На підставі обстеження та лікування 604-х хворих на меланому шкіри і 134-х пацієнтів з доброякісними пігментними новоутвореннями шкіри розроблено й впроваджено до клінічної практики методичні підходи та технології для оптимізації діагностики, прогнозування, способів хірургічного втручання, комбінованого та комплексного лікування. Установлено діагностичну доцільність проведення передопераційної in vitro флуоресцентної дерматаскопії поверхневих меланом і пігментних невусів. Доведено ефективність застосування інтенсивних методів неоад'ювантної хіміо-променевої терапії у комбінації з хірургічним втручанням у хворих на меланому I та II клінічних стадій за Sylven, що дозволило підвищити загальну п'ятирічну виживаність цих груп хворих на 18,5 і 14,6 % відповідно. Обгрунтовано диференційований підхід до хірургічних втручань у зоні регіонарного лімфовідтоку. Показано, що умовно-радикальні хірургічні втручання у комбінації з хіміо-променевою терапією клінічно доцільні за віддалених солітарних метастазів меланоми. Виявлено опосередкований взаємозв'язок між величиною рани, характером її загоєння, методами пластичної хірургії та місцевого лікування, а також розвитком локорегіонарних рецидивів меланоми.

  Скачати повний текст

Розроблено методику лікування папіломавірусної інфекції шкіри (ПВІ). На підставі аналізу особливостей клінічного перебігу, епідеміологічних даних, показників місцевого клітинного імунітету (експресія CD4+, CD8+, T-лімфоцитів), загального клітинного імунітету (CD4+, CD8+, CD20+, T-лімфоцитів), інтенсивності вірусного навантаження та проліферативної активності епідермісу визначено чотири клінічні варіанти перебігу ПВІ. Запропоновано патогенетично обгрунтовану схему лікування, яка включає ексцизію ПВІ методом радіохвильової хірургії в комбінації з внутрішньоосередковими та/або внутрішньом'язовими ін'єкціями 12,5 % розчином циклоферону, що забезпечує зниження відсотку рецидивів у віддаленому періоді на 49,6 % та підвищення відсотку хворих з повною ремісією на 15,5 %.

  Скачати повний текст

Оптимізовано критерії оцінки прогностичних факторів первинно-локалізованої меланоми шкіри (ПЛМШ), що суттєво впливають на перебіг хвороби і тактику лікування. На підставі комплексного (клініко-морфологічного) аналізу перебігу ПЛМШ у 372-х пацієнтів розроблено нові критерії прогнозу хвороби, якими є: визначення ступеня судинного "лімфогемоваскулярного" пухлинного ураження дерми ПЛМШ та пухлинного ураження придатків шкіри. Запропоновано прогностичну схему-шкалу перебігу ПЛМШ за 8-ма основними факторами (статтю, віком, локалізацією пухлини, рівнем пухлинної інвазії, товщиною пухлини, станом пухлинного судинного ураження дерми та волосяних фолікулів), яка дозволяє визначити ризик прогресування меланомної хвороби та індивідуалізувати лікувальний процес.

  Скачати повний текст

Уперше в Україні застосовано метод SEREX для пошуку пухлиноасоційованих антигенів (ПАА), для ідентифікації антигенів, асоційованих з раком щитовидної залози, ідентифіковано 45 імунопозитивних клонів, які містять кДНК антигенів і кодуються 33-ма генами. Знайдено 10 імунореактивних клонів для меланоми людини, які є фрагментами 4-х генів. Їх охарактеризовано та проведено гетерологічний скринінг. Показано підвищений рівень аутоантитіл проти ядерного антигену Кі-67 у 44 % сироваток хворих на меланому, 30 % - на рак молочної залози, 33 % - на рак щитовидної залози. Виявлено взаємодію рекомбінантного фрагмента ядерного антигену Кі-67 - одного з найбільш імунореактивних серед ідентифікованих ПАА, з ДНК, що може бути підгрунтям для встановлення функції цього білка.

