Досліджено громадсько-політичну діяльність фундатора й ідеолога самостійницької течії в українському національному русі кінця XIX - початку XX ст. М.Міхновського (1873 - 1924 рр.). На підставі широкої джерельної бази та завдяки історіографії здійснено цілісний системний аналіз основних напрямків і форм його суспільної активності у різні історичні переходи, зокрема, його участь у "Братстві Тарасівців" у 1890-х рр., а також державотворчі зусилля у добу УНР. Значну увагу приділено особливостям його тактики за різних історичних обставин та стабільної послідовності у реалізації стратегічної мети самостійницького руху - побудові суверенної, соборної, демократичної Української держави. Показано, що надаючи пріоритет вирішенню національного питання, М.Міхновський не вважав його самоціллю, а лише засобом побудови розвинутого соціально справедливого демократичного суспільства. Наголошено, що радикалізм діяча мав переважно конструктивний характер. Зазначено, що досвід ідеологічної, просвітницько-пропагандистської, практично-організаційної діяльності М.Міхновського повинен бути критично переосмислений і врахований у практиці суспільних трансформацій сучасної України.

  Скачати повний текст

Вперше комплексно досліджено прояв української ідеї на тлі життя та діяльності Ю. Тютюнника. На основі грунтовного вивчення джерел, ідей, гіпотез, концепцій, теорій та наукових праць проаналізовано та реконструйовано підходи до розуміння національної ідеї, визначено її співвідношення у світобаченні Ю. Тютюнника. Конкретизовано напрям і зміст діяльності Ю. Тютюнника періоду Української революції, насамперед доби Центральної Ради та частково Гетьманату, встановлено участь у створенні та функціонуванні ряду українських громадсько-політичних організацій. Досліджено роль Ю. Тютюнника в I та II Зимових походах, показано причини й особливості його участі в організації даних походів, окреслено позицію Ю. Тютюнника в діяльності Повстансько-партизанського штабу. Доведено, що життя та діяльність Ю. Тютюнника спрямовані на реалізацію української національної ідеї в формі побудови української незалежної держави.

  Скачати повний текст

Розкрито концептуальні засади державного управління етнонаціональними відносинами у контексті формування української національної ідеї. Показано основні історичні етапи становлення наукових поглядів стосовно теоретико-методологічних підходів до державного управління даними відносинами. Проаналізовано існуючі тенденції етнополітичного розвитку України. Показано, що процес формування української нації пов'язаний з формуванням громадянина України. Доведено, що єдність української національної культури за умов одночасного вільного розвитку культур усіх етнічних груп є однією з умов успішності процесу формування української нації. Показано важливість завдання сучасного державного управління формуванням комплексної багаторівневої та міжгалузевої системи управління етнонаціональними відносинами в Україні, яка повинна будуватися на поєднанні зусиль усіх гілок влади, галузей управління, залучених до реалізації української національної ідеї, що має бути спрямована на зміцнення державності України.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток державотворчих ідей у політичній думці доби гетьманщини (друга половина XVI - XVIII ст.). Запропоновано періодизацію політичної думки даного періоду, в контексті якої проаналізовано ідеї державності у джерелах доби Відродження, державницькі погляди у працях ідеологів релігійного протистояння, а також ідеї національної державності у працях доби гетьманщини, зокрема, ідеї державності в джералах епохи козацьких національно-визвольних повстань, незалежності й автономності у поглядах гетьманів козацької держави, розкрито особливості державотворчих ідей у добу руйнації гетьманщини. Проаналізовано погляди на державу мислителів-просвітників, зокрема, великодержавницького та національного спрямування.

  Скачати повний текст

Проаналізовано духовні засади політичного процесу, їх складові, що визначають його якість, тенденції та перспективи модернізації. Уточнено поняття "політичний процес", визначено його функції, місце та роль у політичній сфері. Систематизовано наукову методологію питання політичних процесів та їх духовної складової, які формувалися в сучасній політичній науці. Проаналізовано структурно-функціональні зв'язки духовної складової політичного процесу (політична духовність як синтез політичної ідеології, моралі та психології; політичні почуття та їх роль у забезпеченні політичного процесу; осмислення ціннісних аспектів політики тощо). Досліджено генезис духовних засад політичного процесу в Україні, їх соціально-культурне підгрунтя та проаналізовано проблеми легітимності влади, формування політичної духовності нації у контексті поєднання сукупності моральних, культурологічних і технологічних властивостей еліти й її здатності задовольнити нагальні потреби особи, суспільства, держави відповідно до вимог соціуму.

