Наведено результати дослідження 230-ти хворих на епілепсію з психічними розладами, з яких у 150-ти спостерігалася аутоагресивна поведінка, а у 80-ти - вона не відмічалася ніколи. Досліджено та порівняно певні клінічні, особистісні та соціальні характеристики хворих. Проаналізовано структуру зазначеної поведінки хворих. Установлено клінічні, особистісні та соціальні критерії ризику аутоагресивної поведінки хворих на епілепсію. З використанням методу аналізу генезу аутоагресивної поведінки таких хворих виявлено чинники, що беруть участь у її формуванні та реалізації. Встановлено співвідношення провідних чинників генезу зазначеної поведінки та психопатологічних синдромів у досліджених хворих. Запропоновано заходи щодо покращання профілактики первинних і повторних аутоагресивних дій.

  Скачати повний текст

Здійснено клініко-психопатологічну характеристику непсихотичних афективних розладів у хворих на епілепсію у міжприступний період та розроблено принципи їх профілактики та реабілітації хворих на підставі даних комплексних обстежень 107-ми осіб обох статей віком 18 - 45 років з встановленим діагнозом епілепсія, у яких в інтеріктальному періоді було виявлено афективні розлади. Установлено причинно-наслідковий взаємозв'язок біологічних, соціально-психологічних і клініко-психопатологічних факторів, які провокують розвиток афективних порушень у зазначених хворих. Залежно від етіопатогенетичних факторів виділено варіанти афективних розладів у хворих на епілепсію: нозогенні, психогенні, спричинені прийомом протиепілептичних препаратів. Установлено, що в обстежених хворих наявні депресивні розлади, афективні реакції, дисфорії й обсесивно-фобічні порушення. За цього депресивні розлади містять тужливі, адинамічні, іпохондричні, тривожні компоненти та депресії з деперсоналізаційними порушеннями. Розроблено патогенетично обгрунтовану комплексну систему психотерапевтичної допомоги за афективних розладів у хворих на епілепсію.

  Скачати повний текст

Встановлено вплив карбамазепіну та його метаболітів, вальпроату натрію на вітамінну забезпеченість хворих на епілепсію залежно від дози вживаного препарату та його концентрації в плазмі крові, тривалості лікування, зареєстрованих побічних дій призначеного антиконвульсанту. З метою визначення механізмів девітамінізованої дії протисудомних препаратів у ході експериментів на щурах досліджено вплив антиконвульсантів на вітамінну забезпеченість тварин. Проаналізовано коригувальний вплив вітамінотерапії на вітамінний статус дітей, хворих на епілепсію у ході лікування їх препаратами карбамазепіну та вальпроатом натрію.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив карбамазепіну, вальпроатів, ламотріджину (груп антиепілептичних препаратів (АЕП)) на характеристики інтелектуально-мнестичної діяльності хворих на епілепсію у динаміці. Уперше здійснено порівняльну оцінку змін психічних функцій у процесі лікування АЕП різних груп. Одержано результати, які можна використовувати в діагностиці як критерій прогнозу та ефективності лікування з точки зору психологічного статусу хворого, а також вибору адекватних реабілітаційних заходів для корекції психічних порушень. Доведено, що комплекс даних експериментально-психологічних методик дозволяє найбільш точно вивчити стан когнітивних функцій хворих із різними формами епілепсії у найближчому та віддалених періодах прийому АЕП, що сприяє об'єктивній діагностиці стану психічних функцій на фоні прийому протисудомних медикаментів, позитивно впливає на подальшу життєдіяльність та "якість життя" пацієнтів, покращує надання медичної та соціально-психологічної допомоги. Установлено, що дія даних препаратів у деякі періоди їх прийому позитивно впливає на психологічний статус хворих у вигляді поліпшення обсягу короткочасного та довгочасного запам'ятовування, а також покращання процесів мислення та уваги, прискорення темпу сенсо-моторних реакцій, збільшення працездатності.

