Цей метод застосовано для лікування 35-ти хворих на гострий холецистит (ГХ) у разі лапароскопічної холецистектомії. Одержано клініко-лабораторні дані, які свідчать про його ефективність у клініці. Проаналізовано 106 лапароскопічних операцій, виконаних лапаротомного доступу. Одержані результати досліджень дають змогу визначити лапароскопічну холецистектомію як операцію вибору у разі гострого калькульозного холециститу. Розроблено тактичну схему оперативного лікування хворих з гострим калькульозним холециститом. Відзначено, що лапароскопічна холецистектомія здійснюється в екстреному порядку протягом перших шести годин з моменту надходження до стаціонару у разі гострого гангренозного та гангренозно-перфоративного холециститу, жовчного перитоніту, біляміхурового абсцесу. Зазначено, що терміново, протягом 12 - 36-ти год., оперативному лікуванню підлягають хворі за наявності біляміхурового інфільтрату, флегмонозного та катарального холециститу. Вивчено та подано порівняльну оцінку стану імунореактивності організму в хворих на ГХ до та після лапароскопічної холецистектомії, лапароскопічної холецистектомії з кріовпливом на ложе жовчного міхура та традиційної холецистектомії. Відзначено значно більш ранню компенсацію імунологічних показників після лапароскопічних операцій. Розроблено шляхи профілактики інтраопераційних і післяопераційних ускладнень у разі лапароскопічної холецистектомії у хворих з ГХ.

  Скачати повний текст

Проаналізовано дані обстеження та результати лікування 164-х пацієнтів за умов стаціонару за період 1993 - 2003 рр. з приводу гострого холецистопанкреатиту (ГХП). Визначено 4 форми ГХП: калькульозну, безкам'яну, ферментну та паразитарну (з деструкцією органів чи без деструктивних змін). Зазначеним хворим було проведено обстеження, а саме: ультразвукове дослідження органів гепатопанкреатобіліарної зони; ЕФГДС; визначення амілази крові та сечі, лужної фосфатази, амінотрансферази, білірубіну крові. Хірургічне лікування виконувалося хворим з ферментною та калькулозною, а також безкам'яною деструктивною формами ГХП. Установлено, що хворим з паразитарною та безкам'яною формами ГХП без деструктивних змін в органах показане консервативне лікування. З'ясовано, що основними елементами оперативного лікування ГХП варто вважати: відеоскопічну холецистектомію, зовнішнє дренування загальної жовчної протоки, широке дренування черевної порожнини з обов'язковим дренуванням сальникової сумки через Вінсловий отвір чи через печінково-шлункову зв'язку. Для уточнення характеру уражень жовчновивідних і панкреатичних проток під час операції виконували інтраопераційну холангіографію (69-м хворим), яка дозволяла визначати подальшу лікувальну тактику.

  Скачати повний текст

Представлено патогенетичне обгрунтування та вирішення актуальної наукової задачі стосовно підвищення ефективності відновлювального лікування хворих на жовчно-кам'яну хворобу (ЖКХ) після екстракорпорально ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ) або холецистектомії. На підставі результатів комплексного клінічного, лабораторного й інструментального обстеження 566-ти хворих на холелітіаз, визначення особливостей клінічного перебігу раннього відновлювального періоду після літотрипсії, а також у віддалений термін після холецистектомії доведено ефективність створених з використанням диференційного підходу нових лікувальних комплексів з застосуванням низькоінтенсивного лазерного опромінення, надвисокочастотної терапії, мінеральних вод ("Поляна Квасова" та "Моршинська"), препарату соєвих ізофлавонів "ЕКСО", який має антиоксидантну дію, мінерального концентрату "Намацит", препарату "Мотиліум". Показано, що основною ланкою у патогенезі рецидивів каменеутворення найбільш вираженими патогенетично значущими порушеннями є: функціональні розлади кінетичної та секреторної активності біліарної та гастродуоденальної зони, запальні явища травного шляху, суттєві порушення метаболічного гомеостазу кислотно-лужного стану та прооксидантно-оксидантної систем. Розроблено алгоритм диференційованого відновлювального лікування хворих на ЖКХ після ЕУХЛ або холецистектомії.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу результатів лікування 3 175-ти хворих на гострий холецистит (ГХ) здійснено порівняння трьох основних технологій холецистектомії: лапароскопічної, малоінвазивної відкритої та традиційної відкритої з використанням радикальних і паліативних оперативних втручань. Теоретично обгрунтовано концепцію клініко-морфологічних форм захворювання, розроблено етапний діагностичний алгоритм з використанням інтегральних критеріїв оцінки важкості стану хворого. Удосконалено класифікацію хірургічних втручань у хворих з ГХ за термінами їх виконання. Модифіковано та адаптовано до умов вітчизняних лікувальних установ шкалу об'єктивної оцінки ступеня важкості стану хворого APACHE II. Відзначено, що впровадження в клінічну практику диференційованої діагностичної та лікувальної тактики на підставі визначення клініко-морфологічної форми захворювання, об'єктивної оцінки важкості стану хворого з диференційованим вибором технології й обсягу хірургічного втручання з урахуванням розроблених критеріїв дало змогу поліпшити результати лікування даної категорії хворих, частоту післяопераційних ускладнень - знизити з 16,9 до 4,43 %, а рівень летальності - з 1,15 до 0,43 %.

