На підставі клінічного обстеження та узагальнення безпосередніх результатів дослідження, девіацій біохімічних показників та параметрів центральної гемодинаміки, дихальної системи у разі застосування методики альбумінового перитонеального діалізу та інших еферентних методів у процесі лікування хворих з печінковою недостатністю здійснено спробу систематизувати основі зміни, що відбуваються у метаболізмі, серцево-судинній та дихальній системах з метою вивчення ефективності лікувальних засобів і своєчасного виявлення та запобігання ускладненням. Для лікування хронічної печінкової недостатності розроблено програмну методику замісної терапії, що включає альбуміновий перитонеальний діаліз, ультрафільтрацію, сорбцію асциту з наступною внутрішньовенною реінфузією у комбінації з гіпербаричниою оксигенацією. Для лікуваня фульмінантної печінкової недостатності запропоновано варіанти замісної терапії альбуміновим перитонеальним діалізом з можливим комбінуванням з іншими еферентними методами гемокорекції (гемодіаліз з ультрафільтрацією, застосування дискретного плазмаферезу). Визначено ефективність використання методу альбумінового перитонеального діалізу у лікуванні хворих з хронічною та фульмінантною печінковою недостатністю.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий напрямок у лікуванні ехінококозу печінки та легень - використання малоінвазійних відеоендоскопічних оперативних втручань за умов проведення комплексної терапії ехінококозу. З'ясовано, що за хімічної обробки повідон-йодом стінок залишкової порожнини після ехінококектомії неускладненої кісти та термічної обробки ускладненої кісти не залишається життєздатних ехінококових комплексів, які є причиною місцевих рецидивів захворювання. Розроблено оригінальні методи термічної санації ехінококової порожнини після ехінококектомії з використанням вуглекислотного та неодимового АІГ-лазера, аргонової діатермокоагуляції. Розроблено нові методики лапаро- та торакоскопічних втручань у разі ехінококозу. Опрацьовано показання до їх застосування та заходи щодо запобігання ускладненням і дисемінації інвазійного матеріалу під час операції. Доведено, що використання малотравматичного оперативного втручання на фоні протирецидивної консервативної терапії сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на ехікокоз печінки та легень за рахунок зниження частоти рецидивів і ускладнень після операції, скорочення тривалості періоду соціальної та трудової реабілітації, зниження рівня летальності. Розроблено алгоритм раціонального вибору методики оперативного лікування залежно від локалізації, розмірів кісти, фази життєдіяльності паразита, наявності ускладнень.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено питання діагностики та лікування допечінкової форми портальної гіпертензії (ПГ). На підставі клінічного аналізу 53-х хворих вивчено зміни портопечінкової гемодинаміки та її зв'язок з центральною у хворих з допечінковою ПГ після кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка. Запропоновано діагностичний алгоритм у процесі визначення виду та рівня допечінкової блокади портального кровоплину. Проаналізовано вплив карліосумісної допилєграфії на стабільність та вірогідність результатів портопечінкової гемодинаміки у даних хворих. Введено у суть поняття локалізації допечінкової портальної гіпертензії "поширену" форму, що дозволяє визначити метод хірургічного лікування (ХЛ). Запропоновано критерії вибору способу ХЛ залежно від виду та рівня блокади портального кровоплину та етапність надання допомоги. Впроваджено у клінічну практичну діяльність ендоваскулярні хірургічні втручання з емболізацією лівої шлункової вени.

  Скачати повний текст

Уперше створено експериментально-біологічну модель тупої травми печінки (ТП). Доведено, що навіть незначна травма у ділянці печінки призводить до суттєвих морфометричних змін в органі. Удосконалено семіотику ТП у перші години після отримання травми та оптимізовано відповідний діагностично-лікувальний алгоритм. Розроблено методологію післяопераційного лікування постраждалих з ТП.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена експериментальному дослідженню фармакологічної ефективності актопротекторів, антиоксидантів і антигіпоксантів при синдромі довготривалого здавлення. Встановлено, що за допомогою вивчених засобів вдається нормалізувати морфофункціональний стан печінки та нирок при крашсиндромі. Найбільш терапевтичний ефект, при цьому, мають актопротектори бемітил і томерзол, а також антиоксидант альфа-токоферол в ліпосомах. Механізм дії актопротекторів полягає, в основному, в нормалізації метаболізму білка, а ліпосомального альфа-токоферолу - реакцій вільнорадикального окиснення і репарації мембран.

