Встановлено, що підвищення рівня церулоплазміну та трансферину залежить від тривалості клінічних проявів кишкової обструкції у хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність. Уперше оцінено основні показники синдрому інтраабдомінальної гіпертензії в динаміці лікування хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність, поєднану з вентральною грижею, та подано характеристику їх змін залежно від обраної хірургічної тактики за гострої кишкової непрохідності та вибору методу герніопластики. Встановлено, що у хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність на фоні синдрому інтраабдомінальної гіпертензії спостерігаються ознаки порушення перфузії печінки, про що свідчить різке зниження кровонаповнення її судин, підвищення тонусу магістральних артерій, зниження тонусу артерій опору та венозного відтоку, які діагностуються у разі лікування пацієнта в стаціонарі і зберігаються впродовж третьої-четвертої доби післяопераційного періоду. Уперше в досліджуваних хворих відзначено ознаки гіпоксії обох нирок, яка має прямий взаємозв'язок з показниками синдрому інтраабдомінальної гіпертензії та може бути пусковим фактором розвитку репальної дисфункції в післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

Наведено теоретичне обгрунтування та результати практичного вирішення задачі сучасної хірургії, спрямованого на хірургічну реабілітацію хворих з колостомою шляхом оптимізації терміну та методу операції. Установлено, що відновлення моторики після відновного етапу залежить від тривалості періоду ізольованого функціонування петлі, що призводить до кукси прямої кишки (ПК). Відзначено, що особливостями морфологічної структури відключеного відділу товстої кишки (ТК) у хворих з колостомою є розвиток на тлі хронічного запалення атрофічних, склеротичних та мікроциркуляторних порушень, прогресуючих за умов існування стоми. Колостома погіршує фізичні, психічні, соціальні показники якості життя. Вибір способу відновлення безперервності ТК залежить від довжини кукси ПК та топографо-анатомічних взаємовідносин органів у малому тазі та повинен бути індивідуальним. Оптимальним терміном проведення реконструктивно-відновної операції є термін 3 місяці, який проходить за умов мінімального дисбіозу та морфологічних змін, забезпечує кращі умови для відновлення періодичної моторної діяльності, більш швидкого відновлення фізичної та соціальної активності, емоційно-психологічного статусу, вірогідно покращує якість життя хворих.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано вибір оптимальної лікувальної тактики у випадку хірургічного лікування (ХЛ) гострої тонкокишкової непрохідності. На підставі проведеного ретроспективного аналізу результатів ХЛ 137-ми хворих з даною патологією виявлено головну причину летального кінця - неспроможність швів анастомозу після резекції некротизованої ділянки кишки. Проведено експериментальне дослідження динаміки протікання кишкової непрохідності з вивченням загальнолабораторних і біохімічних змін. Викладено патоморфологічне обгрунтування розробленого об'єктивного інтраопераційного способу визначення межі життєздатності кишки у разі її резекції.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий напрямок у розв'язанні проблеми відновлення безперервності кишкового тракту у разі спонтанного й артифіціального порушення його безперервності. За результатами експериметальних і клінічних досліджень установлено реакції деяких систем життєзабезпечення організму у відповідь на порушення безперервності кишечнику на різних рівнях. Вивчено особливості загоєння тонкокишкових анастомозів у випадку перитоніту, а також за умов загрози його розвитку. Визначено закономірності ультраструктурних змін у клітинах тонкої кишки та печінки залежно від способів профілактики неспроможності накладених кишкових швів у разі інфікування очеревинної порожнини. Уперше досліджено взаємодію обтуруючих пристроїв зі стінкою кишки у разі наявності нориць, розташованих на евентрованих петлях кишечнику. На базі одержаних експериментальних даних розроблено патогенетично обгрунтовані конструкції для тимчасового відновлення безперервності кишечнику у разі його спонтанних порушень - несформованих нориць. Доведено залежність зміни стану хворих за спонтанних й артифіціальних дефектів кишечника залежно від рівня порушення та кількості втрат кишкового вмісту. Наведено таблицю визначення ризику накладення первинного тонкокишкового анастомозу у разі наявності невідкладного показання до резекції тонкої кишки. Патогенетично обгрунтовано тактику обструкційної резекції тонкої кишки за умов перитоніту. Розроблено технічні прийоми тимчасового відновлення її безперервності у разі перетину кишки у проксимальному відділі. Визначено алгоритми лікувальних заходів у разі спонтанного й артифіціального порушень безперервності тонкої кишки, а також показання щодо термінів і методу відновлення безперервності тонкої кишки з урахуванням стану хворих і профілактичних заходів. Виявлено закономірності загоєння ран навколо кишкових нориць, на підставі яких обгрунтовано показання до ранніх оперативних позаочеревинних втручань.

