Досліджено роль жирних кислот у виникненні та розвитку вікової катаракти. У хворих на дану хворобу здійснено дослідження жирно-кислотного спектра ліпідів крові, кришталика та елементу з ока, проведено порівняльний аналіз рівня жирних кислот і встановлену пряму залежність між рівнем жирних кислот усіх цих біологічних об'єктів. Обгрунтовано можливість використання елімінату об'єкта для вивчення ліпідного обміну в очах. Простежено динаміку рівня жирних кислот ліпідів елімінату з ока залежно від ступеня зрілості катаракти. На підставі клінічних і біохімічних досліджень доведено існування прямого зв'язку між виникненням вікової катаракти та рівнем жирних кислот ліпідів елімінату з ока, розраховано коефіцієнт ненасиченості для прогнозування груп ризику з виникнення даного захворювання, визначено шляхи оптимізації профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

Міститься клінічний аналіз результатів екстракапсулярної екстракції катаракти (ЕЕК) з імплантацією задньокамерних інтраокулярних лінз (ІОЛ) у 215 хворих на катаракту, з яких 11 хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу і 128 хворих на ЦД II типу. Встановлено, що наявність протеїнурії, важкий ступінь ЦД, гіперглікемія вище за 10,0 ммоль/л, підвищення імунорегуляторного індексу понад 8,0 є суттєвими факторами ризику сильної запальної реакції ока після ЕЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД II типу. Найбільш сприятливий перебіг післяопераційного періоду і кращі функціональні результати ЕЕК з імплантацією ІОЛ спостерігаються у хворих на ЦД II типу без вищезазначених факторів ризику. Рекомендується враховувати дані передопераційних клінічних і імунологічних обстежень для визначення тактики лікування катаракти у хворих на ЦД.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності профілактики прогресування помутнінь в кришталику у хворих на початкову вікову катаракту (ВК). Встановлено у таких хворих порушення клінічних показників, цитокінового профілю сльози та сироватки крові у вигляді підвищення рівня прозапальних цитокінів (ФНПalpha, IL-1beta і зниження протизапальних (IL-10) цитокінів, зменшення захисних факторів сльози - імуноглобуліну А та лізоциму, активацію аутоімунних реакцій до антигену кришталика, що відіграє суттєву роль у патогенезі та перебігу захворювання. Вивчено вплив додаткового застосування глутаргіну й ентеросгелю на перебіг та ступінь прогресування початкової ВК. Їх використання сприяло стабілізації патологічного процесу у кришталику та зорових функцій, нормалізації імунологічних показників.

  Скачати повний текст

Вивчено механізм катарактогенезу та виявлено зниження у 2,8 разів активності глутатіон-S-трансферази (GST) у плазмі крові як показник дезінтоксикаційної функції печінки. За результатами експерименту мав місце розвиток катаракти під впливом 0,2 % розчину 3-амінотриазола та світла високої інтенсивності за умов порушеної дезінтоксикаційної функції печінки на 30-му тижні дослідження, що становив 91 % випадків поряд зі зниженням активності GST у плазмі крові до 10,3 нкат/мг білка та до 13,4 нкат/мг білка у кришталику. Установлено фактори ризику та особливості появи вікової катаракти залежно від соматичного стану осіб, рівня активності GST у плазмі крові, наявності катаракти у сімейному анамнезі та статі пацієнта. Виявлено, що у хворих на хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи, що супроводжуються зниженням активності GST у плазмі крові менше 19 нкат/мг білка, ризик появи катаракти збільшується у 12 разів, а без зниження показника активності цього ферменту - лише у 2 рази. Запропоновано новий спосіб індивідуального прогнозування імовірності виникнення катаракти залежно від наявності та поєднання встановлених факторів ризику. У переважної більшості хворих (75 %) на хронічний алкоголізм II ступеня з порушеною дезінтоксикаційною функцією печінки та зниженою активністю GST у плазмі крові до 15 нкат/мг білка спостерігалось значне прогресування катаракти.

  Скачати повний текст