  Скачати повний текст

Наведено дані про ефекти пригнічення транскраніальною магнітною стимуляцією (ТМС) вогнищ епілептичної активності головного мозку щурів. Вивчено особливості клінічних проявів залежно від форми епілепсії, встановлено можливості їх використання для диференціальної діагностики. На підставі розробленої схеми оцінки координаторної сфери у хворих з даною патологією встановлено кореляційний зв'язок між ступенем мозочкової дисфункції і резистентною до антиконвульсантів формою епілепсії. Виявлено стан активації або пригнічення неспецифічних серединних структур головного мозку хворих за результатами електроенцефалографічного дослідження. Встановлено порушення метаболічного контуру цереброваскулярної реактивності. Запропоновано комбінований метод лікування хворих на резистентну до антиконвульсантів епілепсію.

  Скачати повний текст

На основі вивчення 107 хворих на епілепсію з різноманітними депресивними станами виділена їхня клінічна систематика. Визначені прояви суіцідальної активності при кожному з різновидів депресій. Виявлена залежність ефективності різноманітних антидепресантів (амітриптіліна та ніаламіда) після їх одноразового прийому та курсового лікування від клінічних ознак, психологічних особливостей хворих, латералізації епілептичної поразки мозку і динаміки обміну серотонина. Запропоновано комплексне, патогенетично орієнтоване лікування депресій на основі клініко-нейрофізіологічного та біохімічного прогнозу терапевтичної ефективності нормотиміків.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у разі пухлин півкуль головного мозку спостерігаються всі види епінападів, які залежать від внутрішньо-, між- та дольової локалізації пухлин, що обумовлює появу в одного і того ж хворого декількох видів нападів. Зазначено, що у разі супратенторіальних пухлин головного мозку найчастіше спостерігаються генералізовані судомні напади, що за гістологічною структурою переважають анапластичні астроцитоми, за локалізацією - ураження лобової та скроневої ділянок головного мозку. Комплексне обстеження хворих (ЕЕГ, КТ, МРТ) дозволяє уточнити локалізацію пухлин, їх поширеність, що є важливим для вибору тактики хірургічного лікування. Доведено, що латералізація пухлинного процесу впливає на клінічний перебіг і результат захворювання. Зазначено, що латералізація пухлинного процесу впливає на клінічний перебіг і результат захворювання. Визначено, що післяопераційний період у хворих з лівобічною локалізацією пухлин перебігає важче, виявляється більша кількість відновлених епінападів (70,31 %), ніж за правобічної локалізації (29,69 %). Встановлено, що однією з основних причин відновлення епінападів в післяопераційному періоді є продовжений ріст пухлин. Патоморфологічні та клініко-нейрофізіологічні особливості епілептогенно-епілептичного комплексу у хворих з супратенторіальними пухлинами головного мозку переважно визначають тактику хірургічного лікування - ступінь радикальності видалення пухлини та розміри резекції кори в зоні епілептичного вогнища. Розроблено алгоритм лікування епісиндрому у хворих з пухлинами головного мозку супратенторіальної локалізації з рекомендаціями для використання в лікувальній практиці.

  Скачати повний текст

Досліджено аспекти диференціальної електроенцефалографічної (ЕЕГ) діагностики первинного та вторинного генералізованих судомних нападів у хворих на епілепсію. Запропоновано комплекс ЕЕГ-обстеження таких хворих з метою встановлення типу нападу та подальшого застосування протисудомних препаратів залежно від типу нападу. З застосуванням розробленого діагностичного комплексу виявлено локальне вогнище за вторинно генералізованих судомних нападів і його відсутність у разі первинно генералізованих судомних нападів. Застосування фото- та фоностимуляції з наростаючою частотою впливу, призводить до розбалансування в епілептичній системі та блокування висхідних активуючих впливів. За депривації сну відбувається посилення синхронізувальних механізмів і біоелектричної активності, які домінують під час медикаментозного сну та сприяють більш чіткому прояву епілептичних феноменів, переважно у перехідних стадіях.