  Скачати повний текст

Встановлено характер помилок у діагностиці гострого апендициту (ГА) та лікувально-діагностичні етапи, на яких вони виникають. Визначено чинники, що спричиняють гіпердіагностику ГА. Розглянуто негативні наслідки необгрунтованих апендектомій. Вивчено цінність класичного та модифікованого у процесі дослідження варіантів діагностичної шкали Alvarado, ефективність ультрасонографії для діагностики ГА, а також поєднання цих двох методів. На підставі результатів вивчення залежності різних патоморфологічних форм ГА від тривалості захворювання та патоморфозу цих форм протягом 10-ти років обгрунтовано можливість збільшення терміну спостереження за пацієнтами з підозрінням на ГА у клінічно сумнівному випадку з використанням повторних клінічних, лабораторних та ультразвукових методів дослідження. Наведено практичні рекомендації щодо застосування формалізованого методу діагностики за допомогою шкали Alvarado та ультрасонографії у пацієнтів з підозрінням на ГА. Розроблено алгоритм обстеження та спостереження протягом певного часу пацієнтів, в яких діагноз ГА є сумнівним.

  Скачати повний текст

Установлено, що у випадку дивертикульозу товстої кишки (ТК) майже завжди (84,8 %) є наявними ознаки хронічного запального процесу, який може спричинити гострий дивертикуліт (ГД) ТК. Відзначено особливість розповсюдження дивертикулітів у ТК - "множинну групову" локалізацію дивертикулів, яку виявлено у 18,2 % усіх хворих з дивертикульозом. Опрацьовано клінічну симптоматику та діагностику окремих форм ГДТК, систематизовано й удосконалено їх класифікацію. Вивчено особливості перебігу ускладнених форм ГДТК залежно від локалізації дивертикула та прилеглих до нього анатомічних структур. Уперше виділено та описано неускладнену, перитонеальну та заочеревинну форми ГДТК. Створено формалізовану систему визначення операційного ризику (ОР) як одного з детермінантів вибору методу операційного втручання. Уперше запропоновано класифікацію оперативних втручань за умов ГДТК. Наведено характеристику віддалених результатів лікування цих хворих після оперативних втручань певних типів.

  Скачати повний текст

Запропоновано ефективні способи поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з тяжкими формами гострої спайкової тонкокишкової непрохідності. Вперше з метою інтубації кишечнику застосовано поліфункціональний зонд, що дозволяє виконувати моніторинг основних функціональних показників - pH метрію, фазову моторику та значення внутрішньопросвітного фазового тиску. Виявлено залежність змін показників центральної гемодинаміки, маркерів ендогенної інтоксикації у крові, pH кишкового вмісту, фазового внутрішньопросвітного тиску та моторики кишечнику від ступеня тяжкості кишкової непрохідності. Розроблено череззондову лікувальну програму, що включає комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з ендогенною інтоксикацією за наявності синдрому ентеральної недостатності. Обгрунтовано показання до найбільш раціонального застосування та дозування ентеральної оксигенації, ентеросорбції, раннього ентерального череззондового харчування, субіотиків і прокінетиків залежно від параметрів центральної гемодинаміки, маркерів інтоксикації та показань рівня відновлення функцій шлунково-кишкового тракту. Доведено, що запропонований алгоритм вибору методу хірургічного лікування дозволяє оптимізувати терапевтичну тактику та вдвічі знизити кількість післяопераційних ускладнень і летальних випадків.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена розробці методичних підходів та вивченню теплового балансу органів черевної порожнини, удосконаленню діагностики гострих запальних захворювань органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит), оцінці перебігу післяопераційного періоду і запального процесу у рані методом дистаційної радіаційної динамічної теплометрії (ДРДТ). Вивчено густину теплового потоку із глибоких структур органів черевної порожнини на передню черевну стінку в залежності від конституції, статі, віку, сезонів року, часу доби, вживання їжі, професії, географічної довготи, широти, хвилювання океану у практично здорових людей-працівників морського транспорту і жителів берегової зони; у хворих з грижами передньої черевної стінки; при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит) з метою діагностики і контроля за перебігом післяопераційного періоду, оцінки регенерації і ступеня виразності запального процесу в операційній рані. Визначено можливості ДРДТ у фізіологічних дослідженнях у морській медицині та діагностичному алгоритмі при гострих запальних захворюваннях органів черевної порожнини.