  Скачати повний текст

Вперше обгрунтовано концепцію розвитку токсико-септичного біліарного синдрому (ТСБС), виникнення якого обумовлено обструкцією жовчних шляхів з порушенням відтоку жовчі, біліарною гіпертензією та гіпербілірубінемією, які є чинниками ендотоксикозу тяжкого та вкрай тяжкого ступеня захворювання. З'ясовано, що біліарна гіпертензія обумовлює виникнення порушення гемодинаміки печінки, цитолізу, нагромадження продуктів тканинної деструкції, зниження функції ретикулоендотеліальної системи та клітин Купфера, підвищення проникності жовчних капілярів. Доведено, що механізм токсемії створює сприятливі умови для транслокації бактерій, мікробної токсемії, утворення міліарних абсцесів. Вперше встановлено, що локальний процес обтяжується системною токсемією, каскадом імунної дисфункції, що обумовлює універсальне ураження органів і систем з їх функціональними розладами. На підставі зіставлення даних обстеження визначено роль ендотоксинів мікробної асоціації як однієї з причин розвитку гемодинамічних порушень печінки й інших органів. Вперше встановлено ступені тяжкості ТСБС з урахуванням етіопатогенетичних чинників, адаптованих відповідно до шкали Glasgow, SOFA та Артем'євої-Напалкова з урахуванням коефіцієнта де Рітіса. Розроблено алгоритми діагностики та критерії вибору методів консервативного й оперативного лікування хворих з ТСБС. Удосконалено комплекс детоксикаційної терапії хворих з тяжким перебігом ТСБС у передопераційному періоді. Розроблено новий підхід щодо лікування хворих з обтураційними жовтяницями у структурі гепатобіліарної патології з застосуванням тактики етапного використання мініінвазивних технологій з залученням до комплексного лікування методів екстракорпоральної детоксикації. Встановлено критерії проявів ТСБС, розроблено його класифікацію й удосконалено методи лікування.

