Дисертацію присвячено питанням обгрунтування та впровадження до практики застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) у вигляді монотерапії з метою знеболення у післяопераційному періоді після струмектомії, які мають виражені аналгетичні можливості та більш безпечне застосування, ніж традиційна терапія анальгіном. Проведено комплексний порівняльний аналіз і вивчено закономірності змін соматичного та психофізіологічного статусів, динаміки больового синдрому, біогенних амінів у хворих після струмектомії на тлі застосування для знеболення НПЗП різних груп. Доведено й обгрунтовано перевагу застосування мовалісу та солпадеїну для знеболювання у післяопераційному періоді після струмектомії. Виявлено основні та допоміжні критерії ефективності знеболювання під час застосування НПЗП.

  Скачати повний текст

Досліджено питання лікування доброякісної вузлової патології щитоподібної залози за використання відеоендоскопічних втручань. Оперовано 157 пацієнтів з вузловою доброякісною патологією щитоподібної залози: 76-ти пацієнтам виконано відеоендоскопічні втручання. За цього відеоендоскопічні втручання з використанням трьохтроакарного доступу виконано 34-м хворим, з них 28-м - з застосуванням вуглекислого газу та 6-м - з використанням механічного ліфтингу. Відеоендоскопічні втручання з використанням відеоасистенції виконано 43-м пацієнтам у разі гемітиреоїдектомії. Вивчено можливість проведення відеоендоскопічних втручань з застосуванням запропонованих інструментів, пристроїв та методів, що дозволили знизити кількість інтра- та післяопераційних ускладнень. З'ясовано, що ускладнення після відеоендоскопічних втручань одержано у 6,5 %, з них післяопераційна кровотеча - в 1-му випадку (1,32 %), пошкодження зворотнього гортанного нерва - в 1-му (1,32 %), набряки у ділянці операції - у 2 (2,63 %) та запальний інфільтрат - в 1-му випадку (1,32 %). Доведено, що відеоендоскопічні втручання у хворих з доброякісною вузловою патологією щитоподібної залози дають змогу знизити частоту післяопераційних ускладнень у 1,3 рази, значно скоротити терміни перебування хворих у стаціонарі - 2,2, а терміни трудової та соціальної реабілітації - 1,7 рази, а також значно поліпшити косметичні результати перенесеної операції.

  Скачати повний текст

Вперше доведено ефективність використання кріоконсервованої алогенної плаценти (КАП) у разі корекції гіпотиреоїдного стану. Встановлено, що використання фрагментів кріоконсервованої ксеногенної фетальної щитовидної залози (ККФЩЗ), на відміну від введення фрагментів КАП, стимулює проліферативну активність гепатоцитів, яка підсилюється за комбінованого введення біоматеріалу. Виявлено, що введення фрагментів ККФЩЗ, у порівнянні з введенням фрагментів КАП та їх комбінованим введенням, викликає більшу антигенну стимуляцію тимуса в ранні терміни дослідження, а у відділенні - уповільнює вікову інволюцію органа. Показано, що комбіноване введення фрагментів КАП і ККФЩЗ сприяє подовженню збереження ксеногенного ко-трансплантата в організмі реципієнта.

  Скачати повний текст

Оптимізовано діагностування та хірургічне лікування хворих на вузловий зоб з супутнім автоімунним тиреоїдитом залежно від функціональної активності щитовидної залози (ЩЗ) та стадії автоімунного процесу в тиреоїдній тканині. За результатами проведених обстежень 127-ми пацієнтів з вузловим зобом з супутнім автоімунним тиреоїдитом у 43-х (33,9 %) хворих діагностовано стадію лімфоїдної інфільтрації автоімунного тиреоїдиту, у 42-х (33,1 %) - змішану стадію автоімунного тиреоїдиту, у 42-х (33,1 %) хворих - автоімунний тиреоїдит у стадії склерозу. На підставі результатів аналізу одержаних даних виявлено залежність функціонального стану ЩЗ від стадії автоімунного тиреоїдиту. Рекомендовано хворим з поєднаною патологією виконувати радикальне хірургічне втручання, а саме: тиреоїдектомію, граничносубтотальну резекцію ЩЗ. За результатами порівняння показників якості життя хворих на вузловий зоб з супутнім автоімунним тиреоїдитом залежно від функціональної активності ЩЗ і пацієнтів контрольної групи виявлено, що її порушення негативно впливає на різні аспекти якості життя пацієнтів з тиреоїдною патологією.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні обгрунтовано актуальність дослідження проблеми виникнення вторинного гіперпаратиреозу (ВГПТ) у хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН), визначено його поширеність на етапах консервативного лікування та гемодіалізу, з'ясовано недоліки діагностики та терапевтичних заходів. Вивчено динаміку показників мінерального обміну, остеодистрофічних змін, морфофункціональних порушень у прищитоподібних залозах (ПЩЗ) під час перебігу ВГПТ та за наявності ХНН після консервативного та хірургічного лікування. Доведено, що найбільш частою морфологічною формою змін ПЩЗ за важкого ВГПТ є не дифузна гіперплазія (як вважалось раніше), а поліаденоматоз та вузликова гіперплазія, які стають передумовою розвитку третинного гіперпаратиреозу (ТГПТ) як незворотної патології. Удосконалено комплексну діагностику ВГПТ та ТГПТ, вперше розроблено метод їх диференціації шляхом радіоізотопної сцинтиграфії. Визначено й об'єктивізовано показання щодо хірургічного втручання за гіперпаратиреозу ренального походження, що оптимізує лікувальну тактику. Уточнено принципи хірургічного лікування ВГПТ та ТГПТ, доведено високу ефективність субтотальної паратиреоїдектомії.

