Експериментально встановлено, що місцеве застосування 1 % флуренізидової мазі у комплексному лікуванні проникаючого корнеосклерального поранення сприяє прискоренню епітелізації, швидкій ліквідації запальної реакції та формуванню менш інтенсивного рубця рогівки. Запропоновано новий об'єктивний метод визначення площі неоваскуляризації рогівки, який дозволяє контролювати загоєння рани та визначити ступінь ефективності лікування. Розроблено новий інструмент "канюля-шпатель", застосування якого під час первинної мікрохірургічної обробки проникаючих корнеосклеральних поранень попереджає защемлення райдужки у рані. Уперше клінічно доведено, що розвиток проліферативного процесу у порожнині ока починається вже на 3 - 4-ту добу після проникаючого корнеосклерального поранення ускладненого гемофтальмом, що виявляється під час ультразвукового В-сканування в динаміці.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих з проникними пораненнями ока шляхом застосування патогенетично обгрунтованої корекції окиснювального метаболізму арахідонової кислоти за допомогою спрямованої блокади у програмах комплексного лікування проникних травм ока. відновленням прозорості оптичних середовищ травмованого ока та параметрів електроретино- та офтальмореограм.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальні дослідження in vivo та вивчено офтальмоскопічні та патоморфологічні зміни тканин ока після ультразвукового впливу низької частоти та обрано оптимальну дозу, доведено його клінічну ефективність, підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів, зниження титру антитіл до скловидного тіла у тварин з модельованим гемофтальмом. За результатами досліджень in vitro виявлено експозицію ультразвукового впливу, яка стимулює фагоцитарну активність клітин крові. За клінічних умов вивчено вплив низькочастотного ультразвуку на показники ультразвукової діагностики, гідро- та гемодинаміки, електрофізіологічні показники сітківки, імунологічний статус хворих, доведено покращання їх гостроти зору, показників трофіки ока, а також імуностимулювальну та десенсибілізувальну дію низькочастотного ультразвуку.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальні дослідження та визначено оптимальні параметри ексимерлазерної керактомії (установку апарата на абляцію до 30 мкм рогівкової тканини). Вивчено особливості регенерації обпеченої рогівки з тривкою виразкою після проведення ексимерлазерної кератектомії. Виявлено активацію базальних клітин переднього епітелію, що має прояв у збільшенні мітотичного індексу цих клітин, у стромі рогівки збільшується кількість макрофагів з включенням у цитоплазмі елементів розпаду структур сполучної тканини, відбувається активація фібробластів, яка має прояв у збільшенні кількості фібробластів з рясною цитоплазмою, насиченою рибосомами, полісомами й елементами зернистої ендоплазматичної сітки. У ході спостережень за клінічним перебігом експериментальних тривких виразок рогівок у кролів без і після використання ексимерлазерної кератектомії та у разі її застосування у хворих з опіковими тривкими виразками виявлено, що ексимерлазерна кератектомія з запропонованими параметрами не спричиняла поглиблення існуючих виразок рогівки, сприяла вірогідному прискоренню їх епітелізації (у кролів на 5 діб, у хворих - на 18 діб) і призводила до утворення менш щільних помутнінь рогівки ( у кролів - на 1,9 бали - P = 0,013, у хворих на 1,5 бали - P = 0,000), що дозволило одержати більш високі оптичні результати у хворих (вірогідне підвищення гостроти зору на 0,08 у порівнянні з контролем).