  Скачати повний текст

Визначено основні причини хронічного біліарного панкреатиту, особливості морфологічних змін підшлункової залози. Dстановлено значення мікрохолехолітіазу, порушення імунітету в патогенезі захворювання. В експерименті на тваринах доведено можливість використання та визначено переваги методу електрозварювання біологічних тканин в біліарній хірургії. Створено алгоритм обстеження хворих, який визначає обсяг обстеження та можливості застосування мінімінвазивних методик лікування. Встановлено доцільність проведення одноетапного лапароскопічного лікування хронічного біліарного панкреатиту на тлі калькульозного холециститу, холедохолітіазу. Визначено особливості завершення втручання на жовчновивідних шляхах залежно від діаметра загальної жовчної протоки. Вивчено вплив різних операцій на якість життя хворих. Доведено переваги папілозберігаючих операцій у порівнянні з папілотомією, холедохоєюноанастомозу - у порівнянні з холеходуоденоастомозом, тимчасового внутрішнього дренування загальної жовчної протоки - у порівнянні з постійним. Завдяки впровадженню розробленої діагностичної програми та хірургічної тактики з пріоритетним застосуванням мініінвазивних технологій знизилась частота післяопераційних ускладнень з 10,3 до 3, 6 %, післяопераційна летальність - з 2,4 до 1,2 %.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту, причини, умови та механізими виникнення інтраопераційних ушкоджень і залишкової патології гепатикохоледоха у процесі виконання лапароскопічної холецистектомії (ЛХ), розроблено принципи їх профілактики. На підставі вивчення механізмів ушкоджень жовчних проток запропоновано класифікацію ятрогенних протокових ускладнень. Наведено алгоритми діагностики та корекції ускладнень, що виникають у процесі лапароскопічних операцій із приводу гострого та хронічного калькульозного холециститу. Удосконалено лікувальну тактику у хворих із травмами жовчних шляхів після виконання ЛХ.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати обстеження та лікування 137-ми хворих на гострий холангіт як супровідного захворювання у разі холедохолітіазу. Розроблено та впроваджено у практику діагностичний алгоритм, який дозволяє у максимально стислі терміни встановити діагноз гострого холангіту та визначити оптимальну лікувальну тактику з урахуванням важкості загального стану хворого за адаптованою шкалою APACHE II. Доведено ефективність запропонованої двохетапної тактики хірургічного лікування з використанням мініінвазивних технологій. Розроблено нові схеми антибактеріальної терапії хворих на гострий холангіт і його ускладнення. Впроваджено у практику нові препарати, декасан і мірамістин, як засоби регіонарної терапії гострого холангіту та холангіогенних абсцесів печінки. Виявлено, що запропонована діагностично-лікувальна тактика хворих на гострий холангіт у разі холедохолітіазу дозволяє зменшити кількість післяопераційних ускладнень, рівень летальності та покращати результати лікування.

  Скачати повний текст

На підставі результатів клінічного обстеження й узагальнення безпосередніх результатів хірургічного лікування лапароскопічним методом 513 хворих на гострий холецистит та його деякі ускладнені форми, зокрема: гострого холециститу на фоні кісти холедоха, механічної жовтяниці та холангіту, спонтанних внутрішніх біліарних нориць, гострого панкреатиту та портальної гіпертензії проаналізовано ефективність лапароскопічних втручань, частоту та причини конверсії у хворих на гострий холецистит та його ускладнені форми. Уперше виділено два види конверсії: через "необхідність" і "за розсудом". Запропоновано стандарти діагностики та лікування хворих з окремими ускладненими формами гострого холециститу. Досліджено причини конверсії та вплив різних чинників на її частоту. Встановлено, що лапароскопічна холецистектомія у 88 % випадків не потребує конверсії та є ефективним методом лікування хворих на гострий холецистит. Доведено, що на частоту конверсії у разі лапароскопічної холецистектомії суттєво впливають ускладнені форми гострого холециститу. Підтверджено, що після трьох діб від початку захворювання частота конверсії наближається до 100 %.

  Скачати повний текст

Проаналізовано частоту виникнення різних нозологічних форм жовчного перитоніту в хворих на гострий деструктивний холецистит залежно від віку та статі на Буковині. Розроблено нові способи досягнення жовчного міхура, які дозволяють забезпечити "чистоту" експерименту під час моделювання патологічних процесів. Розроблено адекватну клінічному прототипу експериментальну модель перитоніту біліарного генезу, з використанням якої в експерименті вивчено патогенетичні фактори, що зумовлюють виникнення та розвиток жовчного перитоніту. Визначено мікробіологічними дослідженнями роль мікрофлори товстої та тонкої кишки в патогенезі розвитку жовчного перитоніту. Встановлено спричинений інфікованою жовчю факт подолання мікрофлорою механізму колонізаційної резистентності слизової оболонки товстої кишки та проникнення бактеріальних чинників у порожнину очеревини, якому запобігають превентивні заходи, а саме, інтраопераційна анестезія кишкової брижі та перед- і післяопераційна санація порожнини товстої кишки.