  Скачати повний текст

Виявлено високу частоту діагностування первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) серед групи пацієнтів, що мають різні його клінічні прояви. Виділено нову форму ПГПТ - кардіальну на підставі одержаних даних про високу частоту діагностики ПГПТ у хворих з кальцинозом клапанів серця. Доведено, що скринінгове визначення лише рівня кальціємії не є достатньо адекватним критерієм для діагностики ПГПТ, оскільки підвищення рівня кальцію у разі ПГПТ виявлено лише у 30,9 % пацієнтів. Встановлено, що найбільш інформативний лабораторний показник - це концентрація паратиреоїдного гормону (ПТГ) в крові, підвищення якого відмічено в 98,5 % випадків. Вперше одержано дані про високу частоту асимптомного перебігу ПГПТ і діагностичну цінність ультразвукового дослідження (УЗД), за якого проводиться обов'язкова візуалізація зон типового розташування прищитоподібних залоз (ПЩЗ) під час обстеження пацієнтів з патологією щитоподібної залози (ЩЗ) для виявлення асимптомної форми захворювання. Обгрунтовано доцільність проведення обов'язкової ревізії й огляду ПЩЗ під час виконання оперативного втручання на ЩЗ, що також необхідно для діагностики асимптомної форми ПГПТ. Встановлено, що у 59,1 % випадків у разі ПГПТ має місце сполучене ураження ПЩЗ та ЩЗ.

  Скачати повний текст

Встановлено, що надлишок тиреоїдних гормонів значно погіршує травну функцію тонкої кишки та зумовлює патологічні зміни в її будові. Доведено, що усунення тиреоїдинового токсикозу та застосування індукторів синтезу мембранних ферментів у щурів сприяє відновленню травної функції кишки. З'ясовано. що гіпертиреоїдизм викликає зміни активності амілолітичних та ліполітичних ферментів порожнинного, а також мембранного травлення. У випадку легкого тиреотоксикозу їх активність підвищується, а середнього і тяжкого ступенів - прогресивно знижується. У хворих з клінічними проявами тиреотоксичної ентеропатії, незалежно від ступеня тяжкості тиреотоксикозу, активність ферментів знижена. Виявлено, що у хворих на тиреотоксичний зоб наявна перебудова структури слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Ддані зміни залежать від тяжкості тиреотоксикозу та є морфологічною основою тиреотоксичного ентерального синдрому. Науково обгрунтовано доцільність застосування медикаментозної корекції тиреотоксичної ентеропатії у передопераційній підготовці та післяопераційній реабілітації хворих.