  Скачати повний текст

Шляхом методу лазерної кореляційної спектроскопії (ЛКС) проведено порівняльне зіставлення плазми крові 50 донорів та 102 хворих з діагнозом "гострий апендицит". Встановлено, що ЛКС дозволяє з високим ступенем достовірності диференціювати плазму крові хворих гострим апендицитом від плазми крові донорів та хворих з іншими захворюваннями, що протікають з ознаками гострого апендициту, а плазму крові хворих з деструктивним апендицитом - від плазми крові хворих з недеструктивним апендицитом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 2 001-го хворого, оперованого внаслідок наявності підозри на гострий апендицит (ГА). З'ясовано, що найбільшу кількість діагностичних помилок припущено в жінок, у 21,1 % яких інтраопераційно діагностовано гостру гінекологічну патологію, у структурі якої найбільшу кількість становлять випадки апоплексії яєчника (АЯ) (61,4 %). Встановлено значення лейкоцитозу та нейтрофільного зсуву для диференціальної діагностики ГА та АЯ. На підставі результатів вивчення клітинного складу лейкоцитарної формули виявлено значущість лейкоцитарних індексів інтоксикації та клітинних співвідношень у диференціальній діагностиці зазначених нозологій. Впроваджено методику визначення рівня сорбційної здатності еритроцитів для диференціальної діагностики ГА та АЯ. Розроблено алгоритм ультразвукового обстеження хворих з підозрою на ГА, використання якого дозволило підвищити специфічність і чутливість методу. Визначено показання до діагностичної лапароскопії у цієї групи хворих. На підставі результатів досліджень опрацьовано диференціально-діагностичний алгоритм у пацієнток з підозрою на ГА, використання якого сприяло зменшенню кількості діагностичних помилок до 2 % і покращанню безпосередніх і віддалених результатів їх лікування.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання покращання результатів лікування хворих на гостру спайкову непрохідність кишечнику, розроблено методи діагностики, прогнозування та лікування синдрому абдомінальної компресії. Вивчено причини несприятливих наслідків лікування хворих на гостру спайкову непрохідність кишечнику. Визначено кореляційний зв'язок між внутрішньочеревним та внутрішньокишковим тиском. Описано спосіб прогнозування поліорганної недостатності за гострої непрохідності кишечнику на основі патогенетично обгрунтованих критеріїв (внутрішньочеревний тиск, IL-8). Проаналізовано показники імунітету у хворих з синдромом абдомінальної компресії за гострої спайкової непрохідності кишечнику. Доведено роль даної компресії в розвитку синдрому системного запалення та поліорганної недостатності за виявленими ультраструктурними змінами головних паренхіматозних органів (легень, печінки, нирок), а також їх функціональних порушень. Розроблено спосіб купірування компартмент-синдрому за гострої спайкової непрохідності кишечнику залежно від рівня внутрішньочеревної гіпертензії. Відзначено зниження частоти післяопераційних ускладнень у хворих основної групи на 7,7 %, летальності на 1,5 %.

  Скачати повний текст

Визначено частоту та причини хронічних порушень дуоденальної прохідності (ХПДП) у хворих на хронічний калькульозний холецистит (ХКХ) до та після холецистектомії. Установлено взаємозв'язок між функціональним станом дванадцятипалої кишки у хворих на калькульозний холецистит та характер морфологічних змін слизової оболонки шлунка. Досліджено вплив холецистектомії на величину дуоденогастрального рефлюксу (ДГР) та виникнення рефлюкс-гастриту залежно від природи та ступеня компенсації передуючих ХПДП. Розроблено методику діагностики цієї хвороби з використанням методу оптичної біопсії. Оцінено ефективність оперативних втручань, що коригують ХПДП на підставі вивчення найближчих і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на ХКХ, що поєднується з ХПДП. Запропоновано диференційований підхід до лікування та методу вибору операції у разі ХПДП після холецистектомії.