  Скачати повний текст

Вирішено науково-практичну проблему покращання результатів хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт залежно від ступеня тяжкості. Розроблено та обгрунтовано класифікацію, а також розроблено алгоритми діагностування та нові методи лікування, що є алгоритмами хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт як ускладнення гострого холециститу (новий напрямок лікування). Доведено, що хворим, яким був накладений високий гепатикоєюноанастомоз, притаманний більш низький рівень ретенеційної азотемії, неорганічного фосфору, активності аспартатамінотрансферази та лактатдегідрогенази крові у порівнянні з низьким холедоходуоденоанастомозом, що біохімічно обгрунтовує кращу ефективність високого біліарного анастомозу відносно до низького. Хворі, яким був накладений високий гепатиєкоєюноанастомоз, мали більш низьке напруження клітинного та гуморального імунітету та менші прояви дисбактеріозу товстого кишечнику у порівнянні з наявним низьким холедоходуоденоанастомозом. Установлено, що за умов комплексного хірургічного лікування жовчного перитоніту у разі проведення одноразової санації порожнини товстого кишечнику 0,001 %-вим розчином дезмістину у хворих відбувається суттєве зниження рівня мікрофлори E. coli, K. pneumoniae, K. aerogenes, Str. Faecalis, S. aureus, Staph. spp., Bacteroides spp., Bacillus spp., Peptococcus. Показано лікувальний вплив берламін-модуляру й інфезолу 100 за умов жовчного перитоніту.

  Скачати повний текст

Узагальнено дані комплексного клініко-лабораторного й інструментального обстеження 162-х хворих на хронічний некалькульозний холецистит (ХНХ), сполучений із пептичною виразкою дванадцятипалої кишки (ПВ ДПК) віком від 20-ти до 59-ти років. Встановлено патогенетичну роль метаболічних й імунологічних порушень у загостренні захворювання, виявлено взаємозалежність між ступенем їх вираження. Патогенетично обгрунтовано доцільність використання комбінації антралю та глутаргіну у комплексній терапії, а фітопрепарату "Ренорм" у комплексі медичної реабілітації хворих на ХНХ, сполучений з ПВ ДПК. Виявлено більш скоріше покращення загального стану пацієнтів, відновлення імунологічних і біохімічних показників, що проявляється у досягненні стійкої та повноцінної ремісії захворювання.

  Скачати повний текст

Наведено комплексну оцінку клініко-функціональних результатів лапароскопічної та відкритої холецистектомії (ЛХЕ та ВХЕ) в ранньому та віддаленому періодах з урахуванням клінічних, мікробіологічних і біохімічних показників. З використанням сучасних методів дослідження простежено сонографічні характеристики органів гепатопанкреатобімларної системи в динаміці хірургічного лікування хворих на гострий і хронічний холецистит. Вивчено динаміку всмоктуваня білка, жирів, вуглеводів у різні терміни після ЛХЕ та ВХЕ у взаємозв'язку з клінічним перебігом. Уточнено якісно-кількісний склад мікрофлори у трьох субстратах (міхуровій жовчі, підпечінковому просторі та операційній рані) та встановлено чутливість мікрофлори до антибіотиків. На підставі клініко-бактеріологічного порівняльного дослідження розроблено "Спосіб діагностики гнійних ускладнень переважно після холецистектомії" (патент України N 60 749 А).

