Досліджено генезис ідеї всебічного й гармонічного виховання особистості в епоху європейського Відродження, розкрито його передумови, етапи та методолого-теоретичні засади, процес формування ренесансної виховної парадигми. Проведено системний аналіз гуманістичного виховання, визначено його мету, принципи, напрями, методи й організаційні форми та показано спроби практичного втілення. Розкрито зміст педагогічного ідеалу гуманістів, доведено його варіативність в окремих регіонах Європи. Висвітлено еволюцію ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості в епоху європейського Відродження. Виявлено тенденції, суперечності та закономірності досліджуваної ідеї, розглянуто її подальший розвиток у XVII - на початку XXI ст. Зроблено спробу визначити перспективу досліджуваної ідеї в постіндустріальному суспільстві, можливість її застосування за умов модернізації освітньо-виховного простору України.

  Скачати повний текст

У контексті науково обгрунтованих тенденцій (у прагненні до пізнання Логосу (Нусу), у стані нірвани, єднанні з Дао, слідуванні волі Божій) розвитку гуманістичної спрямованості педагогічної думки через епістему (спостереженя), антропологічну рефлексію у аспекті епох віхових культур Стародавнього світу систематизовано результати педагогічних поглядів щодо створення принципово нової особистісно орієнтованої концепції гуманістичної спрямованості, складовими якої є виокремлене аксіологічне поле цінностей зазначеного періоду, основою якого є абсолютні цінності, а саме: Доброта, Любов, Мудрість, домінантні якості (благоговіння, самопожертва, терпіння, людяність і обов'язок, благородство, совісна воля, тримансть, смиренність, радість, довготерпіння, милосердя, лагідність, братолюбство; прощення, поступлення, повчання, праведність, чеснотність, мовчазність, скромність; знання прекрасного, першосущного, божественного; прощення - поступленя - повчання), методи самопізнання (екзистенційний, епістемологічний, синергетичний), засоби формування якостей: щоденна молитва, віра, богослужіння, покаяння, наслідування заповідей блаженств, споглядання, обряди, медитація. Розкрито профетичний характер гуманістичної спрямованості педагогічних теорій зазначеного періоду, який репрезентує епістемічну проникливість, рефлексивно-креативну компетентність педагога, що здійснюється шляхом самопізнання (пізнання в діалозі, у відображенні духовних цінностей), внутрішнє досягнення (свобода волевиявлення (вільний від гріха)), через синтез ціннісних орієнтацій (принцип суб'єкта (відношення педагога до учнів), принцип цінності (релігійне відношення педагога до Бога) і реалізується у діяльності (у постійній інтерпретації).

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості філософії виховання як форми педагогічного теоретизування, визначено функції філософії у структурі педагогічного знання, а також наведено класифікацію філософсько-педагогічних концепцій. На підставі нових методологічних підходів здійснено історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку філософії виховання західної цивілізації в епоху Просвітництва. Подано педагогічну інтерпретацію філософської антропології англійських, французьких і німецьких просвітників. Розглянуто аксіологічні, методологічні та герменевтичні аспекти їх філософсько-педагогічної системи. Проведено порівняльний аналіз розвитку філософії виховання західноєвропейського Просвітництва та української філософсько-педагогічної думки XVII - XVIII ст. Розкрито значення ідей просвітників з метою розробки концептуальних засад реформування сучасної вітчизняної освіти.

  Скачати повний текст