Проведено експериментально-клінічне дослідження з використанням результатів вивчення технології внутрішньодуоденального стентування у разі ускладненої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ДПК). Запропоновано комплексний хірургічний підхід до лікування хворих зі стенозуючими пілородуоденальними виразками, ускладненими кровотечею. Установлено, що внутрішньодуоденальне стентування спричинює зниження глибини та ступеня виразності дистрофічних і деструктивних процесів на субклітинному рівні, призводить до більш раннього включення механізмів внутрішньоклітинної репарації, а також скорочує час відновлення типової ультраструктурної організації клітин слизової оболонки ДПК. У порівняльному аспекті проаналізовано результати хірургічного лікування 128-ми хворих, оперованих з приводу ускладненої виразкової хвороби ДПК. Хворих було розподілено за двома групами - основною та порівняння. В основній групі, крім відомих методів ендоскопічного гемостазу, було застосовано внутрішньодуоденальне стентування для зупинки виразкової кровотечі та ремоделювання звуженого просвіту ДПК. Розроблено новий спосіб прогнозування анастомозу з метою вивчення порушень білкового та водно-електролітного обмінів. Розроблено технологію комплексного лікування хворих зі стенозуючими пілородуоденальними виразками, що передбачає застосування внутрішньодуоденального стентування та дозволяє підвищити ефективність ендоскопічного гемостазу з 37,5 % до 53,3 %, знизити кількість ускладнень - анастомозиту з 17,4 % до 5,1 %.

  Скачати повний текст

В дисертації показано вплив хронічної серцевої недостатності (ХСН) на частоту виникнення і перебіг гострих виразково-ерозивних уражень та хронічних гастродуоденальних виразок з геморагічними ускладненнями. Встановлено незалежні предиктори несприятливого висліду лікування, вивчено постгеморагічні серцеві ускладнення. Досліджено фактори ризику і розроблено індекси прогнозування рецидиву кровотечі. На основі оцінки ризику рецидиву кровотечі та операційного (серцевого) ризику розроблено алгоритм тактики лікування виразкових кровотеч на фоні серцево-судинної патології, вирішення питання про доцільність операції, її об'єм і термін виконання. Доведено, що терапія H2-блокаторами та омепразолом істотно знижує частоту рецидивів кровотечі, у т.ч. у хворих з ХСН. Розроблено підходи до профілактики і терапії серцевих ускладнень в постгеморагічному періоді.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено новий підхід щодо лікування, який грунтується на вікових особливостях етіопатогенезу та перебігу захворювання. Зазначено, що одержані результати вказують на різну патогенетичну роль кислотного фактору та H. pylori для застарілого та старечого типів виразки. Доведено, що зміни локальної фібринолітичної активності цибулини дванадцятипалої кишки відіграють роль у виникненні кровотечі та її рецидиву. Показано, що посиленню явищ ендотоксикозу сприяють зміни флори слизової оболонки тонкої кишки, а також розкриття та розширення судин усіх її оболонок. Досліджено, що даний магістральний тип галуження верхніх панкреатодуоденальних артерій несприятливо впливає на перебіг захворювання. Встановлено, що застосування даного комплексу заходів, який включає лікувальний алгоритм, ендоскопічне підведення інгібіторів фібринолізу, використання методів локального гемостазу у ході операцій на висоті кровотечі, активну хірургічну тактику "before", дозволяє суттєво покращати результати лікування.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий підхід щодо вирішення наукової проблеми поліпшення результатів лікування хворих з проривною виразкою дванадцятипалої кишки, ускладненою перитонітом, шляхом застосування мініінвазивних технологій для санації черевної порожнини за умов карбопневмоперитонеуму. Вперше експериментально досліджено вплив карбоперитонеуму на процеси бактеріальної транслокації за перитоніту, спричиненого перфорацією дванадцятипалої кишки. Обгрунтовано доцільність виконання та встановлено ефективність лапароскопічних та лапароскопічно-асистованих операцій у хворих з проривною виразкою дванадцятипалої кишки у різні періоди перитоніту. Вперше проведено порівняльну оцінку ефективності лапароскопічних та загальноприйнятих методів лікування перитоніту за проривної виразки дванадцятипалої кишки. На підставі результатів багатофакторного аналізу розроблено диференційований підхід щодо вибору методу оперативного втручання, способу лапароскопічної санації черевної порожнини та динамічної санаційної відеолапароскопії залежно від поширення та характеру перитоніту за проривної виразки дванадцятипалої кишки. Встановлено, що лапароскопічне лікування перитоніту за проривної виразки дванадцятипалої кишки, проведене за певними показаннями, досить надійний та ефективний метод лікування даної категорії хворих. Показано, що використання відеолапароскопічних технологій дозволяє зменшити витрати наркотичних знеболювальних засобів, скоротити тривалість лікування хворого у стаціонарі в середньому на 3-и дні та запобігти таким післяопераційним ускладненням, як спайкова непрохідність кишечника та післяопераційна грижа передньої черевної стінки.