  Скачати повний текст

Вивчено клініко-морфологічні, імунологічні, генетичні характеристики багатовузлового еутиреоїдного зоба (БВЕЗ) та розроблено методи покращання віддалених результатів його хірургічного лікування. Установлено, що домінувальною морфологічною формою БВЕЗ є багатовузловий зоб (БВЗ) (колоїдний і аденоматозний) (64,4 % - в Україні, 50,8 % - Азербайджані). За результатами вивчення частоти рецидивування залежно від морфологічної форми виявлено, що найменшою вона є за умов поєднання БВЗ з хронічним тиреоїдитом (5,3 % - 8,3 %), а найбільшою - у разі БВЗ (18,7 % - 19,4 % відповідно). Частота рецидивів за багатовузлового аденоматозного зобу становить 25,5 % та 21,8 %, а у разі багатовузлового колоїдного - 15,2 % та 10 % відповідно. Поєднання БВЕЗ і раку щитовидної залози (ЩЗ) виявлено у 9,7 % хворих, прооперованих в Україні. У переважній більшості випадків захворювання мало прояв як папілярна тиреоїдна карцинома (92,4 %), що мала невеликі розміри, не поширювалась за межі капсули ЩЗ (у 82 % випадків), не була схильна до метастазування, що свідчило про відносно сприятливий перебіг захворювання. Для оцінювання ролі імунної системи у розвитку післяопераційних ускладнень вивчено динаміку імунного статусу за умов хірургічного лікування БВЕЗ. Виявлено більш виражені статистично вірогідні імунні порушення, що мають тип аутоімунних, у пацієнтів з післяопераційним гіпотиреозом (ПОГ) і рецидивом захворювання. За результатами кореляційного аналізу доведено, що імунні порушення є однією з причин ПОГ і рецидиву захворювання. Проведено генетико-статистичний аналіз у виборках з популяцій, одержаних українськими та азербайджанськими лікарями, та виявлено відмінності гомо- та гетерозигот. Розроблено математичну модель ймовірностей оцінки основних характеристик БВЕЗ яка може бути використана для прогнозування післяопераційного рецидиву та гіпотиреозу, а також вибору оптимального обсягу втручання.

  Скачати повний текст

На основі клініко-морфологічних зіставлень обгрунтовано вибір стандартного комплексу діагностичного обстеження при хірургічному захворюванні щитовидної залози (ЩЗ). Стандартний комплекс обстеження базується на оригінальному способі візуалізації ЩЗ. Проекціювання ЩЗ в системі топографічних координат в тому числі і на передню поверхню шиї в реальному масштабі дозволяє наочно планувати оперативне втручання. Указано на доцільність використання стандартної карти динамічного спостереження при хірургічних захворюваннях ЩЗ.

  Скачати повний текст

Досліджено клінічні особливості перебігу первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ). Доведено, що пацієнти з первинним гіперпаратиреозом частіше хворіють на жовчокам'яну хворобу, виразку дванадцятипалої кишки, дво- або однобічний нефролітіаз. Виявлено, що найважчий клінічний перебіг і післяопераційна летальність характерні для пацієнтів з мішаною формою хвороби, в яких розвинулися поліорганні ураження та верифіковано найвищі рівні загального кальцію та паратгормону. Встановлено агресивний клінічний перебіг карциноми прищитоподібних залоз, для якого характерні високі рівні загального кальцію та паратгормону в крові. Показано високу ефективність використання топічних методів для діагностичного обстеження даної категорії хворих. Доведено, що адекватний обсяг операційного втручання під час первинної операції сприяє швидкому видужанню. Виявлено, що гіперплазія характеризується доброякісним клінічними перебігом первинного гіперпаратиреозу. Запропоновано схему скринінгу загального кальцію у крові з метою покращання діагностики первинного гіперпаратиреозу. Розроблено й апробовано діагностичний алгоритм виявлення та діагностики рецидиву хвороби.

  Скачати повний текст

За результатами експериментів встановлено, що накладення сонно-яремного анастомозу призводить до формування системи артеріовенозного скиду, що включає судинну систему артеріовенозного свища та систему периферичного артеріовенозного скиду та супроводжується порушенням системного, периферичного та мозкового кровообігу. Встановлено, що компенсаційно-адаптаційні механізми, розвиток яких пов'язаний з морфофункціональною перебудовою судинного русла та колатеральним кровообігом у головному мозку, можуть тривалий час підтримувати ауторегуляцію мозкової гемодинаміки. Визначено, що експансивний характер розвитку системи артеріовенозного скиду призводить до виснаження компенсаційно-адаптаційних механізмів і декомпенсації системного та мозкового кровообігу.