  Скачати повний текст

На підставі результатів візуалізації вільної рідини у черевній порожнині за умов ультразвукового дослідження та визначення рівня внутрішньочеревного тиску розроблено метод діагностики странгуляцій кишечнику. Удосконалено спосіб зондової ентерографії, використання якого дозволяє зменшити тривалість транзиту контрасту просвітом тонкої кишки та кратність виконання контрольних рентгенографій. Удосконалено критерії ультразвукової діагностики защемлених і невправлюваних абдомінальних гриж, асоційованих з гострою непрохідністю кишечника. Розроблено пристрій для антеградної назоінтестинальної інтубації шлунково-кишкового тракту, який довзоляє виконати декомпресію привідної петлі тонкої кишки на етапі консервативної терапії. Запропоновано спосіб визначення життєздатності кишкової стінки, який дозволяє здійснити оцінювання ступеня відновлення мікроциркуляції кишкової стінки, на підставі чого провести економічну резекцію тонкої кишки у випадку її нежиттєздатності. Розроблено спосіб післяопераційного контролю життєздатності кишкової стінки, який забезпечує можливість виконання лапароскопічної ревізії кишки у ранньому післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

З використанням методу електрометрії шкіри розроблено комплексну систему діагностики гострого апендициту. Досліджено питання додаткової об'єктивізації показань до його раннього оперативного лікування, динамічної оцінки загального стану організму та перебігу ранового процесу в післяопераційному періоді. Встановлено, що діагностичними ознаками зрушень загального стану у випадку гострого апендициту є гіпертермія з розвитком терморегуляторно неадаптивного та дизрегуляторного стану, а також незбалансованість стану в основних системах та органах. Діагностичними проявами гострого апендициту визначено зростання шкірного кровотоку по зонах, що відповідають апендикулярним больовим точкам Кюмеля, Мак-Бурнея, з правобічною асиметрією по вказаних зонах і по зоні, яка відповідає точці Ланца. Діагностичними ознаками ускладнень ранового процесу визначено порушення фазових співвідношень між збалансованим станом, гіперемічною та ішемічною складовими мікроциркуляторного профілю рани.

  Скачати повний текст

Вивчено новий препарат "Альтан" на основі елаготанінів, одержаних з шишок вільхи клейкої та сірої. Встановлено, що альтан має широкий спектр фармакологічної активності: виражені антирадикальні, антиоксидантні, мембранопротекторні, антиексудативні та антимікробні властивості, що дає змогу прогнозувати лікувальний ефект використання альтану у разі виразкових колітів. Показано терапевтичну ефективність альтану в дозі 1мг/кг на експериментальних моделях ураження товстого кишечника: оцтовокислого сигмоїдиту, формалінового проктиту та радіаційного ураження кишечника в щурів. Встановлено достовірні переваги альтану у порівнянні з салазопіридазином за противиразковою дією, пригніченням запального процесу слизової оболонки кишечника, впливом на процеси перекисного окиснення ліпідів та ультраструктуру колоноцитів. Визначено, що альтан є практично нетоксичним, не проявляє місцевоподразнювальних, ульцерогенних і гепатотоксичних властивостей, не впливає на секреторну функцію шлунка, а також сприяє гальмуванню перистальтики кишечника. Зазначено, що салазопірадазин є більш токсичною речовиною, ніж альтан і належить до групи мало токсичних речовин. Даний препарат не впливає на секреторну функцію шлунка та перистальтику кишечника та проявляє ульцерогенну та гепатотоксичну дію. Зроблено висновок, що альтан можна рекомендувати для комплексної терапії запальних і виразкових захворювань товстої кишки, а також профілактики та лікування пострадіаційних уражень органів шлунково-кишкового тракту.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 305-ти оперованих пацієнтів з гострими хірургічними захворюваннями тонкої та товстої кишок (ГХЗТіТК). Розроблено та впроваджено в клінічну практику новий спосіб інтраопераційного кишкового лаважу (ІОКЛ) з застосуванням пристрою запропонованої конструкції. Відзначено, що перевагами наведеного способу антеградного ІОКЛ, у порівнянні з ретроградним, є коротший час виконання, менша кількість промивної рідини, більш ефективне відмивання кишки без мобілізації лівого вигину ободової кишки, менша кількість ускладнень. Вивчено частоту виникнення бактерійної транслокації (БТ) у пацієнтів з ГХЗТіТК та її мікробний спектр, зокрема, аеробних і анаеробних збудників. На підставі порівняльного аналізу виявлено, що частота післяопераційних ускладнень у пацієнтів, яким виконано ІОКЛ, є значно меншою, ніж у хворих, яким лаваж не проводили. Застосування кишкового лаважу зменшує імовірність летального результату за хірургічного лікування хворих на ГХЗТіТК.