  Скачати повний текст

Систематизовано світоглядні закономірності й особливості еволюціонування української національної ідеї у соціально-філософській думці України на зламі ХІХ - ХХ ст. Здійснено комплексний аналіз чинників, які детермінували розвиток суспільної свідомості України в даний період. Узагальнено й ієрархізовано фактори, які визначили становлення уявлень про українську національну ідею. Проведено порівняльний аналіз ідейно-світоглядної спадщини діячів, які стояли біля витоків українського національного відродження, теоретично обгрунтовували національну ідею, сприяли своєю суспільно-політичною та науковою діяльністю утвердженню національної свідомості українців. Визначено функціонально-інструментальні, аксіологічні та телеологічні пріоритети оптимальної корелятивної відповідності уявлень про національну ідею як об'єктивний статус-кво суспільної дійсності, окреслено перспективи його еволюції. Обгрунтовано тезу, згідно з якою ключовим критеріальним орієнтиром коректної концептуалістики національної ідеї є симбіоз теоретико-інтерпретаційної переконливості та практичної ефективності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено історію становлення та розвитку ідеї української політичної державності у вітчизняній політичній думці від витоків до початку ХХ ст. як цілісного феномена, в межах якого відбувалося конституювання української національної ідеї. Розкрито спіралеподібний характер розвитку ідеї державності, наявність певної циклічності, повторюваність у теоретичному обгрунтуванні форм, статусу та необхідності української державності. Показано, що на різних етапах ідея української державності проходить фази "інкорпорації", "ностальгії","національного відродження", та "державницьку". "Державницька" фаза осмислення ідеї державності, як правило наступала або в розпал, або після поразки національно-визвольних змагань.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено феномен інтегративної ідеології в суспільному житті. Визначено її роль у процесах консолідації українського суспільства. З використанням діалектичного, структурно-функціонального, системного та синергетичного методів дослідження явищ соціального світу розроблено концепцію інтегративної ідеології. Показано її сутнісні характеристики, а також місце та роль інтегративної ідеології у процесах консолідації сучасного українського суспільства. За методом прогнозування проаналізовано можливі сценарії ідеологічного розвитку України. Визначено шляхи впровадження та поширення інтегративної ідеології. Розроблено рекомендації щодо застосування результатів дослідження в українському суспільно-політичному житті.

  Скачати повний текст

Здійснено системний соціально-філософський аналіз інтеграції вітчизняного культурно-історичного досвіду в структурі сучасної української державотворчої концепції. Обгрунтовано джерела концепції національного державотворення, описано її структуру, конституційні засади. Розкрито сутність поняття "культурно-історичний досвід", з'ясовано його місце як загальнолюдського феномену в геополітичному європейському просторі та взаємодії західної та східної цивілізації. Проаналізовано культурно-історичний досвід як підгрунтя легітимності реформаторської діяльності, вказано шляхи його використання у державотворчому процесі. Розглянуто бівалентний характер світоглядної природи національної духовності та свідомості, специфіку формування національної самосвідомості, визначено стратегічні орієнтири вітчизняного державотворення та культурно-ціннісного забезпечення сучасного соціокультурного та національно-державницького поступу України.