  Скачати повний текст

Вивчено можливість профілактики розвитку післяопераційних гіпотиреозу та гіпопаратиреозу у хворих на багатовузловий евтиреоїдний зоб після тиреоїдектомії шляхом виконання комплексної інтраопераційної гетеротропічної автотрансплантації тканин щитовидної (ЩЗ) та паращитовидної (ПЩЗ) залоз. Наведено результати експериментального дослідження, проведеного на 117-ти дорослих самцях безпородних білих щурів, а також результати клінічного обстеження та лікування 57-ми хворих на багатовузловий евтиреоїдний зоб. Шляхом комплексного вивчення морфології пересадженої тканини ЩЗ та ПЩЗ, тиреоїдного статусу, рівня паратгормону та кальцію у крові щурів, а також результатів біомеханічного дослідження кісток після автотрансплантації в експерименті доведено функціональну спроможність комплексного автотрансплантата. Ефективність комплексної інтраопераційної гетеротопічної автотрансплантації тканин даних залоз за клінічних умов доведено на підставі результатів імуноферментного дослідження рівнів тиреоїдних гормонів у крові хворих, паратгормону, кальцію, а також результатів радіоізотопного дослідження та вивчення імунної реакції на трансплантацію. Установлено, що комплексна інтраопераційна гетеротопічна автотрансплантація тканин ЩЗ та ПЩЗ дозволяє запобігти виникненню гіпотиреозу та гіпопаратиреозу після тиреоїдектомії у 87,5 % та 97,5 % тварин відповідно. У разі застосування запропонованого методу установлено наявність достатньої працездатності автотрансплантата через 1,5 року після операції у 51,9 % пацієнтів. Цим хворим не було проведено замінної гормональної терапії. Виявлено значні зміни імунологічних показників після автотрансплантації, які можуть бути використані як прогностичні критерії розвитку гострої реакції відторгнення. Відзначено, що за умов використання запропонованого методу зменшується кількість і тяжкість післяопераційного гіпотиреозу, а також гіпопаратиреозу.

  Скачати повний текст

Наведено наукове обгрунтування та нове вирішення актуальної задачі - підвищення ефективності лікування хворих на вузлові форми зоба, профілактики у них післяопераційних ускладнень. Встановлено, що у хворих на вузлові евтиреоїдні форми зоба має місце активація процесів пероксидного окиснення, пригнічення активності ферментів антиоксидантного захисту, активація імунних процесів, які прогресують у післяопераційному періоді, особливо у хворих з субклінічним гіпотиреозом. З'ясовано, що включення в передопераційну підготовку та післяопераційне лікування таких хворих даларгіну призводить до нормалізації цих процесів, запобігає розвитку субклінічного гіпотиреозу. На базі одержаних даних запропоновано спосіб профілактики післяопераційного гіпотиреозу. Розроблено та запатентовано оперативний доступ до щитовидної залози, який знижує частоту післяопераційних ускладнень, забезпечує кращий косметичний результат і зменшує строки стаціонарного лікування хворих на вузлові форми зоба.

  Скачати повний текст

Розроблено та впроваджено методи для поліпшення ефективності хірургічного лікування та зменшення терміну реабілітації хворих на аутоімунний тиреоїдит (АІТ). Експериментально розроблено кріохірургічні режими, які поновлюють структуру та функцію щитовидної та вилочкової залоз. Обгрунтовано оптимальні обсяги операції на щитовидній залозі, кількість кріоаплікацій залежно від імунологічної форми тиреоїдиту. На підставі дослідження динаміки кореляційних зв'язків між виченими показниками підтверджено наявність двох основних імунологічних форм АІТ. Проведено порівняльний аналіз ефективності кріохірургічного методу лікування в різних імунологічних групах. З'ясовано, що інтраопераційний мультифокальний дозований кріовплив значно підвищує ефективність операції внаслідок зниження протягом двох років індексів антитиреоїдних антитіл, підвищення функціональної активності щитовидної залози, нормалізації імунітету. Доведено, що метод локального дозованого індукуючого кріовпливу забезпечує нормалізацію стану хворих, позитивні процеси в імунному статусі, структурно-функціональне відновлення щитовидної залози, розширює можливості застосування наднизьких температур.

  Скачати повний текст

Уперше виявлено особливості патоморфологічних змін у щитоподібній залозі (ЩЗ) хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) після локального кріовпливу. Визначено оптимальні режими, закономірності лікувальної дії локального кріовпливу на ЩЗ, доведено його безпечність. Науково обгрунтовано клінічну доцільність застосування локального інтраопераційного дозованого кріовпливу (ІДК) у разі хірургічного лікування хворих на ДТЗ. Доведено, що застосування ІДК нормалізує функціональну активність ЩЗ, зупиняє аутоімунну агресію та стимулює процеси репаративної регенерації у тиреоїдній паренхімі. Розроблено робочу гіпотезу та обгрунтовано патогенетичність застосування низькотемпературного локального впливу у разі хірургічного лікування хворих на ДТЗ. Встановлено закономірності імунокоригуючої дії ІДК на патогенетичні ланки ДТЗ, доведено його ефективність та довготривалість.