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність використання додатково до базового лікування тяжких хімічних опіків очей нової лікарської форми поверхнево-активної речовини - "Мірамістин" (очних крапель 0,01 % розчину препарату). Експериментально виявлено та описано періоди активності дегідрогеназ нейтрофілів периферичної крові і продуктів ліпідного обміну у крові та зміни функціонального стану тканинних базофілів у безпосередньо непошкоджених органах у разі тяжких опіків очей. Встановлено позитивний вплив застосування мірамістину на перебіг опікового процесу, що проявляється меншою вираженістю патологічних змін, скороченням терміну їх регресії, малою кількістю ускладнень та більш сприятливими наслідками лікування.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості порушень регіонарного (місцевого) ока у хворих на травматичну ерозію рогівки (ТЕР), які мають прояв у зниженні захисних факторів сльози - лізоциму та секреторного імуноглобуліну A (sIgA), підвищенні концентрації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), активації аутоімунних реакцій до антигену рогівки, дисбалансі цитокінового профілю сльози у вигляді зниження концентрації протизапального цитокіну інтерлейкіну IL-4 та підвищення рівня прозапальних цитокінів IL-1 beta та фактора некрозу пухлин-alpha (ФНП-alpha). Виявлено прямий кореляційний взаємозв'язок між площею ерозії рогівки S і рівнем ЦІК сльози, концентрацією ФНП-alpha і S, S і показником IL-1beta, а також зворотній кореляційний взаємозв'язок між S і рівнем sIgA, S і концентрацією IL-4. Установлено, що застосування ліпофлавону у хворих на ТЕР у традиційній терапії сприяє прискоренню епітелізалізації рогівки, одужанню, ліквідації запальних явищ, зникненню суб'єктивних і об'єктивних ознак запалення у пацієнтів. Виявлено, що застосування ліпофлавону додатково до базисної терапії хворих на ТЕР сприяє підвищенню рівня захисних чинників сльози: лізоциму та sIgA, зниженню титру антитіл до C-Ag, рівня ЦІК, нормалізації цитокінового профілю сльози. Розроблено критерії прогнозування перебігу ТЕР у хворих на підставі вивчення показників місцевого імунітету ока, які дозволяють покращити ефективність лікування пацієнтів та сприяють зниженню частоти ускладнень.

  Скачати повний текст

Досліджено процес переносимості тканинами ока кролів різних видів лавсанових трансплантантів. Встановлено, що тканини ока кролів більш толераннтні до лавсанового матеріалу з вуглецевим покриттям ніж без покриття. Запропоновано модіфіковану модель лавсонового іридопротезу з вуглецевим покриттям. Доведено, що у випадку клінічного застосування модифікованого іридопротезу у хворих з посттравматичною аніридією ступінь вираженості запальної реакції в ранньому післяопераційному періоді був менший у порівнянні з реакцією на іридопротези без такого покритття, що сприяє уникненню ускладнень упродовж ранніх і віддалених термінів спостереження. Показано, що підвищення гостроти зору до 0,3 - 1,0 на момент виписки під час імплантації індопротезів з вуглецевим покриттям досягнуто у 87,5 % хворих проти 57,1 % пацієнтів, яким імплантовані іридопротези без вуглевого покриття.

  Скачати повний текст

На підставі даних, одержаних під час проведення флюоресцентної ангіографії переднього відділу ока, встановлено критерії об'єктивної оцінки порушень мікроциркуляції прилімбальної області, які полягають у пригніченні епісклерального кровообігу за опікової травми очей. Розроблено показання до проведення хірургічного лікування залежно від глибини та площі порушень в системі епісклерального кровообігу внаслідок опіків очей різного ступеня важкості. На підставі результатів клініко-імунологічних досліджень розроблено способи прогнозування розвитку ускладнень опікової хвороби (криз відторгнення трансплантанту, ексудативно-гіперпластичний увеїт, ускладнена катаракта), спосіб оцінки індивідуальної імунореактивності організму. Виділено два типи та сім варіантів індивідуальної адренергічної імунореактивності організму та доведено доцільність раннього хірургічного лікування опіків очей важких ступенів. Вивчено некролітичні властивості ряду протеолітичних ферментів, а саме: папаїну, лекозиму, лужної протеази, еластотерази, терилітину та колалізину. Розроблено спосіб попередньої ферментативної некректомії перед лікувальною кератопластикою. Встановлено дозування й експозицію для проведення одноразової аплікації протеаз для досягнення щадного некролітичного ефекту. Проведено експериментальне вивчення ефективності кератопластики із застосуванням попередньої ферментативної некректомії. Розроблено тактику раннього хірургічного лікування опіків очей важких ступенів з використанням попередньої ферментативної некректомії.

