Виявлено особливості показників стандартних методів обстеження, що використовують для діагностики раку та гіперплазії простати, які полягають в оцінці анатомо-функціональних параметрів везико-уретрального сегмента та поточного статусу хворого. Установлено кількісні значення специфічних і неспецифічних для кожної патології ознак і ступінь їх інформативності, притаманних раннім стадіям захворювань. За цими ознаками здійснюється оцінювання параметрів везико-уретрального сегмента та стану хворого. Обраховано індивідуальні прогностичні індекси, за якими визначається належність кожного хворого до певної прогностичної групи та здійснюється вибір методу лікування. Розроблено концепцію та методологію диференційної діагностики раку та гіперплазії передміхурової залози, прогнозування ранніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на рак передміхурової залози (РПЗ). Сформульовано концепцію корекції показників стану хворого на РПЗ, що забезпечує індивідуалізований підхід до вибору раціональної тактики терапевтичних заходів і методики хірургічного втручання та одержання максимально позитивних найближчих і віддалених результатів. Обгрунтовано та розроблено принцип створення нової технології індивідуалізованого вибору лікувальних модальностей хворих на рак простати, суть якого полягає в оцінці у балах специфічних і неспецифічних критеріїв та виділення груп ризику сприятливих наслідків лікування та створення на цій підставі комп'ютерних систем і баз даних. Виявлено особливості найближчих і віддалених результатів різних модифікацій радикальної простатектомії стосовно травматичності хірургічного втручання та рівня позитивного хірургічного краю, крововтрати та рецидивів, медіани виживання. Розроблено методику комплексного діагностичного обстеження хворих, суть якої полягає у визначенні інформативності та діагностичних коефіцієнтів ознак показників. Науково обгрунтовано технологію радикальної простатектомії, яка передбачає визначення змін гемостазу дорзального венозного комплексу, виділення зовнішнього сфінктеру уретри й апексу простати, накладання швів на сечівник та формування везико-уретрального сегмента.

  Скачати повний текст

Вперше визначено особливості змін про- та протизапальних цитокінів у разі розвитку дизурії на фоні запального процесу нижніх сечових шляхів в післяопераційному періоді у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ), які полягають в швидкому зниженні активності про- та протизапальних цитокінів у хворих з застосуванням запропонованого лікування. Виявлено, що зростання показників рівня ІЛ-6 та ІЛ-8 в ранньому післяопераційному періоді має прямий кореляційний зв'язок з виникненням гнійно-запальних ускладнень. Вперше доведено можливість використання шкали симптомів гіперактивного сечового міхура для визначення рівня розвитку дизурії в післяопераційному періоді у хворих на ДГПЗ, що підтверджено цистометрією наповнення.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обгрунтовано можливість покращення якості діагностики інфекційних уражень передміхурової залози у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) шляхом виявлення збудників захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), у генітальних екскретах та інтраопераційно видаленій тканині передміхурової залози. Досліджено вплив цих мікроорганізмів на перебіг захворювання та виникнення ранніх післяопераційних ускладнень простатектомії. Проаналізовано результати обстеження 101-го пацієнта з ДГПЗ віком від 50-ти до 86-ти років. За допомогою полімеразної ланцюгової реакції зіскрібків із сечівника, секрету передміхурової залози та її інтраопераційно видаленої тканини у 53,5 % хворих виявлено ДНК збудників ЗПСШ. У 92,6 % пацієнтів зафіксовано розбіжність результатів дослідження генітальних секретів і тканини передміхурової залози на збудники ЗПСШ. Встановлено, що хронічний запальний процес у передміхуровій залозі та сечівнику у хворих на ДГПЗ без ознак сечової інфекції більшою мірою обумовлений збудниками уреаплазмозу та трихомоніазу та вірогідно підсилює виразність симптомів нижніх сечовивідних шляхів. Уперше доведено, що інфікованість збудниками ЗПСШ і хронічний запальний процес у передміхуровій залозі та/або січівнику у хворих на ДГПЗ вірогідно підвищують частоту розвитку ранніх післяопераційних ускладнень протатектомії. Науково обгрунтовано необхідність періопераційної ідентифікації цієї групи збудників з метою адекватного планування консервативного лікування та профілактики ускладнень хірургічних втручань у даної категорії пацієнтів.

  Скачати повний текст

Уперше сформовано та клінічно обгрунтовано положення, що характеризує метаболічний синдром (МС) як стан, який обумовлює хронічну ішемію, хронічне запалення. Наведено результати ретроспективного аналізу 429-ти історій хвороб чоловіків із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), а також клінічне обстеження 163-х пацієнтів і динамічне спостереження протягом року за 65-ти хворими на ДГПЗ. Виявлено, що ДГПЗ у хворих із МС має морфологічні особливості: більш виражені ознаки атеросклерозу, хронічного неспецифічного запалення, дистрофічні зміни строми. Проведено динамічне спостереження, яке довело прискорені темпи прогресування пізнього гіпогонадизму, збільшення ДГПЗ, погіршення уродинаміки й якості життя у хворих із МС.