  Скачати повний текст

Вперше у хворих, оперованих з приводу перфоративної виразки дванадцятипалої кишки, визначено дію неспецифічної антибіотикотерапії, проведеної з метою лікування перитоніту, на персистенцію мікроорганізму Helicobacter pylori. У хворих з перфоративною виразкою дванадцятипалої кишки встановлено взаємозв'язок між характерними морфо-функціональними змінами слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, а також станом дифузної ендокринної системи центрального відділу шлунка та його контамінацією Helicobacter pylori. Вперше у хворих у ранньому післяопераційному періоді за даними внутрішньошлункової pH-метрії проведено порівняльну оцінку ефективності дії антисекреторних препаратів (квамателу, омезу, лосеку). Доведено ефективність та необхідність проведення антихелікобактерної терапії у хворих у ранньому післяопераційному періоді після ушивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження з метою покращання результатів лікування кровоточивих ерозій та гострих виразок шлунка й дванадцятипалої кишки (КЕ, КГВ), що базується на цілеспрямованій діагностиці причинних захворювань і патологічних станів, а також правильній лікувальній тактиці. На підставі ретроспективного аналізу 836-ти історій хвороби пацієнтів з зазначеною патологією виявлено, що чинниками виникнення КЕ і КГВ є захворювання шлунка, соматичні хвороби, аліментарно-екологічні фактори, ульцерогенні медикаменти, стрес. Створено діагностичний алгоритм, що передбачає виявлення причинного захворювання чи патологічного стану, а також лікувальний алгоритм, який враховує особливості ураження слизової оболонки, характеристики шлунково-кишкової кровотечі та причинний фактор, а також дає змогу розробити лікувальну тактику у конкретному випадку. Відзначено, що лікувальний процес має містити складові: ендоскопічний гемостаз у випадку активної кровотечі, подальше лікування ураження слизової оболонки та одночасний терапевтичний вплив на причинне захворювання чи патологічний стан. У лікуванні з'ясовано ефективність застосування місцевої озонотерапії. Зазначено, що завдяки застосуванню запропонованих шляхів лікування має місце скорочення строків загоєння з КЕ з 7 - 10-ти діб, до 5 - 7, а КГВ - з 10 - 14-ти до 7 -10-ти.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено функції зовнішнього дихання, кислотно-лужний стан крові, імунної системи у разі хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ДПК), ускладненої гострою шлунково-кишковою кровотечею, у пацієнтів з надмірною вагою тіла, що можуть бути використані окремо та в комплексі для характеристики і прогнозу ускладнень у ранньому післяопераційному періоді. Виявлено ультраструктурні особливості слизової оболонки ДПК за даних умов. Уперше встановлено пряму залежність між наявністю Helicobacter pylori і ступенем надмірної маси тіла в пацієнтів з виразкою ДПК, зо кровоточить. Запропоновано спосіб хірургічної корекції надмірної маси тіла у зазначених хворих. На підставі результатів клінічного перебігу та вивчення деяких систем гомеостазу до операції й у ранньому післяопераційному періоді розроблено алгоритм діагностики, лікувальної тактики у пацієнтів з виразковою хворобою ДПК, ускладненою гострою шлунково-кишковою кровотечею, та надмірною вагою тіла.