  Скачати повний текст

З метою покращання результатів лікування хворих на цироз печіни (ЦП) розроблено та клінічно впроваджено новий малоінвазивний спосіб, призначений для стимуляції регенерації печінки за допомогою аргоноплазмової коагуляції. Встановлено, що після моделювання ЦП на дослідних тваринах 40,0 %-вим розчином чотирьоххлористого вуглеця, відбуваються патологічні морфофункціональні зміни у печінці з розвитком цирозу. Після проведення стимуляції регенерації печінки з використанням запропонованого способу у режимі 50 Вт у дослідних тварин виявлено позитивні морфологічні результати протягом 360 діб. У 38-ми (58,4 %) хворих на ЦП класу A та B за Child-Turcotte-Pugh установлено добрий клінічний результат й обгрунтовано доцільність та доведено ефективність запропонованого способу, який передбачає проведення ендовідеохірургічної стимуляції регенерації печінки за допомогою аргоноплазмової посегментної коагуляції, що дозволило покращити клінічний перебіг захворювання, білково-синтетичну, пігментну функцію печінки, виконати корекцію цитолітичного, мезенхімально-запального, холестатичного синдромів, покращити нагромадження радіофармпрепарату у печінці, кровопостачання у її судинах, зменшити прояви портального запалення, некрозів та фіброзу печінки. Це дозволило подовжити тривалість життя та його якість і знизити летальність з 21,4 % до 10,5 %.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням діагностики та хірургічного лікування цирозу печінки (ЦП). На основі клінічного аналізу 68 хворих вивчені запальні зміни з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ)та порушення моторної функції, які супроводжують ЦП і залежать від ступеню варикозного розширення вен (ВРВ) стравоходу та шлунка, кількості кровотеч з ВРВ в анамнезі, ступеня печінкової недостатності. Ендоскопічна характеристика змін верхніх відділів ШКТ у хворих показала, що у 72% пацієнтів спостерігається езофагіт різного ступеню важкості, у 84% - гастрит. Моторні порушення у вигляді ГЕР спостерігаються у 74%, ДГР - у 17,6% хворих. У 23 (35,4%) хворих після сплено-декомпресивних операцій, не дивлячись на функціонуючий сплено-декомпресивний шутн, ВРВ стравоходу не спадаються. В зв'язку з чим у 2-х хворих на висоті кровотечі, а у 15 - в плановому порядку виконана ендоскопічна склеротерапія ВРВ стравоходу ІІІ ст. Кумулятивний аналіз стабільності хірургічного лікування по трьох основних параметрах - рецидив кровотечі, летальності до 5 років та портосистемної енцефалопатії показав, що задовільний результат лікування спостерігається у 92% хворих.

  Скачати повний текст

Розглянуто оптимальний варіант інтенсивної терапії гепатоспланхнічної ішемії та проаналізовано її наслідки у потерпілих з політравмою. Визначено ефективність емпіричної реоксигенації загальної дії у потерпілих першої групи та з внутрішньопросвітковим ентеральним застосуванням перфторану у потерпілих другої групи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 90-та потерпілих з ушкодженням печінки. Наведено епідеміологічні особливості травми печінки, визначено основні критерії перебігу травматичної хвороби у динаміці. Доведено значимість показників ендогенної інтоксикації та маркерів імунної відповіді у діагностиці тяжкості перебігу травматичної хвороби. Доведено, що запропоновані компоненти інтенсивної терапії дозволили обмежити ступінь залучення ушкодженої тканини печінки, досягти "режиму охорони органу" в післяопераційному періоді, зменшити вираженість інтоксикації в гострому періоді травматичної хвороби та кількість ускладнень, їх перевага полягає у зниженні порушень функції печінки на 41,63 % на фоні зниження тяжкості їх перебігу, частоти виникнення випадків госпітальної пневмонії - на 21 %, нагноєння ран - на 50 %.

