Вивчено процес взаємодії між населенням і міліцією у зв'язку зі соціальними змінами, які відбуваються в Україні. Розглянуто існуючі теоретичні підходи до визначення змісту соціальної взаємодії, можливості їх застосування під час конструювання програм щодо взаємозв'язків і співпраці між населенням і міліцією. Визначено поняття "взаємодія між міліцією і населенням". Розглянуто найважливіші взаємозв'язки між населенням і міліцією на різних рівнях. Узагальнено основні форми співпраці між населенням і міліцією (ДНД, пунктів охорони громадського порядку, робітничих і студентських загонів щодо сприяння діяльності міліції, консультативних пунктів тощо), обгрунтовано необхідність створення відповідної нормативно-правової бази для співпраці, удосконалення матеріально-технічних умов, інформаційного забезпечення, системи морального та матеріального стимулювання тощо. Запропоновано та впроваджено оригінальну програму "Взаємопорозуміння та співпраця між населенням і міліцією по охороні громадської безпеки" у с. Солоніцевці Дергачівського району на Харківщині.

  Скачати повний текст

Проаналізовано діяльність органів внутрішніх справ (ОВС) як соціальної організації неприбуткового типу. Встановлено, що інтегральним критерієм оцінки діяльності ОВС є їх ефективність, для визначення якої застосовано цільовий підхід, що акцентує увагу на досягненні органами ОВС зовнішніх цілей у зв'язку з орієнтацією міліції на інтереси держави та громадянського суспільства. Особливу увагу приділено дослідженню соціальної ефективності ОВС як чинника, що визначає ступінь досягнення організацією цілей зовнішнього середовища. Обгрунтовано доцільність використання громадської думки як джерела інформації для оцінки соціальної ефективності діяльності ОВС. Доведено, що можливості використання громадської думки у процедурі оцінки діяльності ОВС обмежуються її компетентністю. Розроблено систему критеріїв та показників оцінки діяльності ОВС за допомогою громадської думки, запропоновано методику визначення їх ефективності. З метою удосконалення процедури оцінки обгрунтовано необхідність створення системи моніторингу громадської думки щодо діяльності ОВС.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття побоювання населення щодо міліції як не тільки індивідуально-психологічного, але й соціального феномену, визначено місце та роль цих побоювань, а також зміст, характер, способи та особливості їх поширення в громадській думці. Побоювання розглянуто як становлення людини до небезпечних ситуацій, тобто як знані страхи, що не обов'язково супроводжуються переживаннями емоцій. Побоювання щодо міліції досліджено не як окреме явище, а як складову повсякденного знання певних соціальних груп, структурованого в соціальні уявлення про міліцію. Розроблено практичні рекомендації щодо зменшення побоювань шляхом удосконалення інформаційної, організаційно-управлінської та кадрової політики органів внутрішніх справ України.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розкрито зміст поняття, пріоритетні завдання та специфіку реалізації соціального захисту працівників ОВС за сучасних умов, основною метою якого є попередження, пом'якшення та скасування наслідків соціальних ризиків та загроз. Обгрунтовано необхідність виділення працівників ОВС як окремого об'єкта соціального захисту, що обумовлено несприятливими умовами праці, підвищеною небезпекою під час виконання правоохоронцями професійних обов'яків і несприятливими умовами праці, а також існуючими політичними та економічними обмеженнями, які негативно впливають на їх соціальний статус. Удосконалено методологію класифікації основних напрямків соціального захисту працівників ОВС на підставі врахування видів негативних наслідків соціальних ризиків та загроз, особливостей організаційних заходів, спрямованих на профілактику або пом'якшення несприятливих соціальних умов. Вперше обгрунтовано значення соціального захисту прцівників ОВС як одного з механізмів підтримки справедливого соціального обміну між правоохоронним інститутом і державою з метою забезпечення суспільного порядку. Розкрито роль соціального захисту у функціонуванні органів внутрішніх справ, яка полягає у виконанні адаптивної функції для даної системи. Вперше проведено комплексну оцінку основних напрямків соціального захисту в ОВС. Встановлено негативний вплив на реалізацію його інституційних функцій таких чинників, як декларативність деяких напрямків соціального захисту (зокрема, пільгової системи), відсутність чіткої стратегії та тактики, розробленої з урахуванням першочергових потреб працівників ОВС, а також координаційного центру та ефективного механізму контролю за реалізацією прийнятих законів. Вперше встановлено вплив соціального захисту на плинність кадрів, моральний стан і соціальний статус працівників ОВС, зокрема обгрунтовано необхідність удосконалення механізму регулювання режиму праці та відпочинку, вирішення житлового питання.

  Скачати повний текст

Систематизовано основні теоретичні підходи до аналізу поняття "професійна соціалізація особистості", на основі чого визначено чинники професійної соціалізації особистості в правоохоронній сфері та розглянуто місце професійної ідентифікації в процесі професіоналізації правоохоронців. На основі аналізу феномену соціального капіталу в класичній і сучасній соціології визначено його структуру, функції та роль в професійній соціалізації працівників правоохоронних органів, що дозволило дослідити вплив соціального капіталу на процес професійної соціалізації правоохоронців і запропонувати рекомендації щодо створення системи ефективного використання можливостей соціального капіталу на різних етапах як чинника, що детермінує успішність процесу професійної соціалізації працівників правоохоронних органів.

  Скачати повний текст

Проведено соціологічний аналіз місця та ролі традицій в органах внутрішніх справ (ОВС) України. На підставі теоретико-методологічного аналізу у контексті соціально-наукового поняття та соціального феномену запропоновано визначати традицію як стійкий груповий стереотип соціальної дії, що існує у певних соціальних системах впродовж тривалого часу та має соціально-культурний механізм передачі від покоління до покоління. Досліджено традицію у межах теорії соціальної дії, функціонального аналізу, неоінституційної теорії, а також теорії парадигмальних змін. На підгрунті положень теорії соціальної дії М. Вебера та Т. Парсонса наведено ідеально-типову модель традиційної дії, визначено ситуації, коли переведення смислоорієнтованої дії на традиційну є важливим для соціальної системи. На базі теорії установленого порядку М. Вебера визначено місце традиції у соціальному порядку. На підставі ідей фунціонального аналізу Р. Мертона обгрунтовано висновок про багаторівневу функціональність / дифункціональність традиції на макро-, мезо- та мікрорівні соціальної системи, розроблено типологію традицій, у межах якої виділено "ідеальні" традиції, традиції з нереалізованим потенціалом, традиції - інституційні пастки та QWERTY-традиції. На підставі теоретико-методологічного аналізу вивчено функціональність / дисфункціональність традицій в ОВС України. Увагу приділено дисфункціональним традиціям, що мають загрозливий характер для діяльності ОВС і розвитку української держави та суспільства. Запропоновано практичні рекомендації з метою закріплення та підвищення дієвості в ОВС України функціональних традицій та нейтралізацію дисфункціональних традицій через їх реконструкцію.

  Скачати повний текст