  Скачати повний текст

На моделі стандартного важкого хімічного (лужного) опіку рогівки виявлено зміни компонентів білкового метаболізму (вмісту білка, амінного азоту та рівня протеолітичної активності) у динаміці опікового процесу в оці, які корелюють між собою в рогівці, волозі передньої камери та плазми крові, та між собою зокрема в цих середовищах і мають характерну стадійність. Установлено та обгрунтовано п'ять патогенетичних стадій: первинного некрозу, пригнічення білкового синтезу й інтоксикації, вторинного некрозу, глибоких трофічних розладів і відновлювальну, а також визначено їх терміни. З'ясовано, що за допомогою електроелімінації з тканин обпеченого ока можна елімінувати білкові фрагменти некротичних тканин та йони пошкоджуючих речовин, що свідчить про доцільність її застосування під час надання невідкладної допомоги та для лікування опіків очей. За результатами клінічних досліджень установлено, що вміст білка, амінного азоту та рівень протеолітичної активності в елімінаті залежать від важкості, етіології та стадії опікового процесу в оці та є об'єктивним методом їх діагностики. Доведено, що застосування електроелімінації в комплексній протиопіковій терапії хворих з важкими опіками очей поліпшує їх клінічний перебіг та результати лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси, що розвиваються у травмованому оці за наявності сторонніх тіл у задньому відділі ока. Встановлено характерні риси ранньої, доклінічної (функціональної), стадії розвитку сидерозу ока (СО). Наведено клініко-патогенетичну класифікацію СО та вивчено фактори ризику його розвитку. Розроблено нові контактні лінзи для операційної офтальмоскопії за вітректомії з метою локалізації та видалення сторонніх тіл, розташованих на крайній периферії очного дна. Розглянуто кількість та причини післяопераційних ускладнень у процесі видалення сторонніх тіл. Розроблено способи хірургічного лікування хворих із зазначеною патологією, які дозволили знизити кількість випадків розвитку ускладнень. Сформульовано показання до оптимального використання різних підходів до видалення сторонніх тіл з заднього відділу ока.

  Скачати повний текст

На підставі визначення антиоксидантних властивостей та клінічної ефективності обгрунтовано застосування нового природного препарату "Ербісол" під час комплексного лікування важких опіків очей. Встановлено, що інстиляції "Ербісолу" 6 разів на добу протягом 30-ти днів не викликають патологічних змін тканин ока інтактних кролів, що досліджено клінічно, гістоморфологічно. На моделі важкого опіку очей виявлено інтенсифікацію процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і зміну активності антиоксидантної (АО) системи в крові та тканинах ока: рогівці (в ділянці і поза ділянкою опіку), кришталику і волозі передньої камери, направленість і ступінь вираженості яких залежать від стадії опікової хвороби. Зазначено, що застосування "Ербісолу" у вигляді очних крапель і внутрішньом'язових ін'єкцій у лікуванні експериментальних хімічних опіків сприяє швидкій епітелізації та утворенню ніжних помутнінь рогівки, скорочує тривалість запалення, знижує інтенсивність процесів ПОЛ і активує систему АО захисту в крові і структурах ока. Доведено, що застосування "Ербісолу" в комплексній терапії хворих з важкими опіками очей нормалізує процеси ПОЛ і підвищує АО захист організму, що покращує перебіг опікового процесу та поліпшує анатомічні та функціональні результати.

  Скачати повний текст

Встановлено, що за фіброзної організації посттравматичного гемофтальма активуються аутоімунні та неспецифічні імунні реакції в організмі, що є підставою для розробки математичної моделі, яка дозволяє зробити індивідуальний прогноз імовірності фіброзної організації посттравматичного гемофтальма. Так, за наявності локального прилягання склоподібного тіла до сітківки та підвищення в периферичній крові відносного вмісту CD5 і фагоцитарних клітин вище 17 % і 70 %, імовірність поопераційної діагностики фіброзної організації посттравматичного гемофтальма становить 97 %. Встановлено, що під час резорбції посттравматичного гемофтальма за закритої травмі ока рівень сенсибілізації організму до антигенів склоподібного тіла не перевищує 10 %, що дозволяє прогнозувати резорбцію гемофтальма. Встановлено, що найбільша ймовірність розвитку відшарування сітківки після вітректомії за посттравматичного гемофтальму спостерігається за поєднання фіброзу склоподібного тіла й вогнища пошкодження сітківки та становить 71 % і знижується до 12 % за проведення по закінченню вітректомії профілактичної кріоретинопексії в проекції меридіанів верхніх склеротомій.