  Скачати повний текст

Доведено, що внутрішньоклітинний АТФ посилює об'ємрегульований хлорний струм у клітинах раку простати внаслідок алостеричного зв'язування з канальними структурами чи допоміжними білками. Нейроендокринна диференція клітин LNCaP також веде до посилення струму, прискорення реакції струму на гіпоосмотичне набрякання та більш ефективного здійснення клітинами процесу регуляторного відновлення об'єму.

  Скачати повний текст

Встановлено, що зниження порогового рівня загального простатичного специфічного антигену (ПСА) дозволяє досягти високих показників чутливості у ранній діагностиці раку передміхурової залози, що має особливе значення у лікуванні пацієнтів молодого віку. Виявлено пряму кореляційну залежність між рівнями простатичного специфічного антигену та наявністю екстракапсулярного поширення пухлини та метастазів. Обгрунтовано необхідність застосування променевих методів дослідження залежно від концентрації ПСА. Розроблено тактику динамічного спостереження за хворими з урахуванням рівня ПСА. На підставі дослідження динаміки рівнів ПСА в процесі моніторингу хворих доведено, що швидке збільшення його концентрації свідчить про агресивний характер пухлини.

  Скачати повний текст

Проведено фармакологічне вивчення нового рослинного препарату простатофіт. Встановлено простатопротекторну активність простатофіту та його перевагу над простаполом за здатністю пригнічувати запальний процес у передміхуровій залозі. Доведено простатопротекторну дію простатофіту та встановлено перевагу простатофіту над простаполом за вираженістю простатопротекторної дії. Встановлено антиексудативний ефект простатофіту на різних моделях запалення: карагеніновому набряку, УФ-еритемі, кріопошкодженні простати та сечового міхура. Доведено, що простатофіт виявляє анальгетичну (38 %), спазмолітичну (33 %) й антиоксидантну (26,4 %) активності, антиандрогенну та помірну протимікробну дію.

  Скачати повний текст

Оцінено роль стандартної методики, що передбачає ректальне пальцеве дослідження передміхурової залози (ПЗ), визначення простатичного специфічного антигену (ПСА) та його фракцій, трансректальне ультразвукове дослідження ПЗ (ТРУЗД), прицільну мультифокальну біопсію ПЗ у порівнянні з використанням кольорового дуплексного сканування (КДС).

  Скачати повний текст

Запропоновано новий метод лікування метастатичного раку передміхурової залози (РПЗ) - селективну кріодеструкцію передньої долі гіпофізу та вивчено його клінічну ефективність на підставі дослідження кінцевих результатів лікування хворих на пізніх стадіях метастатичного РПЗ за допомогою розробленого методу. Розглянуто гормональний статус хворих на РПЗ та оцінено його зміни в процесі лікування хворих у разі використання методу селективної кріодеструкції передньої долі гіпофізу в порівнянні з іншими методами гормонотерапії. Визначено ефективність запропонованого методу в лікуванні больового синдрому, обумовленого кістковими метастазами раку простати.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Описано пряму блокувальну дію кальційхелатуючих речових на об'ємрегульований аніонний канал (ОРАК), яка, імовірно, є загальною рисою всіх ОРАК. Виявлено вплив зовнішньоклітинного pH на амплітудні та кінетичні (інактивацію) характеристики струму, а також на його чутливість до змін клітинного об'єму. Висунуто припущення, що ОРАК у клітинах LNCaP мають у своїй структурі як мінімум дві pH-чутливі молекулярні групи з pK ~ 6, титрування яких модулює амплітуду струму та дві протон-чутливі групи, що беруть участь у потенціалзалежній інактивації C-типу каналу. Висунуто припущення про наявність у ОРАК відповідальної за об'ємзалежність та інактивацію внутрішньоклітинної детермінанти, що підлягає протеолітичному відщепленню та може функціонувати згідно з "ball-and-chain" механізмом.

  Скачати повний текст

На підставі визначення особливостей клініко-уродинамічних характеристик хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ) обгрунтовано тактику малоінвазивного лікування даної патології. Вперше показано доцільність малоінвазивного лікування хворих на ДГПЗ з застосуванням ендоуретральних стентів як альтернативного методу до більш травматичного - цистостомії. Встановлено особливості клінічного перебігу захворювання, а також зміни показників уродинаміки нижніх сечовивідних шляхів після ендоуретрального стенування у порівняльному аспекті з пацієнтами, які знаходились на диспансерному нагляді або одержували консервативне лікування. Вперше за допомогою радіологічних діагностичних критеріїв визначено особливості морфологічної структури та кровопостачання простати за ДГПЗ. Обгрунтовано показання та протипоказання для проведення ендоуретрального стенування у хворих з оперативним ризиком. На підставі радіологічного забезпечення визначено критерії відбору стентів для проведення даної операції. Удосконалено техніку ендоуретрального стенування для кожного хворого залежно від анатомічних особливостей.