  Скачати повний текст

Вивчено пробанди з епілепсією (Е), що сполучаються з малими аномаліями хромосом (МАХ) - хромосомною нестабільністю (ХН), хромосомним поліморфізмом (ХП) і структурними абераціями хромосом (САХ). Серед 739-ти сімей з гамартозами, фенілкетонурією (ФКУ), ГФА та МАХ Е сполучалась з ФКУ у 19,67 % пробандів, з гамартозами - у 36,4 %, з ХН - у 4,17 %, з ХП - у 2,58 %, з САХ - у 4,3 %. Виявлено, що ризик судом для гамартозів становить 81, для ФКУ і ГФА - 34,7, ХН - 6,2, ХП - 3,8, САХ - 6,3. У каріотипах 10 467-ми пробандів відмічено підвищення питомої ваги ХП з 4,9 % до 44,6 %, що ймовірно пов'язане зі зростанням генетичного вантажу. Серед 108-ми хворих з Е та МАХ виявлено аномальний каріотип у 45,8 %, нормальний - у 54,2 %. У 50,1 % хворих з Е та МАХ мала місце ХН, у 40,9 % - ХП та у 9 % - САХ. У випадку поєднання Е та МАХ встановлено наявність негативних чинників під час вагітності, слабкість пологової діяльності, обмеженість родоводу та патологію немовлят. З'ясовано, що фенотипові ознаки Е з МАХ мають вигляд мезоектодермальних дисплазій. Зроблено припущення про етіологічне значення поліглютамінової експансії у виникненні нейротоксичного ефекту, порушення біоенергетичного обміну та апоптозу.

  Скачати повний текст

Отримано новий засіб - ацетиленовий монокарбамат, який прогнозується як ефективний протисудомний засіб у клініці великих та малих форм епілепсії. Встановлено, що протисудомна дія ацетиленового монокарбамату пов'язана з активацією ГАМК-ергічних механізмів і М-холінолітичним впливом, про що свідчить запобігання ним судомам, викликаним блокатором синтезу ГАМК - тіосемикарбазидом та попередження арекалінового тремору. Протисудомна активність обох препаратів на моделі коразолових судом складає 50 %. Основою механізму протисудомної дії етосуксиміду є його здатність активувати гліцинергічну передачу. У патогенезі малих форм епілепсії важливою ланкою є порушення обміну та функції гліцинергічної системи, амінокислоту гліцин можна застосовувати для лікування малих форм епілепсії. Розроблено комбінацію для лікування малих форм епілепсії на основі етосуксиміду і бромізовалу в лікарській формі ректальних свічок.

  Скачати повний текст

Проведено клініко-типологічну систематику епілептиформних розладів та їх відмінність від еліптичних внаслідок хронічної алкогольної інтоксикації. Виявлено значущість біологічних чинників у їх формуванні. На основі порівняльного вивчення клінічних, електроенцефалографічних і нейропсихологічних характеристик вдосконалено діагностику епілептиформних та епілептичних розладів у разі хронічної алкогольної інтоксикації. Встановлено позитивну дію раннього призначення карбамазепіну у випадку даної інтоксикації з епілептиформними розладами та перевагу комбінованого (протиепілептичного і протиалкогольного) лікувального комплексу у терапії хворих на епілепсію, ускладнену зазначеною інтоксикацією. Значну увагу приділено критеріям терапевтичного та соціального прогнозотитхів.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено оптимальні строки трансплантації нервових стовбурових клітин (НСК) в експериментальне пеніцилінове епілептичне вогнище після операції відтворення епілепсії. Встановлено, що гострі запальні зміни у зоні операції відтворення захворювання стихають протягом 15-ти діб. Виявлено, що вплив медіаторів запалення, який спричиняє ушкодження клітин трансплантату, є мінімальним, якщо виконувати трансплантацію після зазначеного терміну. Досліджено динаміку мікроморфологічних, біохімічних та електрофізіологічних змін у центральній нервовій системі епілептизованих щурів. Показано, що трансплантація кріоконсервованих ембріональних нервових клітин (КЕНК) та клітин строми кісткового мозку (КСКМ) в епілептичне вогнище є однаково ефективними. Доведено, що трансплантація КЕНК і КСКМ у ділянку епілептичного вогнища істотно та односпрямовано впливає на динаміку вмісту ГАМК, серотоніну, норадреналіну, дофаміну та адреналіну у стовбурі головного мозку щурів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі даних комплексного обстеження та лікування 141-го хворого на епілепсію визначено, що особливостями клінічного перебігу в осіб похилого віку є: розвиток її внаслідок цереброваскулярних захворювань, превалювання парціальних комплексних епілептичних нападів, помірна частота нападів, ускладнений період після нападу. Визначено особливості інструментальної діагностики епілепсії у хворих похилого віку з застосуванням електроенцефалографічного, доплерографічного та нейровізуалізаційного досліджень. На підставі результатів визначення ефективності диференційованої протисудомної монотерапії вальпроєвою кислотою, карбамазепіном і ламотриджином залежно від типу нападів, ускладнень і оптимальних добових доз цих АЕП, препаратів патогенетичної терапії симптоматичної епілепсії, ефективності комплексної патогенетичної терапії симптоматичної епілепсії, ефективності комплексної протисудимної та патогенетичної терапії симптоматичної епілепсії встановлено терапевтичні особливості епілепсії у хворих похилого віку.