  Скачати повний текст

За умов моделювання дозованої контузії ока одержано наукові дані про дестабілізацію мембран лізосом у рогівці, райдужці, війчастому тілі, сітківці, кришталику на підставі виявлення збільшення неседиментуючої активності кислої фосфатази та beta-галактозидази у перші 15 діб після контузії ока, найбільш вираженій у разі контузії середнього ступеня для всіх досліджених тканин у перші 3 доби у середньому на 20,5 %, за важкої контузії - 7 діб, починаючи з 69 % з поступовим зменшенням до 23 %. Установлено, що комплексне лікування з застосуванням препарату амізон у хворих з контузією ока сприяє стабілізації мембран лізосом тканин ока, що має прояв у зниженні в середньому в 1,4 раза активності кислої фосфатази та beta-галактозидази у разі середньої та важкої контузії ока у терміни до 15-ти діб після травми в електроелімінаті ока. Одержано відомості стосовно імуномодулювального ефекту комплексного лікування з застосуванням даного препарату у хворих з контузією очного яблука. За цього збільшується абсолютна кількість фагоцитів у 1,5 раза у терміни до 15-ти діб після травми за контузії легкого ступеня та у терміни понад 15 діб після травми у разі середньої та важкої контузії ока. Уточнено дані про десенсибілізувальну дію даного комплексного лікування у хворих з контузією ока. Виявлено зниження аутосенсибілізації до антигенів судинної оболонки: у терміни до 15-ти діб після травми за середньої та тяжкої контузії у середньому в 1,6 раза, а у терміни понад 15-ти діб після травми - в 1,8 раза, а також зниження рівня аутосенсибілізації до антигенів кришталика в 2,8 раза у терміни до 15-ти діб після травми у разі контузії легкого ступеня іза важкої контузії - в 1,6 раза у різний термін спостереження.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше виявлено достовірне збільшення товщини сітківки травмованого ока у зовнішніх і центральному секторах на 7 - 11 мкм, що свідчить про розвиток набряку ретинальної тканини за рахунок процесу транссудації у парафовеолярній області макули та в фовеолі. У внутрішніх секторах, які відповідають безсудинній зоні макули, змін товщини сітківки не зафіксовано. Вперше виявлено, що контузія ока супроводжується достовірною зміною товщини перипапілярного шару нервових волокон на 10 мкм. Встановлено, що збільшення товщини цього шару у темпоральному секторі супроводжується зменшенням його у нижньому секторі, що обумовлено нерівномірним набряком сітківки, зокрема, шару нервових волокон, найбільш вираженим в області папіло-макулярного пучка. Доведено, що відсутність потовщення шару нервових волокон у сусідньому нижньому секторі зумовлена анатомічним відокремленням аксонів папіло-макулярного пучка від аксонів інших зон сітківки. Вперше виявлено достовірний зв'язок змін марфометричних показників макулярної області сітківки та диска зорового нерва у ранньому періоді після контузії ока і структурно-функціональних змін у віддаленому періоді, що свідчить про патогенетичне значення ранніх морфоструктурних змін у постконтузійному процесі та є підставою для прогнозування розвитку постконтузійних дистрофічних змін сітківки та зорового нерва у віддаленому періоді після контузії ока.

  Скачати повний текст

Проведено клінічні та біохімічні дослідження у 218-ти пацієнтів (263 ока). Встановлено, що розвиток ендотеліально-епітеліальної дистрофії (ЕЕД) рогівки відбувається на фоні порушень гемодинаміки ока та проявляється патологічними кристалограмами сльози, за цього спостерігається посилення процесів переоксидації білків і ліпідів на фоні пригнічення власної антиоксидантної системи. Показано, що аналогічні зміни виявлено у 17,6 % хворих на катаракту ще в доопераційному періоді, що зумовлює більш тяжкий перебіг післяопераційного періоду та більш високу частоту розвитку ЕЕД рогівки (54 % випадків проти 2,67 % на очах пацієнтів, що не мають згаданих порушень). Встановлено, що метод кристалографії можна використовувати як скринінг-тест для прогнозування ризику розвитку ЕЕД рогівки у випадку хірургічного лікування катаракти. Запропоновано медикаментозну корекцію метаболічних порушень у випадку середнього та високого ризику розвитку рогівкових ускладнень сприяє зменшенню частоти формування ЕЕД рогівки в післяопераційному періоді на 73,9 % (p<0,05).