  Скачати повний текст

Уточнено наукову концепцію розвитку полісиндромності у хворих на цироз печінки, ускладнений асцитом. Встановлено, що підвищення внутрішньочеревного тиску за даної патології викликає погіршення функції зовнішнього дихання, призводить до відносної гіповолемії, порушення центральної гемодинаміки та погіршення кровопостачання печінки внаслідок зменшення об'ємної перфузії. Доведено, що суттєвою умовою ефектиного лікування хворих є нейтралізація підвищеного внутрішньочеревного тиску (асциту) за допомогою малоінвазивних хірургічних втручань (від простого парацентезу до судинно-шунтувальних операцій), проведених поетапно. Розроблено методику комплексного хірургічного лікування хворих з використанням різноманітних малоінвазивних технологій з патогенетично виправданими операціями, що передбачають на кожному операційному етапі корекцію переважного патологічного синдрому. Визначено критерії етапності хірургічних втручань на підставі встановлення черговості проведення малоінвазивних, синергічних операцій. Доведено, що впровадження комплексного етапного лікування хворих на ускладнений асцитом цироз печінки, обгрунтованого патогенезом домінуючого синдрому у різний період захворювання, продовжує та покращує якість життя у більшості пацієнтів протягом 5-ти років спостереження, що дозволяє підготувати їх до пересадки печінки.

  Скачати повний текст

Досліджено роль ішемічно-реперфузійного пошкодження печінки за хірургічного лікування хворих на обтураційну жовтяницю доброякісного генезу. Визначено час настання цього синдрому, пік його дії та тривалість ушкодження за різних доопераційних рівнів білірубіну у сироватці крові та досліджено його залежність від тривалості жовтяничного періоду. З'ясовано основний пошкоджувальний фактор, джерела його надходження та запропоновано патогенетично обгрунтовану медикаментозну корекцію. Установлено активність гепатоцитолізу за малоінвазивних і лапаротомних оперативних втручань, проведених з метою декомпресії жовчних проток. Установлено ризик виникнення гострої печінкової недостатності у посткомпресійний період у хворих на обтураційну жовтяницю. На підставі цього запропоновано алгоритм вибору методу оперативного втручання, спрямованого на запобігання виникненню гепатаргії у ранній післяопераційний період.

  Скачати повний текст

Установлено особливості перебігу та морфологічних змін в органах черевної порожнини (ЧП) за хірургічної корекції портальної гіпертензії (ПГ). Проведено дослідження за умов динаміки гістологічного стану нирок за різних способів хірургічної корекції ПГ. Установлено, що у перші місяці після корекції формуванням спленоренального анастомозу у лівій нирці переважають процеси склерозу, а у правій - гіпертрофічні. Розроблено та морфофункціонально обгрунтовано новий спосіб спленоренального анастомозу, який регулює порційність надходження крові у ліву ниркову вену. На підставі морфологічних і морфометричних характеристик установлено оптимальну довжину резекції тонкої кишки для корекції ПГ. Визначено динаміку гістологічних змін в органах ЧП за даного способу корекції, яка зберігає близькі до норми параметри гемодинаміки у портальній системі та запобігає морфологічним змінам в органах ЧП.

  Скачати повний текст

З використанням морфологічного та морфометричного методів аналізу оцінено стан гепатоцитів у разі консервації печінки та за умов кризи відторгнення після трансплантації. Встановлено можливість та достатність використання простих морфометричних параметрів площі та оптичної щільності ядер гепатоцитів для оцінки структурних змін печінки. Виявлено, що зміни співвідношення ядер гепатоцитів з різними морфометричними ознаками відображають розвиток гідропічної дистрофії печінки. Об'єктивним критерієм ступеня розвитку дистрофічного процесу, а також визначення зворотності або незворотності дистрофічних змін гепатоцитів є коефіцієнт надмірності відносної організації системи.