  Скачати повний текст

Досліджено питання підвищення ефективності лікування хворих на злоякісну меланому шкіри, грунтуючись на розробленій ад'ювантній біотерапевтичній методиці. Експериментально обгрунтовано доцільність застосування цитокінотерапії з метою лікування хворих на первинно-локалізовану меланому шкіри. Доведено, що у сироватці крові таких хворих присутній високий титр аутоантитіл до рекомбінантного фрагмента Ki-67 у порівнянні з практично здоровими донорами. Установлено залежність прогресування захворювання (рівень інвазії пухлини в дерму) за наявності пухлиноасоційованих антитіл до Ki-67 у сироватці крові. Ендолімфатичне застосування комбінації <$Ealpha -2 roman b> інтерферону та інтерлейкіну-2 після видалення первинно-локалізованої меланоми шкіри на 15,6 % підвищило показник загальної трирічної виживаності. Виявлено, що цей показник після комбінованого застосування двох цитокінів на 18,3 % перевищив аналогічний показник ад'ювантної моноінтерферонотерапії. Установлено, що серед хворих на первинно-локалізовану меланому шкіри 44,4 % пацієнтів були антитілопозитивними до маркера Ki-67 на відміну від практично здорових донорів, де не було зафіксовано жодного такого випадку.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності діагностування та лікування нерофіброматозу I типу з урахувнням особлиостей патогенезу та клінічного перебігу запального процесу за умов цієї хвороби. Вивчено особливості імунопатогенезу нейрофіброматозу I типу та динаміку імунологічних показників з застосуванням системної ензимотерапії. Проаналізовано взаємозв'язок клінічних даних, імунологічних показників і сигма-ШОЕ. На підставі клінічних даних, клініко-лабораторних та імунологічних показників розроблено способи визначення активності патологічного процесу у разі нейрофіброматозу, ефективності проведеного лікування та запропоновано відповідні комплексні заходи щодо реабілітації та медико-соціальноі експертизи хворих на нейрофіброматоз. Запропоновано проводити визначення активності запального процесу за умов нейрофіброматозу за допомогою сигма-ШОЕ й імунологічних показників крові з метою визначення подальшої лікувальної тактики. Відзначено, що впровадження в лікувальну практику профільних дерматовенерологічних закладів України запропонованого вдосконаленого методу лікування нейрофіброматозу I типу, який передбачає застосування системної ензимотерапії (препарату вобензиму) та симптоматичних засобів, має сприяти підвищенню ефективності лікування й упередженню розвитку рецидивів захворювання.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вирішується завдання покращення результатів радикальних операцій у хворих на меланому шкіри кінцівок і тулуба. У 1703 пацієнтів з таким діагнозом, але в різних стадіях захворювання, було використано вісім схем лікування, які включали в себе операцію і профілактичні заходи: променева терапія, системна хіміотерапія, імунотерапія, ендолімфатична хіміотерапія та інтерферонотерапія. При порівняльному аналізі одержаних результатів встановлено, що застосовані схеми променевої терапії, системної хіміотерапії, системної хіміотерапії в поєднанні з імуномодулятором левомізолом, а також впроваджена методика аутовакцинації не привели до підвищення віддалених результатів операцій. У хворих з метастазами меланоми шкіри кінцівок і тулуба в регіонарних лімфатичних вузлах відносно перспективним є включення в схеми комбінованого лікування рекомбінантного alpha - 2 beta-інтерферону (лаферону). Післяопераційна ендолімфатична хіміотерапія вірогідно підвищила показники виживання хворих на первинно локалізовану меланому шкіри. Найрезультативнішою методикою післяопераційної профілактики метастазів у хворих на первинно локалізовану меланобластому виявилася комбінована ендолімфатична хіміо- та інтерферонотерапія.

  Скачати повний текст