Досліджено історіографію стосунків Візантії та кочівників Північного Причорномор'я X - XI ст. На базі широкого кола джерел розлянуто основні періоди й етапи вивчення цієї проблеми. Доведено, що зміна джерельної бази щодо даного вивчення суттєво вплинула на стан її розробки. Писемні джерела до середини XX ст. були основними для дослідження, починаючи з 1960-х рр. такої ролі набули ареологічні, німізматичні та інші матеріальні джерела. Стан зазначеного вивчення залежав від тенденцій національних історіографій країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Дослідження частою мірою мали риси орієнталістичного дискурсу, а саме: роль кочівників в історичних подіях або замовчувалася, або висвітлювалася як негативна. Поступ світової візантивістики в цілому збігався з досягненням у вивченні проблем. Дослідження вчених з країн Південо-Східної Європи суттєво впливали на висновки представників відомих візантійських центрів. Визначено пропозиції щодо подальшої наукової розробки проблеми, а саме: необхідність узагальнення результатів археологічних досліджень пам'яток кочівників на території країн басейну Дунаю, ширшого залучення східних і латиноамериканських писемних джерел, даних палеоантропології.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення великого комплексу джерел і наукової літератури проаналізовано процес формування військового найманого контингенту зі Східної та Північної Європи у складі візантійської армії X - XII ст., його структурно-функціональні характеристики та роль у внутрішній і зовнішній політиці Візантії. Досліджено етимологію та походження термінології, яка використовувалась для позначення зазначеного іноземного контингенту "рос", "варанги", "кульпінги". Розглянуто проблему найму вояків візантійської армії у контексті міжнародних відносин X - XII ст. Показано значення у політиці Русі, країн Скандинавії та Британських островів угод з Візантією щодо війського намйу. Виділено типові форми оганізації наймання. Досліджено фактори, які забезпечували стабільність існування контингенту: функції підрозділів, систему підпорядкування, юридичний статус, розміщення, оплату особового складу та інші фактори матеріальної мотивації, духовний вплив візайнтійської церкви на іноземних вояків, образ найманців у свідомості мешканців Візантійської імперії. Показано піклування візантійських імператорів про боєздатність саме цього іноземного контингенту, який використовувався у складі польових армій та у гарнізонній службі, та з якого набиралися гвардійські частини. Визначено етапи діяльності контингенту росів і варангів за змінами в його етнічному складі та структурних характеристиках.

  Скачати повний текст