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності косметичного протезування хворих, позбавлених ока. Розроблено патогенетично-орієнтований спосіб формування опорно-рухливої культі (ОРК) на базі запропонованої моделі орбітального імплантату. На підставі вивчення результатів клінічіного спостереження за 111-ма хворими доведено, що особливості фіксації орбітального імплантату створюють умови для зменшення рівня геморагічних ускладнень на 15,4 % та для уникнення децентрації, оголення та виштовхування імплантату у 100 % випадків. Встановлено, що використання запропонованого способу за розробленими показаннями у хворих у разі видалення ока й анофтальми сприяє одержанню об'ємної, стабільної ОРК, сумарна рухливість якої збільшилась на 60,8 % у порівнянні з традиційним способом з використанням алохряща.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих на травматичні пошкодження рогової оболонки шляхом обгрунтованого використання поліпептидних препаратів "Даларгін" в їх комплексній терапії. Визначено оптимальні дози поліпептидних препаратів для клінічного застосування. Встановлено, що у тварин з дозованою травмою (поверхневою та глибокою) дані препарати впливають на процеси регенерації завдяки стимуляції ендогенного фібронектину на фоні стабільно високого рівня глікозаміногліканів. Експериментально та клінічно підтверджено пептидний механізм регуляції системи гемостазу та рівня адгезивних молекул сироватки у процесі корекції епітеліально-стромальних порушень рогової оболонки. Розроблено спосіб лікування у вигляді парабульбарних введень даларгіну у дозі 1 000 мкг/мл , який покращує якість лікування хворих на травматичні ушкодження рогівки: скорочує термін лікування на 3 - 5 дні у порівнянні з традиційною терапією, дає змогу досягти клінічного одужання у 91,3 % хворих, що підтверджує його клінічну ефективність.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено стадійність електрофізіологічного та морфофункціонального стану у хворих з сонячними ретинальними опіками (РО), визначено зміни структурної організації хоріоретинального комплексу центральної ділянки сітківки (за даними ОСТ) та запропоновано клінічну модифікацію етіопатогенетичної класифікації В.В.Волкова. Удосконалено методи дослідження функціонального стану органа зору у разі РО, зокрема, спосіб оцінки стану центрального поля зору та спосіб оцінки кольоровідчуття у хворих з центральними ураженнями сітківки, що дає змогу здійснювати своєчасну діагностику, динамічне спостереження світлових центральних ушкоджень різного генезу та іншої патології органа зору з центральними ураженнями сітківки. Наведено дані щодо змін у хоріоретинальному комплексі експериментальних тварин, на яких уперше моделювали РО сонячним світлом. На світлооптичному та ультраструктурному рівнях виявлено зміни фоторецепторного шару, пігментного епітелію, Мюллерівських клітин у різні терміни спостереження. Розроблено спосіб експериментального моделювання світлового опіку. Уперше виявлено вплив антиоксидантного препарату "Ліпін" на зорові функції та електрофізіологічні показники органа зору у хворих на РО за різних стадій захворювання, а також процеси репаративної регенерації ушкоджених елементів хоріоретинального комплексу експериментальних тварин та його захисні ефекти за умов ушкодження сонячним світлом. Запропоновано спосіб лікування ретинального опіку з використанням антиоксидантного препарату "Ліпін".

  Скачати повний текст

Наведено результати експериментальних і клінічних досліджень очей, спрямованих на підвищення ефективності оперативного та консервативного лікування хворих з проникними пораненнями склери у важкодоступній для первинної хірургічної обробки (ПХО) зони ока. Розроблено нові інструментальні способи ПХО рани склери, спосіб екстрасклерального пломбування з урахуванням обсягу втрати склоподібного тіла, розглянуто питання удосконалення консервативного лікування. Доведено ефективність даного методу лікування під час ПХО поранень склери у важкодоступній зоні ока.

  Скачати повний текст