Проведено комплексне дослідження загальних тенденцій та особливостей розвитку візантиністики у Київській Духовній Академії - вищому освітньо-науковому закладі Православної церкви на українських землях у XIX - на початку XX ст. З'ясовано, що візантинознавство посідало одне з чільних місць у навчальних програмах, структурі навчально-наукових підрозділів, формуванні контактів закладу з іншими науково-дослідними інституціями та відігравало помітну роль у підвищенні наукової кваліфікації викладачів і студентів Академії. Висвітлено, що дослідження минулого Візантії в Академії здійснювалося за посередництвом історико-богословських наук, насамперед, церковної історії, патрології, літургіки та церковної археології. Доведено, що науково-педагогічна діяльність визначних візантиністів закладу, їхній внесок у розвиток української, російської та світової візантиністики, а також візантинознавчий доробок талановитих студентів закладу, сприяли становленню Київської Духовної Академії як одного з провідних центрів візантиністики в Російській імперії.

  Скачати повний текст

Досліджено історіографію стосунків Візантії та кочівників Північного Причорномор'я X - XI ст. На базі широкого кола джерел розлянуто основні періоди й етапи вивчення цієї проблеми. Доведено, що зміна джерельної бази щодо даного вивчення суттєво вплинула на стан її розробки. Писемні джерела до середини XX ст. були основними для дослідження, починаючи з 1960-х рр. такої ролі набули ареологічні, німізматичні та інші матеріальні джерела. Стан зазначеного вивчення залежав від тенденцій національних історіографій країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Дослідження частою мірою мали риси орієнталістичного дискурсу, а саме: роль кочівників в історичних подіях або замовчувалася, або висвітлювалася як негативна. Поступ світової візантивістики в цілому збігався з досягненням у вивченні проблем. Дослідження вчених з країн Південо-Східної Європи суттєво впливали на висновки представників відомих візантійських центрів. Визначено пропозиції щодо подальшої наукової розробки проблеми, а саме: необхідність узагальнення результатів археологічних досліджень пам'яток кочівників на території країн басейну Дунаю, ширшого залучення східних і латиноамериканських писемних джерел, даних палеоантропології.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено становлення та розвиток візантологічних студій у Всеукраїнській Академії наук (ВУАН). Висвітлено діяльність наукових установ Української Академії наук - ВУАН у 1919 - середині 1930-х рр. з проблем дослідження історії Візантії та її культурного впливу на Україну з залученням певних архівних документів. Розкрито наукову діяльність цих установ на тлі тогочасної історичної ситуації, визначено їх місце в історіографічному процесі. Досліджено персоналії вчених, які вивчали візантологічну проблематику, а також особистості, творчість яких не була достатньо висвітлена у науковій літературі. Детально розглянуто та проаналізовано науковий доробок вчених, оцінено їх внесок в українську історіографію. Увагу приділено впливу політичних та ідеологічних чинників на розвиток і подальше згортання українських візантологічних студій. Висвітлено картину зародження та формування українського візантинознавства у 1919 - у середині 1930-х рр.

  Скачати повний текст