  Скачати повний текст

На підставі зіставлення результатів електрофізіологічних і патоморфологічних методів досліджень запропоновано об'єктивні інтраопераційні критерії вибору рівня резекції за експериментальної кишкової непрохідності. Розроблено та клінічно апробовано прецизійний кишковий шов, який відрізняється ідеальним сполученням однорідних тканин і мінімальною травматизацією відрізків кишки, що зшиваються. Досліджено особливості клінічного перебігу ранньої післяопераційної кишкової непрохідності (РПКН), наведено математичну оцінку частоти її окремих симптомів та ознак. За допомогою експертної діагностичної системи розроблено алгоритми ранньої та диференціальної діагностики механічної та функціональної форм РПКН. На підставі вивчення біохімічних показників гомеостазу визначено ступінь ендогенної інтоксикації у даної категорії хворих. Встановлено високий ризик розвитку РПКН (12,4 %) у разі наявності злукової хвороби. Запропоновано новий метод пролонгованої назоінтестінальної інтубації тонкої кишки, що забезпечує її декомпресію у ранній термін після релапаротомії та запобігає рецидиву РПКН.

  Скачати повний текст

Досліджено клініко-морфологічні зіставлення у випадку гострого апендициту у хворих на шизофренію з урахуванням впливу на них ряду генетичних та середовищних факторів. Виділено найбільш інформативні клінічні симптоми деструктивного апендициту, а також фактори ризику його розвитку у цих пацієнтів. Імунологічні зрушення, які виявлено у хворих на шизофренію у разі розвитку у них деструктивного апендициту, зумовлюють необхідність активної діагностичної тактики та застосування імуномодуляторів у післяопераційному періоді. Урахування особливостей гострого апендициту та використання додаткових клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження дозволяють знизити кількість діагностичних помилок у випадку гострого апендициту у хворих на шизофренію.

  Скачати повний текст

Розроблено та впроваджено до клінічної практики новий спосіб ілеотрансверзоанастомоза за допомогою апарата компресійних анастомозів АКА-2. На підставі аналізу клінічного матеріалу проведено клініко-функціональну оцінку наведеної методики. Запропоновано диференційований підхід до вибору методу відновлення безперервності травного каналу після правобічної геміколектомії на підставі анамнестичного вивчення функціонального стану кишечнику у хворих до захворювання. Уперше вивчено стан запираючого апрарата прямої кишки та резервуарної функції дистальних відділів товстої кишки у хворих з компресійними колоректоральними анастомозами після резекцій її лівих відділів. Розроблено критерії диференційованого вибору методу відновлення безперервності товстої кишки після зазначеної резекції.

  Скачати повний текст

На підставі результатів експериментального моделювання гострої тонкокишкової непрохідності обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування та зниження летальності хворих з даною патологією. Запропоновано нові методики передопераційної підготовки й інтраопераційної діагностики порушення бар'єрної функції кишечнику та показано ефективність післяопераційного використання раньої ентеральної терапії. З'ясовано, що летальність після операцій з приводу гострої тонкокишкової непрохідності за загальноприйнятою схемою лікування, у якій використано роз'єднання злук й інтубацію кишечнику становить 4 %, а у разі її доповнення резекцією кишки - 23,5 %. Виявлено, що використання у комплексному лікуванні запропонованих способів передопераційної підготовки, інтраопераційної діагностики порушень бар'єрної функції кишечнику та ранньої біологічної ентеральної терапії як стандарту ведення хворих на до-, інтра- та післяопераційному етапах дозволяють уникнути післяопераційної летальності у разі відмови від оперативного втручання з приводу резекції кишки, а за умови включення даної операції - знизити летальність у 4,4 раза до 5,5 %.

  Скачати повний текст