  Скачати повний текст

Висвітлено специфіку становлення та утвердження української культурно-філософської ідентичності на основі Кирило-Мефодіївської традиції в українській духовній культурі протягом IX - першої половини XIX ст. Досліджено особливості її прояву в епоху княжої Русі у процесі утвердження християнської релігії та морально-етичного характеру світосприйняття та філософування, відображеного у перекладних і писемних пам'ятках. Зазначено, що у період першого культурно-національного відродження (XVI - XVII ст.) Кирило-Мефодіївська традиція сприяла формуванню етнічно-національної самосвідомості на основі збереження мови та власної культури, про що свідчить діяльність Острозького осердеку, Івана Вишенського, поява перших граматик і словників слов'янської мови. Досліджено прояви основної духовної культурної традиції України в XVIII - XIX ст. у процесі утвердження національної ідеї у діяльності "Руської трійці", Кирило-Мефодіївського товариства, творчості І.Котляревського, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ'яненка, М.Костомарова та П.Куліша.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел і наукової літератури здійснено комплексний аналіз політичних платформ усіх відгалужень ОУН та реконструйовано їх концепції державного будівництва. Охарактеризовано основні етапи формування, а також причини та напрямки еволюції ідеологічних і програмних аспектів Організації українських націоналістів. Розкрито теоретико-практичні аспекти функціонування державного механізму та суспільних інституцій в ідеології ОУН. Досліджено основні напрямки соціально-економічного розвитку держави за ідеологією Організації українських націоналістів. Проаналізовано концепції державної політики трьох гілок ОУН щодо національних меншин, церковно-релігійної та освітньо-культурної сфер.

  Скачати повний текст

Висвітлено ідейно-теоретичні аспекти дослідження націократії в європейській політичній науці. Досліджено теоретичні засади націократичних концепцій в українській політичній думці XIX - початку XX ст., суспільно-політичні ідеї встановлення націократичного режиму у державі на базі цілісного підходу до вивчення історико-політичної спадщини, методів пізнання та теоретико-методологічних засад наукової творчості українських зарубіжних вчених. Установлено, що різні теоретико-методологічні підходи, якими керувались автори під час розробки націократичної теорії, знайшли відображення у змісті відповідних форм націократії. Визначено історико-політичні ідеї українського зарубіжжя, які зберігають свою актуальність для практики сучасного державного будівництва в Україні. Проаналізовано концептуальні підходи О.Бочковського та М.Сціборського до вирішення проблем державотворення, а також цілісність націократичної концепції у вітчизняній теоретико-політичній думці.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено особливості розвитку та розкрито суть історичної ролі української національної ідеї, вивчено її визначальні компоненти та теоретико-інтегративну функцію даної ідеї як цілісної, якісно визначеної системи поглядів другої половини XIX - першої половини XX ст. на етапі становлення суспільно-духовного життя та філософської думки України. Висвітлено процес цілісного розвитку української національної ідеї у творчості М.Драгоманова, І.Франка, М.Міхновського, В.Липинського, Д.Донцова, Л.Ребета як історично конкретного вираження стану духовного, національного, соціально-економічного буття українського народу даного періоду. Показано схожість та відмінність трактування української національної ідеї провідними українськими мислителями цього періоду.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив національної ідеї на розвиток суспільства та формування особистості. За допомогою когнітивних засобів відтворено буття національної ідеї як оригінального соціального інституту формування видатної особистоті та самовідтворення нації. Запропоновано визначення національної ідеї як усвідомленої суб'єктом історичної дії перспективної мети, на шляху до осягнення якої він спроможний якнайповніше розкрити та реалізувати свої потенційні можливості, зробити помітний внесок у розвиток людської цивілізації та посісти гідне місце серед інших національних спільнот в інтегрованому ментальному просторі Об'єднаної Європи. Досліджено джерела (витоки) української національної ідеї, показано її парадигмальну роль в історії. Проаналізовано співвідношення національного та загальнолюдського у національній ідеї. Розкрито специфіку української національної ідеї, описано механізм її впливу на формування видатної особистості. Наведено рекомендації щодо цілеспрямованого використання організаційного потенціалу даного феномену з метою залучення молоді до державотворчого процесу в Україні та формування наднаціональних і міждержавних структур сучасного світу, який швидко космополітизується.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження національної ідеї у суспільно-політичному аспекті як сукупності уявлень щодо консолідації суспільно-політичних сил навколо спільної мети - здобуття державності та розвитку українського суспільства на основі спільних принципів взаємовідносин між особистістю, суспільством і державою. Проаналізовано об'єктивні й суб'єктивні фактори, які ускладнюють процес формулювання національної ідеї на сучасному етапі. Розроблено базові критерії щодо визначення змісту національної ідеї, обгрунтовано шляхи формування її практично значущої складової. Розкрито роль консолідуючої функції національної ідеї, яка полягає в об'єднанні наявних соціальних і політичних груп суспільства (які є носіями різних, іноді протилежних, інтересів) навколо спільних ідеалів, цінностей і забезпечення консолідації спільноти, її організації та самоорганізації. Доведено, що консолідуюча функція є системотвірною щодо інших функцій національної ідеї, серед яких виділено та проаналізовано ціннісно-ідентифікаційну, націєтвірну, світоглядно-виховну, прогностичну та державотворну. Досліджено особливості ідейно-політичної консолідації українського суспільства у контексті національної ідеї. Доведено, що практичні розробки у межах запропонованої дворівневої теоретичної моделі консолідаційного процесу, яка на системній основі має об'єднати різні напрями політики держави й активності громадськості, забезпечать сприятливі умови для реалізації національної ідеї в Україні.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження становлення та формування національного руху середини 1980-х - початку 1990-х рр. у контексті відродження української державності. З'ясовано історичні передумови його актуалізації як сукупності інтегрально-національного, національно-демократичного та суверен-комуністичного напрямів громадської діяльності. Теоретично обгрунтовано структуру національного руху та проекти подальшого розвитку української державності. Узагальнено відомі й введено в науковий обіг нові факти, на підставі яких встановлено роль національного руху у проголошенні незалежності України, встановлено ступінь впливу даного чинника на формування національної свідомості громадян України й утвердження державницьких ідеалів в українському суспільстві. У процесі аналізу теорії та практики національного руху розроблено ряд рекомендацій з метою його активізації як консолідуючого чинника нації на сучасному етапі.