  Скачати повний текст

Виділено стадії компенсації, субкомпенсації та декомпенсації. Встановлено можливість на доопераційному етапі визначати стадію патоморфологічних змін в позавузловій паренхімі залози. Розроблено критерії вибору адекватного об'єму оперативного втручання та післяопераційного лікування, спрямованих на профілактику післяопераційних рецидивів вузлового колоїдного зобу.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено морфологічні особливості субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові з метою діагностики та диференційної діагностики вузлового та змішаного зоба, аутоімунного тиреоїдиту у поєднанні з вузловим зобом, дифузного токсичного зоба та раку щитовидної залози до операції. Вивчено характер порушень імунного статусу у хворих. Показано зміни морфометрично різних лімфоцитів у периферичній крові залежно від ступеня збільшення щитовидної залози та стадії раку, тривалості захворювання та віку хворих. Розроблено рекомендації, спрямовані на вдосконалення діагностики хірургічних захворювань щитовидної залози, оцінки стану лімфоцитарної системи на підставі розрахунку кількісного співвідношення малих, великих і середніх лімфоцитів, уточнено показання до оперативного втручання та необхідності проведення імунокорекції, зокрема у хворих літнього віку.

  Скачати повний текст

Вивчено морфофункціональні особливості яєчників та аденогіпофіза щурів у динаміці післяопераційного гіпотиреозу та після його корекції L-тироксином та L-тироксином у комплексі з кальцитоніном. Встановлено морфологічні засади неповноцінності лютеальної фази оваріального циклу у разі гіпотиреозу: прогресуюче порушення синтезу та виведення стероїдних гормонів жовтого тіла, гіперсекреція лактотропів аденогіпофіза, які не повністю коригуються L-тироксином. Застосування L-тироксину в комплексі з кальцитоніном у разі післяопераційного гіпотиреозі у є доцільним, оскільки запобігає порушенню ультраструктури жовтого тіла, справляє позитивний вплив на морфометричні показники ліпідних включень в лютеоцитах і кальцієвий обмін, запобігає ознакам гіперсекреції та гіперпродукції пролактину в лактотропах аденогіпофіза.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологію щитоподібної залози у нормі, після тимектомії (модель імунодефіцитного стану) та після введення тимогена (аналога одного з пептидів тимуса). Експериментальне дослідження проведено на 360-ти білих щурах різних вікових порід. Вперше одержано дані, що характеризують морфофункціональні зміни щитоподібної залози щурів різних вікових періодів під впливом тимектомії та введення тимогена. Встановлено, що виразніть та спрямованість даних змін залежить від віку тварин, виду впливу та тривалості експерименту. Вперше у щитоподібній залозі щурів описано клітинні гнізда, виявлені раніше у інших видів ссавців. Досліджено динаміку змін ультрамікроскопічної будови тироцитів щурів після тимектомії, а також за умов введення тимогена. Встановлено кореляційні залежності між досліджуваними параметрами та визначено статистичну достовірність впливу умов експерименту. Знайдено формули регресійної залежності рівня трийодтироніна у сироватці крові щурів від терміну експерименту.

  Скачати повний текст

Досліджено роль етіологічних чинників утворення вогнищевих уражень щитоподібної залози. Розглянуто можливості діагностики та хірургічного лікування даної патології з застосуванням сучасних медичних технологій - комплексного ультразвукового дослідження (УЗД) з використанням доплерометрії та режиму трьохмірної реконструкції (3D). На підставі математичного аналізу вперше здійснено всебічну оцінку різноманітних складових факторів розвитку вогнищевих утворень паренхіми щитоподібної залози та їх взаємодії. Розроблено комплексну діагностично-лікувальну програму. Показано значення діагностичних методів на різних етапах її реалізації. Вперше застосовано метод прогнозування хірургічного лікування даної патології на догоспітальному та доопераційному етапах. Удосконалено технічні прийоми хірургічного лікування вогнищевих уражень ЩЗ з використанням нових допоміжних інструментів (гачка та ранорозширювача) та сучасних медикаментозних засобів з метою зменшення частоти післяопераційних ускладнень. Проведено статистичний аналіз ефективності запропонованої діагностично-лікувальної програми.

  Скачати повний текст