  Скачати повний текст

Показано доцільність використання комплексної медикаментозної терапії (нітрогліцерин, анаприлін) в поєднанні з тампонадою зондом Блекмора або ендоскопічною склеротерапією у разі кровотеч із варикозно розширених вен (ВРВ)стравоходу у хворих на цироз печінки (ЦП). Встановлено, що серед типів центральної гемодинаміки, характерних для хворих на ЦП, контрактильна функція міокарда збережена тільки у разі гіперкінетичного, нормокінетичний тип характеризується явищами прихованої серцевої недостатності, гіпокінетичний - явними ознаками серцевої недостатності. Доведено, що існує прямий кореляційний зв'язок між параметрами системної гемодинаміки і портопечінкового кровообігу, зниження серцевого індексу супроводжується зменшенням величини показників портопечінкового кровообігу. Здійснення ендоскопічної склеротерапії (ЕС) ВРВ стравоходу на фоні медикаментозної корекції портального тиску нітрогліцерином або анаприліном у 84 % випадків сприяє зупинці кровотечі у хворих на ЦП.

  Скачати повний текст

За результатами клінічного обстеження 221 хворого на цироз печінки з синдромом портальної гіпертензії у стадіях "A", "B" і "C" печінкової недостатності, згідно з класифікацією Chld-Turkotte-Pugh, досліджено зміни показників центральної та ворітно-печінкової гемодинаміки, їх зв'язок зі змінами розмірів печінки, селезінки та ступенем гіперспленізму та взаємозв'язок ворітнопечінкової гемодинаміки з розвитком портсистемної енцефалопатії, вивчено радіосцинтиграфічні зміни печінки та селезінки залежно від ступеня печінкової недостатності, досліджено ендоскопічні зміни верхніх відділів травного каналу з метою визначення чинників ризику у разі проведення хірургічного лікування ускладнень портальної гіпертензії. На підставі зіставлення результатів обстеження з результатами планового та екстреного лікування хворих на цироз печінки проведено аналіз ефективності судинно-шунтувальних операцій, операцій деваскуляризації гастроезофагальної зони, роз'єднувальних хірургічних втручань та ендоскопічної склеротерапії у разі цирозу печінки, визначено показання та протипоказання до того чи іншого методу хірургічного лікування. На підставі програмного забезпечення Microsoft Excel складено математичний алгоритм визначення прогностичних критеріїв для вибору методу корекції портальної гіпертензії у випадку цирозу печінки. Стверджено, що судинно-шунтувальні операції у 82,2 % випадків дають задовільні результати та є ефективним методом профілактики кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка в хворих на компенсований та у частини хворих - субкомпенсований цироз печінки. Виявлено, що найбільше помилок виникає у разі лікування пацієнтів з субкомпенсованим цирозом, у яких є допустимим проведення планових судинно-декомпресійних втручань великого обсягу тільки у 21,3 % випадків, мезентерикокавальних автовенозних шунтувань - у 54,1 %, планових операцій деваскуляризації або екстерних роз'єднувальних операцій - у 24,6 %. Установлено, що хірургічні втручання деваскуляризації у 89,2 % випадків дають задовільні результати, роз'єднувальні операції у 65 % випадків сприяли зупинці кровотеч, а ендоскопічна склеротерапія є найбільш придатним способом зупинки кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та є ефективною у 84 % пацієнтів.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вибору раціональної хірургічної тактики у разі механічних ушкоджень печінки. Встановлено, що в зоні травми розвиваються некробіотичні, а в неушкоджених відділах печінки - дегенеративні та дисциркуляційні процеси. Виявлено кореляційний зв'язок між ступенем виразності цих порушень і тривалістю посттравматичного періоду. Встановлено, що блок гепатодуоденальної зв'язки як спосіб тимчасового гемостазу у разі ТП, призводить до збільшення зазначених порушень. Обгрунтовано застосування ОІР як ефективного засобу корекції патологічних зрушень під час лікування потерпілих з ТП. Вивчено можливість використання для місцевого лікування ран печінки мазевого препарату "Офлотримол-П", що не ушкоджує паренхіму та строму органа, позитивно впливає на перебіг репаративних процесів у рані печінки. Запропоновано спосіб місцевого лікування ран печінки та їх гнійних ускладнень з використанням мазі "Офлотримол-П". Систематизовано симптоми та ознаки у потерпілих з закритою травмою печінки. Розроблено діагностичний алгоритм, що дозволив знизити кількість діагностичних помилок, скоротити тривалість доопераційного періоду. Визначено обсяг первинної хірургічної обробки ран печінки, розроблено 2 групи оперативно-технічних прийомів профілактики гнійно-септичних ускладнень ТП.