  Скачати повний текст

Розроблено цілісну систему поглядів на взаємовідносини Української держави та закордонного українства, обгрунтовано визначальну роль у їх формуванні та розвитку організаційних і договірно-регуляторних механізмів. Закордонне українство розглянуто як суспільну систему, сформовану на основі національного самоусвідомлення, яка перебуває у стані взаєморозвитку та взаємодії з Українською державою. На підставі аналізу історичної ретроспективи розвитку закордонного українства та його становища у сучасний період доведено, що воно є значним і значущим фактором національного відродження, має духовні та матеріальні підстави та засоби позитивного впливу на українське державотворення. Зроблено висновок, що взаємовідносини з українським етносом, який перебуває за кордоном, необхідно будувати за принципом взаємності, з урахуванням його особливостей за країнами перебування, мотивів набуття статусу закордонності. Загальну парадигму розвитку взаємодії Української держави та закордонного українства роглянуто у конкретному контексті. У аспекті ідеї важливості всіх складових закордонного українства здійснено дослідження стосовно українців, що мешкають у Білорусі, вивчено становище українців Росії, Казахстану, Молдови, Киргизстану. Висвітлено висновки наукових праць щодо українців Канади, США та інших західних країн. Проаналізовано законодавчі та договірно-регуляторні механізми, вивчено організаційно-управлінський вимір консолідаційних процесів, передумови, тенденції розвитку закордонного українства. Визначено громадсько-суспільні та соціально-культурні чинники впливу на реалізацію конституційних положень щодо сприяння закордонному українству у задоволенні культурних, освітніх, інформаційних та інших потреб. Доведено, що найбільш ефективним щодо організації співпраці є програмно-цільовий метод та системно-функціональний підхід. Запропоновано проведення спільних заходів, які найкраще сприяють формуванню іміджу Української держави за кордоном та задоволенню потреб закордонного українства.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості національної ідеї в трактуванні представників української та російської еліти консервативного напрямку. На основі аналізу світового досвіду встановлено загальні особливості, характерні для поняття "національна ідея". Розглянуто еволюцію національної ідеї в українській консервативній політичній думці, російському консерватизмі, виявлено характерні риси російської та української національної ідеї, проведено їх порівняльний аналіз.

  Скачати повний текст