  Скачати повний текст

Запропоновано комплексний хірургічний підхід щодо лікування хворих з профузною кровотечею виразкового генезу та засоби профілактики у післяопераційному періоді ішемічних та реперфузійних ушкоджень кишечнику та печінки. Встановлено, що застосування даного лікувально-тактичного підходу дозволяє знизити кількість ускладнень у післяопераційному періоді у 1,5 рази, розвиток ранніх поліорганних порушень - на 33,1 %, загальну летальність - з 17,7 % до 3,6 %.

  Скачати повний текст

Зазначено, що хірургічні способи лікування у випадку виразкових дуоденальних кровотеч не оптимізовані через те, що не зважають на стан моторно-евукаторної функції дванадцятипалої кишки. Розроблено та впроваджено до клінічної практики спосіб експрес-діагностики тонічного стану дванадцятипалої кишки, придатний до застосування за умов ургентної хірургії. За результататми проведених досліджень внутрішньодуоденальної кислотності у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, ускладнену кровотечею, зроблено висновок, що порушення дуоденальної прохідності є причиною порушень кислоутворювальної та кислонейтралізуючої функцій шлунка. Проведено порівняльну оцінку ефективності традиційних і впроваджених методів діагностики та хірургічної корекції порушень моторно-евакуаторної функції дванадцятипалої кишки в основній і контрольній групах.

  Скачати повний текст

Вивчено морфофункціональні просторові та імуноморфологічні характеристики периуцерозної зони дванадцятипалої кишки (ДПК). Виявлено три варіанти активності виразкового процесу за умов тривалих, рецидивних та зупинених кровотеч. Досліджено динаміку змін концентрації секреторного імуноглобуліну A (SIgA) та його кореляційний зв'язок з важкістю структурних уражень стінки ДПК за різних варіантів клінічного перебігу виразкової кровотечі. Встановлено значення динамічної оцінки вмісту SIgA як прогностичного критерію оцінки стану виразкового процесу, його активності та пов'язаного з ним ризику відновлення кровотечі. Застосовано шкалу операційно-анестезіологічного ризику за методом Detsky - Larsen - Goldman (1995) для об'єктивної оцінки безпеки оперативного втручання у хворих на гостру виразкову дуоденальну кровотечу різних вікових груп за умов поліморбідності.

  Скачати повний текст

Робота присвячена питанням оптимізації хірургічної тактики, терміну та методів хірургічного лікування хворих з гострокровоточивими пілородуоденальними виразками. При монофакторному аналізі виявлена частота ранніх післяопераційних ускладнень при різних способах хірургічного лікування залежно від екстреності втручання, ступеня кровотечі, віку пацієнта. Післяопераційні ускладнення та летальність після резекційних методів були у 5,8 та 6,5 раз вищими, ніж після органозберігаючих втручань, у пацієнтів у віці старших за 60 років - відповідно у 5,4 та 4,9 раз вищими, ніж у групі пацієнтів у віці до 60 років. Оскільки 80% екстрених операцій робили на висоті раннього рецидиву виразкової кровотечі (РРВК), з використанням методики покрокового дискримінантного аналізу були вивчені фактори, що визначають його розвиток. Розроблена система прогнозування РРВК, виділені групи ризику та обгрунтовано виконання невідкладних втручань для його попередження. Запропонований алгоритм вибору хірургічної тактики включає виконання невідкладних втручань для пацієнтів з високим ризиком РРВК, обмеження використання резекційних методів тільки випадками декомпенсованого стенозу, спосіб виконання органозберігаючого втручання при навколососочковому розташуванні виразки.

  Скачати повний текст

Визначено поняття "паліативні операції" стосовно хірургічних втручань з приводу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладненої кровотечею. Виконано систематичний аналіз паліативних операцій (ПО), досліджено структуру ускладнень, післяопераційну летальність та її причини, створено їх класифікацію. Встановлено незалежні передвісники та розроблено індекси прогнозування летального кінця оперативного лікування. Досліджено віддалені наслідки та прведено прогнозування рецидиву виразки після ПО у різні періоди.