  Скачати повний текст

Вперше визначено кількісні характеристики структурних змін печінки у хворих на цироз в стадії компенсації, які дозволяють більш точно оцінити її функціональні резерви. Розроблено спосіб визначення показань до хірургічного лікування хворих на цироз печінки (ЦП). Встановлено, що стан судин портальної системи та портальної гемодинаміки взаємопов'язаний з характером морфологічних змін у печінці хворих на ЦП. Розроблено новий спосіб визначення показань до їх хірургічного лікування. Доведено, що операція екстраперитонізації правої долі печінки з інтраопераційним лазерним опромінюванням (ЕППДП з ЛО) поліпшує функціональний стан печінки та якість життя, а операція перев'язки лівої шлуночкової артерії та вени, селезінкової артерії (ПЛШАВ, СА) призводить до зниження вираженості ознак ПГ у хворих на ЦП у стадії компенсації. Визначено нові фактори ризику несприятливого виходу оперативного втручання у хворих на ЦП в стадії компенсації. Запропоновано спосіб прогнозування результатів оперативного втручання у стадії компенсації, що дозволяє поліпшити результати хірургічного лікування.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання лікування синдрому портальної гіпертензії, обумовленої цирозом печінки та його ускладнень, з урахуванням патогенетичних механізмів її розвитку. На підставі результатів вивчення особливостей кровотоку, функціонального стану печінки, імунної реактивності за різноманітних видів печінкової недостатності розроблено тактику та головні напрямки лікувальних заходів. Наведено діагностичний та лікувальний алгоритми у разі кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу та шлунку. Запропоновано малоінвазивну методику кровотамування з створенням екстраанатомічного портокавального шунта та контрольованої гіпотонії. Розроблено методику внутрішньопечінкового портокавального шунта з використанням катетера. Здійснено порівняльну оцінку різноманітних методик ендоскопічного гемостазу для лікування портальних кровотеч. Наведено нову методику ендоскопічного гемостазу з використанням НВЧ-випромінювання. Розглянуто індивідуальний підхід щодо лікування хворих даної категорії з урахуванням рівня блоку портального кровотоку. Запропоновано хірургічну тактику з урахуванням стану хворого, ступеня тяжкості операційного ризику. Розроблено підхід щодо лікування хворих залежно від етіологічних особливостей захворювання. На підставі результатів аналізу виявлено перевагу даного комплексного підходу до хворих основної групи ( летальність знизилась на 33,8 %, позитивні результати збільшилися на 6,4 %).

  Скачати повний текст

З використанням клінічного матеріалу досліджено вплив хірургічних втручань на динаміку запальних змін і моторних порушень верхніх відділів травного каналу у хворих на портальну гіпертензію (ПГ) та доцільність комплексної санаторно-курортної реабілітації таких пацієнтів. Уперше вивчено вплив Hp на виникнення портальної гастропатії у хворих на ПГ та запропоновано методи його ерадикації. Проаналізовано зміни білково-амінокислотного обміну та неврологічного статусу у хворих на ПГ перед та після проведення реабілітаційних заходів. Опрацьовано і впроваджено в практичну медицину систему реабілітаційних заходів у хворих з синдромом ПГ після операції.

  Скачати повний текст