Розглянуто життєвий шлях і науково-педагогічну діяльність ученого, визначено чинники, що сприяли формуванню та становленню лінгводидактичної концепції В.І. Масальського, зокрема, вивчення теоретичних праць з методики, аналіз історичної методичної спадщини, дослідження процесу паралельного викладання української та російської мов у школах України, вивчення й узагальнення передового досвіду викладання мови. Проаналізовано методичну спадщину вченого та висвітлено лінгводидактичну концепцію навчання російської мови в школах України, основою якої є розглянуті вченим теоретичні загальні питання методики, зокрема, наукові засади методики, завдання методики як науки, питання принципів, методів і прийомів викладання російської мови у школі, у якій розглянуто системні зв'язки вивчення граматики, опанування правопису та розвитку мовлення учнів.

  Скачати повний текст

Здійснено системний аналіз розвитку загальнолінгвістичної теорії фонеми у світовій лінгвістиці та в її складовій частині - українському мовознавстві. Розглянуто теорію фонеми Яна Бодуена де Куртене, а також концепцію провідних лінгвістичних шкіл XX ст., які інтерпретували теорію фонеми у контексті досягнень лінгвістики, психології, психолінгвістики, фізики. З'ясовано внесок українських учених до розвитку загальнонаціональної теорії фонеми, виділено й охарактеризовано психологічний напрямок української фонології 1920 - 1940 рр. Установлено, що розвиток даної теорії в Україні відбувався у контексті актуальних пошуків та інтерпретацій провідних лінгвістичних шкіл. Визначено основні напрямки її розвитку та найпоширеніші підходи до визначення фонеми у світовій та українській лінгвістиці. Виділено два провідні підходи до інтерпретації теорії фонеми - психологічний і лінгвістичний. Запропоновано класифікацію концепцій, які інтерпретують цю теорію. На підставі цієї класифікації установлено, що психологічний підхід до інтерпертації теорії фонеми переважає і на першому етапі становлення, і сучасному - розвитку.

  Скачати повний текст

Досліджено лінгвістичну спадщину українського та білоруського вченого П.О.Бузука (1891 - 1937). Розглянуто здобутки дослідника у галузі мовознавства у широкому контексті позицій представників лінгвістичної науки кінця XIX ст. - 1920 - 1930-х рр. Головну увагу приділено дискусійним аспектам проблеми діахронічного моделювання, періодизації історії мови в інтерпретації П.О.Бузука. Погляди дослідника проаналізовано з урахуванням їх еволюції. Значення його лінгвістичної спадщини вбачається в цінності його методологічних розвідок, актуальності поглядів ученого на історію конкретних індоєвропейських, балто-слов'янських, спільнослов'янських, східнослов'янських та інших мовних явищ, у важливості даних, одержаних істориком мови під час вивчення пам'яток писемності, що використовуються для подальших узагальнень сучасними мовознавцями, у розробці вченим засад методу лінгвістичної географії, якмй використовують українські, російські, білоруські та інші вчені. Розглянуто інтерпретацію вченим фонетичних і морфологічних явищ передісторичної та історичної доби. Розкрито роль П.О.Бузука у становленні та розвитку лінгвістичної географії. Визначено внесок науковця у порівняльно-історичне мовознавство.

  Скачати повний текст