  Скачати повний текст

Розроблено шляхи поліпшення результатів органоощадних операцій з приводу проривної пілородуоденальної виразки на підставі вивчення та порівняльної оцінки віддалених результатів різних видів оперативних втручань. Вивчено вплив стовбурової, комбінованої та селективної проксимальної ваготомії на секрецію та моніторно-евакуаторну функцію шлунка. Доведено, що виконання селективної проксимальної ваготомії забезпечує адекватне зниження секреції хлористоводневої кислоти у віддалені строки у 91 % пацієнтів. Встановлено залежність частоти та вираженості післяопераційних розладів у віддалені терміни (5 - 10 років) після операції від виду ваготомії та втручання на самій виразці. Вивчено динаміку перебігу післяопераційних порушень у хворих III та IV груп за шкалою Visick. Уточнено критерії індивідуального підходу до вибору виду органоощадної операції, зокрема, до селективної проксимальної ваготомії з зашиванням перфоративного отвору та селективної проксимальної ваготомії з дуоденопластикою. Виконання органоощадних операцій з приводу проривної пілородуоденальної виразки забезпечує у віддаленому періоді низьку (7,6 %) частоту рецидиву виразки у порівнянні з такою після зашивання перфоративного отвору (53,3 %).

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми оптимізації периопераційної інтенсивної терапії хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, ускладнену пенетрацією, кровотечею, прободінням, стенозуванням. Удосконалено методику дослідження кисневого балансу (діагностики ступеня гіпоксій на рівні легень, еритрона, системи кровообігу, тканинного дихання). Досліджено та проаналізовано якісні та кількісні особливості порушень системного кисневого балансу у 368-ми хворих з різним ступенем тяжкості ускладненої виразкової хвороби, а також регіонарного кровобігу та кисневого гомеостазу тканин гастродуоденальної зони. Встановлено діагностичні та прогностичні критерії порушень. Розроблено алгоритми периопераційної інтенсивної терапії. Розроблено та впроваджено спосіб ліквідації гіпоксії шлунково-кишкового тракту способом безперервної тривалої шлункової оксигенотерапії та доведено його високу ефективність під час профілактики стресових та лікування пептичних виразок і відновлення функціонального стану шлунково-кишкового тракту.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанню клінічного перебігу, діагностики та вибору хірургічної тактики при виразковій хворобі (ВХ), ускладненій одночасно перфорацією та кровотечею. Виділені два варіанти поєднання перфорації та кровотечі при ВХ: одночасне виникнення ускладнень (27,9%) та перфорація у ранньому, після зупинки кровотечі, періоді (72,1%). Запропонована класифікація перфоративних гострокровоточивих гастродуоденальних виразок (ПГГДВ). Встановлено, що різноманітність варіантів поєднань перфорації та кровотечі обумовлюють атиповість клінічного перебігу ПГГДВ, порівняно з перфоративними гастродуоденальними виразками (ПГДВ). Виділений синдром "малих" ознак поєднання перфорації та кровотечі, виявлення якого зумовлює необхідність застосування додаткових методів дослідження (оглядової рентгенографії червоної порожнини, фіброезофагогастродуоденоскопії, пневмогастрографії, лапароцентезу) для своєчасної діагностики даної патології. Вивчені особливості перебігу перитоніту на фоні крововтрати різного ступеню важкості і впроваджена в клінічну практику комплексна програма ведення хворих із ПГГДВ у перед- та післяопераційному періоді. Розроблена раціональна хірургічна тактика при ПГГДВ у залежності від локалізації виразки, варіанту клінічного перебігу поєднання перфорації та кровотечі, ступеню важкості крововтрати, проявів перитоніту. Покращання діагностики разом із впровадженням засобів інтенсивної терапії при ПГГДВ дозволило зменшити кількість палліативних оперативних втручань в 1,8 рази, знизити післяопераційну летальність в 3,5 рази.

  Скачати повний текст

На підставі динамічного спостереження та аналізу результатів лікування 82-х Hp-позитивних хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ДПК), ускладнену перфорацією, розроблено та впроваджено схему їх діагностики та лікування. Цей комплекс ерадикуючої терапії та методика видалення рубцево змінених тканин у даних хворих дають змогу проводити антихелікобактерну терапію з моменту оперативного втручання, супроводжуються ерадикацією Hp через 1 місяць у 85 % випадків, сприяють стабілізації стану клітинної та гуморальної ланок імунітету, зменшують кількість негативних сторонніх ефектів та рецидив виразки на 4 %, а також максимально зберігають фізіологічність бульбарної зони ДПК.

  Скачати повний текст