  Скачати повний текст

Представлено теоретичне узагальнення результатів вивчення клініко-неврологічних, біохімічних та інструментальних особливостей генералізованої та парціальної епілепсії, поєднаної з нейроендокринною патологією. Визначено шляхи поліпшення діагностичних патогенетично обгрунтованих терапевтичних і профілактичних заходів щодо лікування даної категорії пацієнтів. На підставі результатів клініко-неврологічного дослідження встановлено високу частоту нейроендокринної патології, яка супроводжується розвитком синдрому вегетативної дистонії. Виявлено, що переважним проявом нейроендокринної дисфункції є гормональний дисбаланс у гіпофізарно-тестикулярній, гіпофізарно-оваріальній і гіпофізарно-тиреоїдній системах. Визначено кореляційну залежність між ступенем порушення гормонального гомеостазу та частотою епілептичних нападів і тривалістю захворювання. На підставі виявлених патогенетичних механізмів епілептичних і вегетативних порушень обгрунтовано показання щодо призначення препаратів 1,4-бензодіазепінів хворим на генералізовану епілепсію, що супроводжується розвитком нейроендокринної дисфункції.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано зв'язок з особливостями електролітного, енергетичного обмінів і ВРО ліпідів варіантів клінічного перебігу ПЕС в УЛНА на ЧАЕС. Встановлено, що несприятливий розвиток ПЕС супроводжується виснаженням запасів АТФ, АДФ, активацією процесів ВРО ліпідів, значним дисбалансом вмісту натрію та калію. Виявлено, що в УЛНА на ЧАЕС з ПЕС переважають судомні фокальні, генералізовані та супутні синдроми - прогресивної вегетативної недостатності та психоорганічний. За даними нейровізуалізаційних методів (МРТ) підтверджено наявність прогресуючого атрофічно-дегенеративного процесу у мозковій тканині переважно лобково-скроневих ділянок і лікворних шляхах у разі ПЕС в УЛНА на ЧАЕС. Доведено клінічну доцільність тривалого застосування комбінації антиконвульсантів та антиоксидантів у разі ПЕС в УЛНА на ЧАЕС.

  Скачати повний текст

Вивчено метаболічні та гормональні порушення, що виникають у хворих на епілепсію жінок на тлі тривалого перебігу захворювання та лікування протиепілептичними препаратами, а також оптимізовано діагностику та лікування вторинних остеопенії й остеопорозу. Доведено незалежний вплив епілепсії (тривалість захворювання, частота та тип епілептичних нападів) і протиепілептичної терапії на біохімічні показники метаболізму кісткової тканини (фосфор, паратгормон, оксипролін, глікозаміноглікани) у таких жінок. Показано важливу роль віку клінічної маніфестації епілепсії у зниженні мінеральної щільності кісткової тканини та розвитку порушень маркерів її метаболізму. Запропоновано алгоритм ранньої діагностики та диференційованої антирезорбтивної терапії з урахуванням віку клінічної маніфестації епілепсії й її тривалості, що сприяв гальмуванню процесів кісткової резорбції у хворих жінок.

