Проведено прагмалінгвістичне дослідження категорії звертання в сучасній російській мові. Об'єктом комплексного аналізу є ситуації мовленнєвого акту звертання з експлікованим перлокутивним ефектом. Здійснено комплексний аналіз прагматичного потенціалу звертань на матеріалі художнього дискурсу. Досліджено прагматично адекватні/неадекватні звертання з позицій адресата та розгортання комунікації. Обгрунтовано текстову валентність звертання. Розроблено типологію мовленнєвих реакцій у ситуаціях з прагматичною неадекватністю звертань. Виявлено закономірність взаємодії категорій адекватності/неадекватності, ефективності/неефективності з позицій розгортання комунікативного акту. На підставі позитивної/негативної реакції адресата встановлено різновиди комунікативних моделей кооперації та конфлікту. Виявлено типізовані мовленнєвою практикою репліки-реакції адресата, досліджено авторський коментар як засіб зображення комунікації загалом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано текстотворення як вид мовної діяльності, описо комунікативні стратегії, що визначають різні аспекти формування тексту. Розроблено системний підхід до опису та моделювання процесу текстотворення з урахуванням культурно-лінгвістичного та соціолінгвістичного рівнів аналізу тексту. Встановлено, що за співвідношенням семантичної та прагматичної підсистем тексту в соціальній комунікації наведено текстові типи аналітичної та синтетичної організації. В аспекті діяльності суб'єкта текстотворення експліцитно розглянуто характер кореляцій між факторами текстотворення та прагматичними, семантико-синтаксичними, а також номінативними особливостями текстів, що репрезентують різні соціокомунікативні сфери (науковий текст, енциклопедія, довідник, спогади, щоденник та афоризм). З'ясовано, що комунікативна концепція автора у процесі текстотворення виконує функцію адаптаційного механізму та зумовлює варіювання текстового типу.

  Скачати повний текст

Розглянуто регулятивний вплив гендерно маркованих граматичних, лексичних та фразеологічних одиниць, що зареєстровані в англомовному публіцистичному дискурсі 70-х рр. XX ст. - початку XXI ст., на формування гендерного аспекту особистості його суб'єкта. Дослідження виконано у межах міждисциплінарної функціональної методології, що грунтується на діяльнісному підході щодо вивчення мовленнєвих явищ та інтегрує новітні досягнення функціонально-семантичної, комунікативно-прагматичної та когнітивної парадигм. Значення гендерно маркованої одиниці англійської мови подано як фрейм, здатний до "вбудовування" у фреймову мережу дискурсу, що використовує регулятивний потенціал гендерних еталонів і стереотипів і стимулює інференційні процеси у межах аксіологічних орієнтирів лінгвокультури. Доведено, що завдяки залученню до фрейму гендерно маркована одиниця функціонує у дискурсі як закодована у мовному знаку гендерно диференційована регулятивна настанова. На підставі результатів структурного, семантико-прагматичного та когнітивного аналізу гендерно маркованих одиниць граматичного, лексичного та фразеологічного рівнів, що вживаються у досліджуваному дискурсі, встановлено систему поведінкових настанов, задіяних у конструюванні гендерної ідентичності англомовного суб'єкта дискурсу. З'ясовано, що регуляція поведінки суб'єкта дискурсу чоловічої статі спирається на уявлення про нього як автономну соціальну особу, категоризовану за статусно-рольовими параметрами в ієрархії інституціональних структур англомовного соціуму. Властивості та поведінкові характеристики чоловіка кваліфіковано відповідно до його основної соціальної ролі добувача, що припускає активну соціальну позицію, орієнтовану на успіх. Виявлено, що регуляція поведінки суб'єкта дискурсу жіночої статі спирається на уявлення про неї як про залежну неавтономну реляційну особу, категоризовану стосовно чоловіка, з яким її пов'язують кровні, шлюбні чи суто сексуальні стосунки. Властивості та поведінкові характеристики жінки кваліфіковано відповідно до її основної соціальної ролі берегині домашнього вогнища, яка обмежує жінку сімейно-побутовою сферою.

  Скачати повний текст

Визначено принципово нові аспекти співвідношеня текстів художньої літератури та масової комунікації у контексті цілісності словесності Нового та Новітнього часів, які стосуються насамперед буття словесної свідомості загалом, її основних форм, специфіки побутування різних типів (художньої літератури та масової комунікації) та уможливлюють дану цілісність. Досліджено кардинальні злами всередині словесно-культурної свідомості Нового часу, які здійснюються не лише у ряді трансформацій усередині художнього типу слова, художньої свідомості взагалі, але й у швидкій легітимації якісно нового типу словесності масової комунікації. Доведено, що словесність Нового та Новітнього часів є тим простором, який концептує в собі й знаходить на всіх щаблях побутування адекватні значеннєві, естетичні смисли, форми та способи втілення складної взаємодії художнього, естетичного та позахудожнього, позаестетичного. Визначено словесно-культурні джерела, статус слова, естетичну реальність твору словесності масової комунікації в цілісності словесності. Охарактеризовано стан художнього типу словесності, актуалізований не стільки "художньоцентричністю", скільки цілісністю словесності.

  Скачати повний текст