Вперше на підставі когортного дослідження за умов застосування критеріального підходу досліджено сучасну клінічну структуру синдрому паркінсонізму (СП) в українській популяції. Описано серії хворих на споріднені нейродегенарації (прогресуючий над'ядерний параліч, множинна системна атрофія, кортико-базальна дегенерація), наведено характеристику їх клінічних проявів та особливостей перебігу. Здійснено комплексний аналіз клініки, перебігу та коморбідних станів при хворобі Паркінсона (ХП), з'ясовано особливості вікових і статевих залежностей, стадійного перебігу захворювання. Показано, що розвиток хвороби проходить за трьома основими фазами, що відрізняються не тільки за кількісними показниками важкості розладів, але і за якісними ознаками, новими сполученнями симптомів і новими умовами щодо реагування на лікування. За результатами аналізу веріабельності ритму серця у хворих на ХП і СП показано, що порушення вегетативних функцій є облігатним симптомом захворювання, яке розвивається вже на ранніх стадіях і під час прогресування хвороби поглиблюється та змінюється за певними закономірностями, що вказують на виснаження адаптивних та компенсаторних можливостей мозку.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням оцінки темпу старіння організму в цілому та окремих його функціональних систем у хворих на паркінсонізм за допомогою показників біологічного віку. Показано залежність темпу старіння хворих на паркінсонізм від календарного віку та тривалості захворювання. Дається оцінка впливу окремих геропротекторних (тімалін) та нейропротекторних (парлодел) препаратів на нейро-функціональний біологічний вік даних хворих. Встановлено, що показники біологічного віку, які характеризують темп старіння, у хворих на паркінсонізм вище, ніж в популяції. Темп старіння у хворих на паркінсонізм середнього віку більш прискорений, ніж у пацієнтів похилого віку. Із зростанням тривалості захворювання на паркінсонізм зростає темп старіння даних хворих. Курсове використання геропротекторного (тімалін) чи нейропротекторного (парлодел) препаратів на тлі базисної патогенетичної терапії паркінсонізму позитивно впливає на нейро-функціональний біологічний вік хворих на паркінсонізм, що дозволяє вважати доцільним включення цих препаратів в схеми лікування даних хворих.

  Скачати повний текст