Визначено частоту вродженої щілини губи і/або піднебіння серед живонароджених за 1993 - 2004 рр. (0,98%), яка найвища у Чернівецькій і Сумській (по 1,26%) та Черкаській (1,13%) областях. Щілина піднебіння в структурі займає у Київській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях і м. Києві відповідно 38,30%, 33,33%, 24,24% та 16,52%; щілина губи й піднебіння - 61,70%, 59,38%, 75,75%, 83,48%, що відображає різницю в їх етіології. Питома вага щілин піднебіння в структурі збільшена в областях з майже стовідсотковим українським населенням. Оцінено вплив наявності вроджених вад у матері, батька та найближчих родичів, а також величини шлюбної дистанції на ризик виникнення вад. Показано значення хронічних екстрагенітальних, ендокринних хвороб, хронічних інфекційних захворювань, професійної шкоди, паління, вживання ліків у періконцепційний період, проживання на радіаційно забрудненій території на підвищення ймовірності виникнення патології у новонароджених та можливості первинної профілактики.

  Скачати повний текст

Доведено наявність впливу способу годування на взаєморозташування незрощених фрагментів верхньої щелепи та вибір методики хейлопластики, обгрунтовано застосування запропонованої соски з додатковою площиною чи обтуратора, який охоплює, завдяки своїй конструкції, усі три фрагменти незрощеної верхньої щелепи та використання його як ортодонтичного апарата. Уперше на підставі результатів клінічних і антропометричних досліджень зміщення міжщелепної кістки та вивчення ефективності різних методів корекції її положення визначено необхідність та розроблено показання до застосування хірургічно-ортодонтичного способу, який передбачає врахування зміщення премаксили у двох напрямках (сагітальному та вертикальному). Визначено енергообмін різних шарів тканин верхньої губи залежно від виду незрощення. Установлено наявність компенсованого енергопостачання її у таких дітей, що дало змогу вивити залежність деяких ускладнень після хейлопластики не від рівня макроергів, а від положення міжщелепної кістки та методики двобічної хейлопластики. На підставі антропометричних і сонографічних даних визначено найбільш ефективні хірургічні прийоми двобічних хейлопластик та розроблено нові способи первинної реконструкції верхньої губи залежно від стану тканин назолабіального комплексу (НЛК). Уперше вивчено строки та напрямок дії відновленої верхної губи на верхню щелепу після двобічної хейлопластики, що дало змогу визначити строки та запропонувати новий метод профілактики запобігання розвитку вторинних деформацій верхньої щелепи. Виділено групу взаємообтяжливих деформацій тканин НЛК після двобічних хейлопластик, розроблено нові методики їх усунення, що дозволяє запобігти розвитку нових чи посиленню наявних деформацій. Виявлено наслідки порушення комплексності, послідовності та своєчасності у лікуванні дітей з вродженим двобічним незрощенням верхньої губи та піднебіння, а також розроблено та доведено ефективність використання запропонованого комплексу лікувальних і профілактичних дій у 73,8 % таких хворих.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено комплекс хірургічних втручань, що забезпечують можливість поетапного лікування вроджених розщілин верхньої губи та піднебіння, який базується на відновленні системно-функціональних особливостей уражених органів, та забезпечує послідовність виконання окремих етапів лікування. Удосконалено методики первинної хейлопластики, що включають одномоментну періостеопластику альвеолярного відростка, поетапного відновлення верхньої губи у разі двосторонньої форми пороку, які базуються на використанні тяги кругового м'яза рота як чинника, що забезпечує репозицію міжщелепної кістки. Доведено необхідність репозиції м'язів піднебінного апоневрозу для проведення первинної уранопластики. Запропоновано ряд оперативних втручань, використання яких забезпечує можливість покращання естетичних і функціональних результатів у осіб, раніше оперованих з приводу вроджених розщілин верхньої губи. Розроблено оперативні втручання, що базуються на використанні васкуляризованих клаптів піднебіння для усунення післяопераційних дефектів твердого піднебіння та подовження м'якого піднебіння у раніше оперованих хворих. На підставі одержаних результатів розглянуто роль метаболічної системи регуляції у розвитку післяопераційних ускладнень. Вивчено особливості метаболічної системи регуляції у хворих з вродженими розщілинами та їх взаємозв'язок з показниками імунограм. Доведено можливість використання фенозепама як засоба інтегральної корекції метаболічної системи регуляції та ефекторних імунологічних механізмів.

  Скачати повний текст

Вперше проведено кількісний аналіз порушень носового дихання у хворих з деформаціями носа і верхньої губи після операції хейлопластики з приводу односторонньої уродженої розщілини. Здійснено оцінку функції дихання залежно від ступеня порушень антропометричних показників носа та верхньої губи у хворих після проведення первинної хейлопластики. Визначено основні види деформації носа та верхньої губи залежно від ступеня виразності антропометричних і функціональних порушень у пацієнтів у післяопераційний період. З урахуванням даних показників розроблено й апробовано методику проведення оперативних втручань для корекції деформацій носа та верхньої губи. Експериментально доведено високу ефективність нового методу проведення операції з усунення типових форм виявлених деформацій носа і верхньої губи після проведення хейлопластики з приводу односторонньої уродженої розщілини.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу показників психологічних характеристик індивідів із природженою вадою незрощення губи та піднебіння (НГП) у зіставленні зі здоровими виявлено суттєвий вплив даної патології на психологічну організацію особи юнацького віку. Проаналізовано соматичний, психологічний та соціальний аспекти розвитку особистості хворого на НГП. Аналіз психологічних якостей осіб експериментальної групи дозволив визначити факторну структуру їх особистості, у результаті чого встановлено, що близько третини усієї її дисперсії пояснюють типи, які визначають схильність особи до деструктивних дій. Доведено, що вплив даної природженої вади на розвиток особистості не є чітко визначеним, одностороннім, а визначає формування якісно різних особистісних типів. Визначено особливості сприйняття життєвого шляху особами із вадою незрощення, що дозволяє зробити висновок про розрізнення за ступенем актуальності у певних сферах життєдіяльності між суб'єктами контрольної та експериментальної виборок. Показано залежність актуальності сфер життєдіяльності хворого на НГП від його особистісного типу та виявлено основні актуальні та потенційні ускладнення соціального функціонування суб'єктів у кожній з них.

  Скачати повний текст