Вперше в Україні обгрунтовано актуальність дослідження проблеми виникнення вторинного гіперпаратиреозу (ВГПТ) у хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН), визначено його поширеність на етапах консервативного лікування та гемодіалізу, з'ясовано недоліки діагностики та терапевтичних заходів. Вивчено динаміку показників мінерального обміну, остеодистрофічних змін, морфофункціональних порушень у прищитоподібних залозах (ПЩЗ) під час перебігу ВГПТ та за наявності ХНН після консервативного та хірургічного лікування. Доведено, що найбільш частою морфологічною формою змін ПЩЗ за важкого ВГПТ є не дифузна гіперплазія (як вважалось раніше), а поліаденоматоз та вузликова гіперплазія, які стають передумовою розвитку третинного гіперпаратиреозу (ТГПТ) як незворотної патології. Удосконалено комплексну діагностику ВГПТ та ТГПТ, вперше розроблено метод їх диференціації шляхом радіоізотопної сцинтиграфії. Визначено й об'єктивізовано показання щодо хірургічного втручання за гіперпаратиреозу ренального походження, що оптимізує лікувальну тактику. Уточнено принципи хірургічного лікування ВГПТ та ТГПТ, доведено високу ефективність субтотальної паратиреоїдектомії.

  Скачати повний текст

Виявлено високу частоту діагностування первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) серед групи пацієнтів, що мають різні його клінічні прояви. Виділено нову форму ПГПТ - кардіальну на підставі одержаних даних про високу частоту діагностики ПГПТ у хворих з кальцинозом клапанів серця. Доведено, що скринінгове визначення лише рівня кальціємії не є достатньо адекватним критерієм для діагностики ПГПТ, оскільки підвищення рівня кальцію у разі ПГПТ виявлено лише у 30,9 % пацієнтів. Встановлено, що найбільш інформативний лабораторний показник - це концентрація паратиреоїдного гормону (ПТГ) в крові, підвищення якого відмічено в 98,5 % випадків. Вперше одержано дані про високу частоту асимптомного перебігу ПГПТ і діагностичну цінність ультразвукового дослідження (УЗД), за якого проводиться обов'язкова візуалізація зон типового розташування прищитоподібних залоз (ПЩЗ) під час обстеження пацієнтів з патологією щитоподібної залози (ЩЗ) для виявлення асимптомної форми захворювання. Обгрунтовано доцільність проведення обов'язкової ревізії й огляду ПЩЗ під час виконання оперативного втручання на ЩЗ, що також необхідно для діагностики асимптомної форми ПГПТ. Встановлено, що у 59,1 % випадків у разі ПГПТ має місце сполучене ураження ПЩЗ та ЩЗ.

  Скачати повний текст

Досліджено клінічні особливості перебігу первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ). Доведено, що пацієнти з первинним гіперпаратиреозом частіше хворіють на жовчокам'яну хворобу, виразку дванадцятипалої кишки, дво- або однобічний нефролітіаз. Виявлено, що найважчий клінічний перебіг і післяопераційна летальність характерні для пацієнтів з мішаною формою хвороби, в яких розвинулися поліорганні ураження та верифіковано найвищі рівні загального кальцію та паратгормону. Встановлено агресивний клінічний перебіг карциноми прищитоподібних залоз, для якого характерні високі рівні загального кальцію та паратгормону в крові. Показано високу ефективність використання топічних методів для діагностичного обстеження даної категорії хворих. Доведено, що адекватний обсяг операційного втручання під час первинної операції сприяє швидкому видужанню. Виявлено, що гіперплазія характеризується доброякісним клінічними перебігом первинного гіперпаратиреозу. Запропоновано схему скринінгу загального кальцію у крові з метою покращання діагностики первинного гіперпаратиреозу. Розроблено й апробовано діагностичний алгоритм виявлення та діагностики рецидиву хвороби.

  Скачати повний текст