Уперше встановлено, що локальна озонотерапія викликає значне зниження продуктів перекисного окиснювання ліпідів на тлі активації антиоксидантної системи організму, що пояснюється прискоренням процесів репарації та зниженням нагромадження токсичних продуктів. Показано, що у хворих з глибинними опіками, які одержали газацію озоно-повітряною сумішшю, стан компонентів ферментної та неферментної антиоксидантної системи швидше відновлюється, а зміст малонового діальдегіду, продукту окиснювання ліпідів знижується, що підтверджує ефективність та безпеку запропонованих дозувань, оскільки місцева озонотерапія ран стимулює всі ланки антиоксидантної системи хворих. Розроблено алгоритм дозування озону в суміші залежно від фази ранового процесу. Доведено, що використання цього алгоритму дозволило скоротити терміни лікування та кількість місцевих запальних ускладнень у вигляді сітчастого лімфангоїту у хворих з опіками кінцівок.

  Скачати повний текст

Розглянуто морфологічний стан і життєздатність аутодермотрансплантатів за різних методів консервування. Гістологічні та морфометричні дослідження дозволили встановити три типи епідермоцитів у базальному шарі епідермісу шкіри в нормі, які відрізняються розмірами, ядерно-цитоплазматичним індексом, морфофункціональною організацією. Нетривале гіпотермічне зберігання шкіри (1 - 3 доби) зумовлює незначні структурні зміни епідермісу та дерми, велику кількість життєздатних епідермоцитів. Доведено, що з сьомої доби зберігання починається погіршання морфофункціонального стану структурних компонентів шкіри та зниження рівня її життєздатності. Визначено, що консервування аутошкіри в гліцерин-формаліновий та гліцерин-жовтковій сумішах дозволяє зберегти її відносно життєздатною протягом тижня.

  Скачати повний текст

Визначено кількісні критерії донорських ресурсів шкіри в осіб, обпечених за різного ступеня тяжкості, вивчено їх стан на різних етапах лікування за умов реалізації технології раннього та традиційного хірургічного лікування опікової хвороби. Запропоновано методику розрахунку ресурсів донорського пластичного матеріалу у динаміці раннього оперативного лікування глибоких опіків. Доведено, що за раннього хірургічного лікування у важкообпечених дефіцит донорських ресурсів шкіри (ДДРШ) виникає після першої операції з відновлення шкіряного покрову, що обумовлено раннім початком, високим темпом оперативних втручань і залежить від результатів аудермопластик, а також загоєння субдермальних опіків і донорських ран. Розроблено технологію запобігання ДДРШ шляхом ефективної профілактики поглиблення субдермальних опіків і донорських ран з використанням біологічних покриттів. За умов експерименту доведено ефективність застосування цитопластики після первинної некректомії в ауто- та аломоделях за кількісними (швидкістю епітелізації) та якісними (морфофункціональними характеристиками репаративного процесу) показниками. Розроблено нову технологію подолання ДДРШ на базі ресурсозберігальої біотехнології аутомікродермопластики, на лабораторному етапі якої визначено кількісні параметри проліферувальної фракції епідермальних кератиноцитів з од. площі шкіряного покрову різної анатомічної локалізації, методику іммобілізації фракції епідермальних кератиноцитів і фібробластів у життєздатній нативній ксенодермі чи реконструйованій i vitro дермі. Визначено умови переносу клітинних трансплантатів на ранову поверхню та їх захист від пошкоджувальних факторів зовнішнього середовища та рани, а також технологічні параметри та критерії готовності аутомікродермотрансплантатів до використання у клініці.

  Скачати повний текст

Установлено характер клініко-морфологічних вікових змін залежно від форми обличчя. Виявлено, що варіанти розгалуження середньої скроневої гілки лицьового нерва зумовлені конституційною формою обличчя. За результатами клініко-морфологічних досліджень розроблено уніфіковану клініко-статистичну класифікацію даних змін обличчя, яка дозволяє обгрунтувати клінічний діагноз і розробити алгоритми лікування пацієнтів. Розроблено способи та пристрої для їх хірургічного лікування, які дозволили значною мірою покращити його косметичні результати. Відзначено, що затосування комбінованого та комплексного підходів під час ліфтингових операцій з урахуванням морфологічних регіональних особливостей дає змогу зменшити кількість післяопераційних ускладнень і зберегти естетичний ефект на значно довший термін, ніж після виконання окремих ізольованих хірургічних втручань.

  Скачати повний текст