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи удосконалення комплексного хірургічного лікування хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений коломіхуровим інфільтратом. Проаналізовано результати обстеження та лікування 164-х хворих з даною патологією, зокрема, вивчено порушення стану білковосинтезувальної функції печінки, гуморального імунітету (Ig G, Ig A, Ig M), ферментів цитолізу гепатоцитів, перекисного окиснення ліпідів і системи антиоксидантного захисту. Розроблено методику комплексного хірургічного лікування гострого калькульозного холециститу, ускладненого коломіхуровим інфільтратом, з урахуванням клініко-інструментальних змін, гістоморфологічної структури та стану місцевого імунітету даних тканин і виявлених метаболічних та імунохімічних порушень в організмі хворих. Розроблено та впроваджено нові технічні прийоми поділу навколоміхурового інфільтрату та візуалізації елементів шийки жовчного міхура під час виконання лапароскопічної холецистектомії. Досліджено результати комплексного хірургічного лікування хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладений коломіхуровим інфільтратом і розроблено рекомендації щодо практичного впровадження нової методики.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання запобігання та профілактики ускладнень під час виконання лапароскопічної холецистектомії у хворих на гострий калькульозний холецистит. Проведено аналіз 872 хворих з різноманітними формами гострого калькульозного холециститу, з яких 422 прооперовано лапароскопічним методом і 450 - через лапаротомний доступ. Наведено нові дані про механізм пошкодження жовчних проток і судин під час лапароскопічної холецистектомії. У процесі дослідження виявлено, що пошкодженню гепатікохоледоху сприяють технічні особливості її виконання, зокрема, особливі варіанти тракції жовчного міхура та візуалізації операційного поля на екрані монітора. Описано оригінальні технічні прийоми, що дозволяють запобігти пошкодженню жовчних шляхів у процесі виконання лапароскопічної холецистектомії, знизити частоту післяопераційних ускладнень. На підставі даних лапароскопії визначено діагностичні критерії, що дозволяють своєчасно, до розвитку ускладнень, перейти до відкритої операції. Доведено, що під час виконання лапароскопічного втручання, у хворих з наявністю щільного, запального інфільтрату на ділянці гепатодуоденальної зв'язки та трикутника Кало, який не дозволяє диференціювати судинні та протокові структури, а також у хворих з гострим гангренозним холециститом, деструктивним і некротичним процесами на ділянці шийки жовчного міхура та трикутника Кало, доцільно перейти до відкритої операції. Розроблено методику введення кисню в черевну порожнину, яка дозволяє знизити частоту гнійно-септичних ускладнень у післяопераційному періоді. Обгрунтовано нові підходи до використання лапароскопічної холецистектомії та інтраопераційної холангіографії.Виявлено, що показанням до виконання інтраопераційної холангіографії є ознаки холедохолітіазу: наявність дрібних конкрементів у жовчному міхурі, менших ніж 6 мм; розширення міхурної протоки більше, ніж 7 мм, і розширення діаметра гепатікохоледоху більше, ніж 10 мм або труднощі у виконанні операції за наявності аномалій чи варіантів розташування жовчних шляхів. Отримані дані дозволяють вибирати адекватну хірургічну тактику, спрогнозувати виникнення, клінічний перебіг і профілактику інтра- та післяопераційних ускладнень під час виконання лапароскопічної холецистектомії у хворих на гострий калькульозний холецистит.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу результатів хірургічного лікування 1455-ти хворих введено поняття "клініко-морфологічна форма захворювання", розроблено диференційовані діагностичну та лікувальну програми. Проведено порівняльне вивчення різних технологій холецистектомії: традиційної, а також малоінвазивної відкритої та лапароскопічної. За результатами топографо-анатомічних і клінічних досліджень доведено безпеку та ефективність малоінвазивних технологій. Зазначено, що впровадження в клінічну практику активної тактики під час лікування хворих на гострий холецистит на підставі диференційованого вибору методу втручання залежно від клініко-морфологічної форми захворювання з переважним використанням малоінвазивних технологій підвищує хірургічну активність в перші 6 годин після прибуття хворого у лікарню до 57,9 %, зменшити частоту післяопераційних ускладнень до 6,0 % і знизити летальність до 0,3 %.

  Скачати повний текст

Досліджено питання щодо прогнозування складності виконання мініінвазивних оперативних втручань у хворих на гострий холецистит (ГХ) на підставі вивчення морфологічних змін внаслідок запального процесу, що дозволяє зменшити кількість інтра- та післяопераційних ускладнень і конверсій. З урахуванням прогностичних факторів складності виконання мініінвазивних операцій удосконалено алгоритм вибору методу оперативного втручання у хворих на ГХ. Уперше установлено взаємозв'язок кровоточивості під час виконання лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ) з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів хворими на ГХ, що дозволяє обгрунтувати методи профілактики кровотечі під час ЛХЕ. Удосконалено метод прогнозування порушення функцій серцево-судинної системи, що можуть уникнути під час ХЕ з накладанням пневмоперитонеуму у хворих з супутньою патологією серця. Розроблено спосіб діатермокоагуляції судини за умов кровотечі з ложа жовчного міхура у хворих на ГХ під час ЛХЕ. Запропоновано й удосконалено способи виконання мініінвазивних втручань у хворих на ускладнений ГХ.

