Визначено шляхи підвищення ефективності лікування хворих на атрофічний фарингіт за допомогою використання препарату з групи каратолінів - "Карофлава". За результатами вивчення особливостей епідеміології хронічного фарингіту в регіоні Поділля вперше встановлено, що захворюваність та розповсюдженість хронічного фарингіту серед міських жителів складає 30,9 % та 62,7 % відповідно. За останні 5 років захворюваність та поширеність стали зростати у всіх вікових групах. Встановлено, що хронічний фарингіт в атрофічній формі характеризується певними зрушеннями у стані факторів клітинного та гуморального місцевого й системного імунітету, з яких важливішими є зниження рівня сероторної форми імуноглобуліну А в секреті з ротової частини глотки і зміни у кількісно-функціональній характеристиці Т-лімфоцитів периферичної крові. Клінічний ефект застосування карофлава у разі хронічного атрофічного фарингіту значно перевищує ефективність традиційних методів лікування, що проявляється у скороченні частоти загострень, більш тривалій ремісії та зниженні числа повторних звернень. Локальне застосування карофлаву хворими на хронічний фарингіт сприяло підвищенню рівня секреторного IgA, зниженню концентрації мономерної форми цього імуноглобуліна та кількості лейкоцитів у секреті з ротової частини глотки, підвищенню функціональної активності Т-лімфоцитів периферичної крові до рівня норми та чутливості цих клітин до різних імунотропних речовин.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальне питання отоларингології - підвищення ефективності лікування хворих на хронічні фарингіти з переважним ураженням носової частини глотки на підставі встановлення їх клінічно-морфологічних і патогенетичних особливостей. Відмінними ознаками хронічних неспецифічних епіфарингітів є більш часте їх поєднання з захворюваннями дихальної (а не травної) системи, залучення до запального процесу м'якого піднебіння, а також характерні епіфарингоскопічні ознаки та глотково-рефлекторні симптоми з порушенням носоглоткової секреції, астеновегетативний синдром. У патогенезі прогресування запально-дистрофічних змін носоглотки ключову роль відіграють патологічні порушення з боку мукоціліарного апарату, особливо зміна рівня залізистих елементів, а також мікроциркуляції, за відносної ролі бактерійної флори. Патогенетично обгрунтовано новий метод фармакотерапії на базі пролонгованих інстиляційних зрошувань носової частини глотки мукокінетичними розчинами амброксола та його сполук з застосуванням пентоксифіліну та вінпоцетіну, ефективність якого за всіх клініко-морфологічних форм захворювання становить 71 %, що доведено результатами клініко-біохімічних досліджень та біопсійними даними післялікувального патоморфозу.

  Скачати повний текст