  Скачати повний текст

Встановлено частоту виникнення ектазії верхніх сечових шляхів (ВСШ) у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози та її вплив на функцію нирок. Визначено чотири основні механізми формування ектазії ВСШ. Встановлено частоту зворотності хронічної ниркової недостатності після хірургічного лікування у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози та ектазію ВСШ. Визначено чинники, які впливають на ефективність лікування даної категорії пацієнтів. З'ясовано діагностичну цінність сучасних методів обстеження досліджуваної патології та розроблено відповідний алгоритм залежно від механізму розвитку ектазії ВСШ. Доведено оптимальність використання сонографічного методу дослідження для вибору діагностики за даного захворювання, за допомогою якого можна встановити ступінь ектазії та зворотність змін порушень у верхніх сечових шляхах. Встановлено регламентоване значення екскреторної урографії та радіонуклідних методів у зв'язку з переважною хронічною нирковою недостатністю. На підставі одержаних результатів обстеження пацієнтів у доопераційному та післяопераційному періодах через 3, 6 та 12 місяців розроблено показання та протипоказання щодо хірургічного лікування хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози з ектазією ВСШ залежно від механізму її виникнення. Доведено, що проведення цистостомії під час механічного стискання вічок сечоводів не забезпечує лікувального ефекту операції. Запропоновано методику одномоментної простатектомії з надлобковим дренуванням з застосуванням допоміжного провідника, за допомогою якого зменшується травматичність проведення уретрального катетеру з метою загоєння надлобкової нориці.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному та порівняльному дослідженню морфологічних, гістохімічних та імуногістохімічних особливостей доброякісної гіперплазії та передраку передміхурової залози хворих, які проживають після аварії на ЧАЕС на забруднених радіонуклідами територіях України, мешканців Києва і хворих, прооперованих до аварії на ЧАЕС. Доведено приналежність хворих - мешканців Києва до категорії тих, що зазнали хронічного впливу малих доз іонізуючого опромінення. Встановлено, що у хворих - мешканців забруднених радіонуклідами територій України та Києва доброякісна гіперплазія та передрак передміхурової залози характеризуються променевим патоморфозом, підвищенням проліферативної активності та апоптозу епітелію й епігенетичними змінами протеїну р53. Запропоновано віднести зазначений контингент хворих до групи ризику щодо розвитку раку передміхурової залози.

  Скачати повний текст

Проаналізовано перебіг різних стадій раку передміхурової залози (РПЗ) у 715-ти пацієнтів, у 663-х хворих РПЗ був ускладнений гострою затримкою сечі (ГЗС). На підставі результатів досліджень визначено, що найбільш оптимальним і науково обгрунтованим терміном застосування уретрального катетера у хворих на РПЗ, ускладнений ГЗС, є три місяці від моменту встановлення. Застосування уретрального катетера більше трьої місяців є недоцільним через низький відсоток (2,31 %) позитивного ефекту, значне збільшення інфекційних ускладнень (удвічі за період з третього до шостого місяця) та зниження якості життя пацієнтів (QOL) на 1 бал. Проаналізовано результати лікування РПЗ, ускладненого ГЗС, проведеного за допомогою трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУРП) та її модифікацій. Розроблено показання та протипоказання до застосування різних методів лікування РПЗ, ускладненого ГЗС. Установлено, що застосування ендохірургічного лікування цієї хвороби не впливає на прогресію процесу, підвищення канцерспецифічної смертності. Для визначення ефективності лікування проаналізовано певні уродинамічні показники, здійснено його оцінювання за міжнародною шкалою IPSS, визначено рівень залишкової сечі та зроблено оцінку якості життя (QOL).

  Скачати повний текст

Вивчено експресію імуногістологічних маркерів раку передміхурової залози в первинно виявлених пухлинах і характер її змін на фоні стандартного лікування. Визначено зв'язок між морфологічними змінами та клінічним перебігом захворювання у хворих на рак передміхурової залози. Досліджено ранні морфологічні критерії ремісії захворюваня та здатність пухлини до прогресії. Визначено найбільш доцільні терміни динамічних поліфокальних біопсій для достовірного оцінювання лікувального патоморфозу залежно від методу лікування. Обгрунтовано критерії прогнозування клінічного перебігу раку передміхурової залози та використання своєчасної зміни лікувальної тактики.

  Скачати повний текст

Застосовано комплекс сучасних променевих методів дослідження для етапної діагностики первинної пухлини, метастазів у лімфатичні вузли та скелет. Проведено співставлення рівнів простатичного специфічного антигену та даних променевих методів (ПМ) візуалізації, визначено місце та роль ПМ серед інших методів діагностики. Розроблено алгоритм діагностики раку передміхурової залози (ПЗ), який враховує діагностичну ефективність, доступність методів і променеве навантаження на пацієнта. Вивчено діагностичне значення маркерів агресивності пухлинного процесу (тканинного аполіпептидного специфічного антигену, тимідинкінази) у хворих на рак ПЗ, показано їх роль у комплексі з простатичним специфічним антигеном у контролі за ефективністю лікування, зокрема, ендокринної терапії. Наведено ефективну комбінацію пухлинних маркерів і методів візуалізації для оцінки ефективності лікування первинної пухлини та її метастазів.

  Скачати повний текст