Вперше у вітчизняній соціології здійснено концептуальний аналіз феномену соціального ризику. Обгрунтовано методологічний підхід щодо вивчення перспектив розвитку теорії соціальних ризиків. Запропоновано 2-вимірну площину класифікації ризиків (за масштабом і предметною сферою). Визначено специфіку різних видів ризиків з огляду на реалії сучасного українського суспільства. Узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід вивчення феномену соціального ризику. Обгрунтовано визначення поняття соціальних ризиків як таких, що є значущими для людини як соціальної істоти у її повсякденному житті, впливають на ньго, а також зв'язки з іншими членами суспільства та соціальними групами, визначення свого місця у соціальній структурі суспільства. На підставі емпіричних даних дослідження українського суспільства вперше показано розбіжності, що виникають в об'єктивних (науково обгрунтованих) та суб'єктивних (особистісних) оцінках ризикованості одного й того ж явища (на прикладі самоселів у зоні відчуження навколо Чорнобильскої АЕС). Доведено необхідність застосування моделей вимірювання ризику з урахуванням суб'єктивного компоненту. Запропоновано логіко-функціональну схему механізму формування соціальних параметрів ризику, яка включає такі компоненти: науково-обгрунтований (об'єктивний) ризик, інформацію та джерела її передання (офіційну інформацію, чутки, ЗМІ), рівень поінформованості населення щодо проблеми, досвід її вирішення, моделі стосунків населення - влада (управлінські моделі поведінки та рівень довіри до офіційних інституцій), особистісні орієнтації.

  Скачати повний текст