  Скачати повний текст

Розв'язано наукову задачу стосовно покращання результатів хірургічного лікування хворих на гострий (ГКХ) і хронічний калькульозний холецистит (ХКХ), ускладнений холедохолітіазом. Удосконалено методи діагностики та вибору мініінвазивних хірургічних втручань. На підставі вивчення анамнестичних даних, клінічного, лабораторного, черезшкірного ультразвукового досліджень (ЧУЗД) у таких хворих визначено критерії підвищеної ймовірності холедохолітіазу, які дозволяють установити показання до проведення ендоскопічної ультрасонографії, що утричі забезпечило підвищення діагностування каменів загальної жовчної протоки (ЗЖП). Доведено, що ендоскопічна ультрасонографія має значні переваги у порівнянні з ЧУЗД. Точність діагностики конкрементів гепатикохоледоха становить 97,2 %, а за даними ЧУЗД - 28,8 % і не залежить від форми холециститу, діаметрів ЗЖП та конкремента. Розроблено алгоритм діагностування холедохолітіазу у хворих на ГКХ і ХКХ. Проведено порівняння двохетапного методу видалення конкрементів з ЗЖП - ендоскопічної папілотомії (ЕПСТ) з наступною лапароскопічною холецистектомією (ЛХЕ) чи ЛХЕ з післяопераційною ЕПСТ - з одноетапним видаленням конкрементів ЗЖП через міхурову протоку або холедохотомічний отвір під час ЛХЕ та показано, що більш перспективним є одноетапне мініінвазивне втручання. За даного виду втручань зберігається функція великого сосочка дванадцятипалої кишки, відсутній ризик ускладнень ЕПСТ, які мали місце у 9,8 % хворих за двохетапного методу.

  Скачати повний текст

З'ясовано якісні та кількісні сонографічні ознаки гострого холециститу (ГХ), які з високим ступенем достовірності відображають характер запально-деструктивних змін у жовчному міхурі. Залежно від динаміки вираженості клініко-сонографічних ознак запально-деструктивного процесу у жовчному міхурі виділено чотири клініко-морфологічні форми ГХ. За результатами проведених морфологічних і морфометричних досліджень мікропрепаратів показано, що у хворих літнього та старечого віку з ГХ внаслідок суттєвого зменшення артеріального кровопостачання стінки жовчного міхура відбувається зниження пропускної здатності та звуження судин локального мікроциркуляторного русла та розвивається первинно тканинна ішемія з подальшою активацією місцевого запально-деструктивного процесу. Уперше на підставі даних імуноморфологічного дослідження слизової оболонки жовчного міхура у хворих з ГХ виявлено напруженість локальних захисних імунних механізмів, зрив і поломку локального імунного захисту слизової оболонки на етапах її деструкції. Обгрунтовано диференційований підхід до вибору ранньої активної тактики за ГХ з урахуванням клініко-морфологічної форми та класу операційно-анестезіологічного ризику.

  Скачати повний текст

Визначено причини несприятливих наслідків хірургічного лікування хворих на гострий холецистит (ГХ). Виявлено чинники операційного ризику. Розроблено та науково обгрунтовано критерії оцінки операційного ризику стосовно хворих на ГХ та показання до вибору способу й обсягу, а також визначено оптимальні терміни хірургічного втручання залежно від ступеня операційного ризику. Удосконалено лікувальну тактику в хворих на ГХ, застосування якої призводить до значного покращання результату лікування цієї патології. Розроблено та обгрунтовано показання до застосування двохетапних операцій, визначено оптимальні терміни їх виконання. Доведено доцільність і високу ефективність широкого застосування малотравматичних втручань у хворих на ГХ.

  Скачати повний текст