На підставі топографо-анатомічних особливостей шийного відділу трахеї розроблено спосіб формування стійкої трахеостоми, просвіт якої довгостроково зберігає свої розміри, при цьому в пацієнта забезпечується задовільне дихання. Особливістю розробленого способу стійкої трахеостомії є формування бічних стінок трахеостомічного каналу шкірними клаптями особливої трикутної форми. За результатами обстеження 96-ти пацієнтів виявлено тривалу (протягом року) фунціональну спроможність стійкої трахеостоми, створеної за розробленим способом у 80,82 % випадків. Встановлено, що функціонально стійка трахеостома характеризується значно кращим станом дихальної та захисної функцій верхніх дихальних шляхів, ніж "звичайна трахеостома". На підставі аналізу даних, одержаних під час проведення клінічного та функціонального дослідження, визначено та конкретизовано показання та протипоказання до накладення функціонально стійкої трахеостоми. Надано рекомендації стосовно тактики одноетапного накладення стійкої трахеостоми. Обгрунтовано доцільність визначення "стійкості" трахеостоми за функціональним критерієм, на підставі якого запропоновано нову систематизацію трахеостом: до стійких відносяться трахеостоми, просвіт яких довгостроково зберігається, забезпечуючи хворим адекватний подих; трахеостоми, сформовані шляхом підшивання слизуватої оболонки трахеї до шкіри (фіксовані трахеостоми).

  Скачати повний текст

Вивчено особливості закладки, розвитку, динаміки формоутворення гортані у пренатальному періоді онтогенезу й у новонародженої людини. З використанням адекватних морфологічних методів висвітлено становлення та зміну синтопії гортані та суміжних утворень, періоди її інтенсивного й уповільненого росту, критичні періоди, варіанти та можливі вади розвитку. Визначено, що зачаток гортані з'являється в зародків 5,0 - 5,5 мм тім'яно-куприкової довжини у вигляді вентрального випину первинної кишки на межі її глоткового відділу, від якої вона відокремлюється широкою заглибиною. Перебудова епітелію починається на вентральній і бічній стінках зачатка гортані. Внаслідок концентрації мезенхіми відбувається закладка хряпців гортані, а саме: надгортанника - у зародків 11,0 - 13,0 мм, перснеподібного - передплодів 16,6 - 18,0 мм, щитовидного - у передплодів 19,0 - 20,0 мм, черпакуватих - у передплодів 22,0 - 23,0 мм тім'яно-куприкової довжини. Наприкінці п'ятого - на початку шостого місяця хрящі гортані набувають дефінітивної форми. Слизова оболонка гортані вкрита високим циліндричним миготливим епітелієм. Залози слизової оболонки гортані є похідними епітеліальної вистилки. Формування залоз зумовлене процесом вростання епітелію слизової облонки у підслизовий прошарок. Найбільшу їх концентрацію виявлено на передній стінці гортані. Відзначено, що критичними періодами розвитку гортані необхідно важати кінець зародкового та початок передплодового періоду розвитку людини.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст