Проведено структурно-семіотичний аналіз діахронічної та синхронічної трансформації образу трикстера у культурі. На основі теоретико-методологічного узагальнення трикстерських ознак виділено базисні функціональні характеристики міфологеми трикстеріади: інтерпретативну, травестійну та рефлективну, за допомогою яких трикстер репрезунтує себе у різних соціокультурних просторах. З'ясовано, що у міфологічній парадигмі архаїки характеристики трикстеріади однаковою мірою об'єднані у межах одного персонажа. Виявлено, що у наступних культурно-історичних епохах одна з цих характеристик акцентується, перебуваючи у відношеннях взаємної обумовленості зі специфічними для кожної культури засобами втілення архетипічної моделі. З'ясовано, що процес діахронічної трансформації міфологеми трикстеріади є зміною домінантної характеристики, яка відповідає екзистенціальним потребам особистості та типу культури. Синхронічний аспект трансформації міфологеми трикстеріади розглянуто на прикладі посткласичної культури, в якій образ трикстера набуває особливої актуальності у контексті неоміфологізму. З'ясовано, що постсучасний образ трикстера, не повертаючись до синкретичного прототипу, репрезентує себе через усі три базисні функціональні характеристики, які не збігаються у межах одного наративу, проте наближаються до архаїчних шаманських, травестійних і культуртрегерських інтенцій міфологеми трикстеріади.

  Скачати повний текст

Виявлено ознаки естетико-сакрального структурного комплексу джерел ямної, катакомбної, бабинської, зрубної, білозерської, скіфської, сарматської, гунської архіологічних культур як об'єкт дослідження основи моделей культур Північного Причорномор'я епох енеоліту, бронзи та раннього заліза. Визначено критерій наявності естетико-сакрального комплексу як методичну основу аналізу структури культуротворчого феномену первісного синкретизму європейських культур доби каменю. Досліджено естетико-сакральні риси культуротворення європейських спільнот як первинний структуруючий стрижень феномену первісного синкретизму. Розроблено схему естетико-сакрального механізму (етапи "дообразу", "праобразу", "образу") як фактор культуротворчого втілення первісного синкретизму європейських культур епох верхнього палеоліту. Проаналізовано динаміку дієвості естетико-сакрального культуротворчого механізму в процесах соціокультурної інтеграції європейських спільнот епохи мезоліту. Досліджено генезу становлення моделі культур спільнот Північного Причорномор'я епох неоліту, енеоліту, бронзи на основі трансформації "ідеальних типів" як продукту функціонування естетико-сакрального культуротворчого механізму.

  Скачати повний текст

Симфонізм розглянуто як Логос культури, генеза якого зумовлена потребами соціокультурного буття та відповідає розвитку духовності. Зазначено, що розгортання симфонізму від почуттєвого сприйняття дійсності, крізь систему образів, до її усвідомлення на ейдичному рівні свідчить про його тісний зв'язок з метамовою мистецтва, що зростає з синкетичної єдності всіх видів мистецтв, позначеної у соціокультурному просторі своєрідними жанровими утвореннями (від ритуалів, сакральних дійств до опери, балету, кінороману), завдяки чому формуються нові уявлення щодо художньо-естетичного освоєння дійсності. Зазначено, що симфонізм прокладає шлях між усталеним і новим у мистецтві, здатний споріднитися з міфологічним і релігійним світосприйняттям, та набуває можливості відтворення духовної драми, що відбиває драму самої історії, а також, що він взаємодіє з кожним відомим стильовим утворенням. Опиняючись між стильовими парадигмами - модернізмом і постмодернізмом, симфонізм доводить свою життєздатність, оскільки вже у своїй генезі має властивість протистояння деструкції.

  Скачати повний текст