відбувається розрив. Якщо текст характеризує структура, то текстуальності властива ризоморфність. Текстуальність визначено як характеристику об'єкта з боку системи засобів виразності, які передають його смислове навантаження. Визначено лінгвістичну та нелінгвістичну текстуальність. Лінгвістичну текстуальність визначено як граматичну послідовність знаків, побудовану за правилами словотвору, орфографії та синтаксису. Лінгвістична текстуальність, переважно, фігурує на рівні мови та репрезентується як замкнена довершена система. Нелінгвістичну текстуальність визначено як єдність елементів, яка вписується до смислового контексту та бере участь у побудові асоціативного ряду, що відображує смисл. У сучасному комунікативному просторі має місце синтез лінгвістичної та нелінгвістичної текстуальності, який є кодуванням глибоких і протилежних культурних смислів.

  Скачати повний текст

Досліджено власне-анафоричні та катафоричні функції займенникових слів. На підставі класифікації ланцюгових зв'язків визначено схеми зв'язку речень у структурі тексту. Розглянуто типи мовлення, у яких переважає певний зв'язок. Зважаючи на те, що прономінативні слова завжди входять до складу бі- або поліконектора, зазначено, що за умови, якщо змістовий компонент конектора репрезентовано словом, частиною речення, окремим реченням або відрізком тексту, є підстави для визначення функціонального навантаження кожної групи прономінативних слів. З'ясовано функції займенникових слів у структурі теми й реми як категорій зв'язного тексту. З'ясовано основні схеми актуального членування.

  Скачати повний текст