Визначено принципово нові аспекти співвідношеня текстів художньої літератури та масової комунікації у контексті цілісності словесності Нового та Новітнього часів, які стосуються насамперед буття словесної свідомості загалом, її основних форм, специфіки побутування різних типів (художньої літератури та масової комунікації) та уможливлюють дану цілісність. Досліджено кардинальні злами всередині словесно-культурної свідомості Нового часу, які здійснюються не лише у ряді трансформацій усередині художнього типу слова, художньої свідомості взагалі, але й у швидкій легітимації якісно нового типу словесності масової комунікації. Доведено, що словесність Нового та Новітнього часів є тим простором, який концептує в собі й знаходить на всіх щаблях побутування адекватні значеннєві, естетичні смисли, форми та способи втілення складної взаємодії художнього, естетичного та позахудожнього, позаестетичного. Визначено словесно-культурні джерела, статус слова, естетичну реальність твору словесності масової комунікації в цілісності словесності. Охарактеризовано стан художнього типу словесності, актуалізований не стільки "художньоцентричністю", скільки цілісністю словесності.

  Скачати повний текст