  Скачати повний текст

З'ясовано особливості біоелектрогенезу та клінічної симптоматики захворювання, уточнено характер структурних, лікворо- та гемодинамічних змін у хворих на епілепсію залежно від перебігу та тривалості захворювання. Вперше проведено дослідження стану перекисного окиснення ліпідів методом біохемілюмінісценції спонтанної та індукованої залізом і перекисом водню, визначено показники ліпідного обміну залежно від тяжкості та етіології захворювання. Показано, що епілептичні напади супроводжуються активацією вільно-радикального окиснення ліпідів, тобто розвитком оксидантного стресу як важливого фактора посилення епілептизації головного мозку. Уперше виявлено взаємозв'язок між клінічними, структурними, метаболічними та гемодинамічними змінами у хворих на епілепсію з тоніко-клонічним характером нападів, проведено аналіз виявлених порушень. На підставі вивчення патогенетичних механізмів епілептичних порушень розроблено практичні рекомендації щодо лікування та профілактики захворювання.

  Скачати повний текст

Вивчено динаміку клініко-електроенцефалографічних та деяких імунологічних показників за умов комплексної терапії епілептичних синдромів з використанням тканинної терапії (ТТ) та кетогенної дієти (КД) у групі медикаментозно резистентних хворих. На підставі аналізу одержаних даних показано позитивний вплив ТТ та КД на перебіг епілептичного синдрому, але кожна методика має притаманну їй динаміку розвитку лікувального ефекту. У процесі дослідження електрофізіологічної динаміки до та після введення ембріональної нервової тканини (ЕНТ) виявлено стадійність розвитку електроенцефалографічних реакцій - деяку десинхронізацію електричної активності зі зниженням порогу судомної готовності в гострий період ( 3 - 7 діб), а також ознаки нормалізації показників електроенцефалографії (ЕЕГ) з підвищенням порогу судомної готовності вище тих, що передували лікуванню, на другому етапі (1 - 12 місяців). На підставі даних ЕЕГ під час КД визначено підвищення долі повільнохвильових ритмів, які витісняли пароксизмальну активність. За результатами аналізу показників імунологічного стану хворих за умов тканинної терапії виявлено наявність імуномодулювальної дії препарату ЕНТ та ознаки нормалізації функціонування гематоенцефалічного бар'єру. Відзначено, що імунологічний механізм дії КД може реалізуватися завдяки імуносупресивній дії, що призводить до зменшення аутоімунних явищ у ЦНС.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне клініко-психопатологічне, експериментально-психологічне, експериментально-психологічне дослідження та його співставлення з електроенцефалографічними та лабораторними даними у разі резистентної епілепсії під час лікування за традиційними схемами антиконвульсивної терапії та схемами терапії, що включають ламіктал. Удосконалено схему призначення ламікталу з метою проведення додаткової терапії фармакорезистентних хворих, яким застосовано антиепілептичні препарати, що активують ферменти печінки. Доведено доцільність попереднього зниження дози препаратів вальпроєвої кислоти хворим, яким з метою додаткового лікування призначається ламіктал, що зменшує ризик ускладнень під час лікування. Встановлено позитивну роль ламікталу для лікування нічних резистентних епілептичних припадків. Розглянуто спектр психотропної активності ламікталу, особливості психічних змін хворих на резистентну епілепсію під час лікування. Визначено, що ламіктал має позитивний вплив переважно на когнітивні здібності хворих на резистентну епілепсію церебропротекторної спрямованості, яка проявляється у психостимулюючих, ноотропних та мнемотропних ефектах. Доведено, що психотропні ефекти ламікталу не залежать від ступеня його протипароксизмального ефекту. Визначено роль препарату в зменшенні або припиненні проградієнтності епілептичного процесу та покращанні соціального прогнозу в хворих на резистентну епілепсію.

  Скачати повний текст