Вивчено вікові особливості реактивності нирок під час експериментального оксалатного навантаження. За результатами дослідження встановлено, що нефротоксичність калію оксалату має чітку вікову залежність та зумовлений особливостями біохімічного забезпечення функції нирок у тварин різного віку. Виявлено, що основним місцем пошкодження ниркових структур у процесі оксалатного навантаження є дистальні відділи нефрону. Це супроводжується дозозалежним пригніченням активності сукцинатдегідрогенази кіркової речовини нирок у молодих та старіючих тварин, активацією даного ферменту у дорослих щурів. Збільшення секреції іонів калію у дистальних відділах нефрону під час дії калію оксалату супроводжується збільшенням інтенсивності процесів ацидифікації сечі, що значно знижує pH та створює умови для виникнення уролітіазу. Одним з проявів оксалатної нефропатії є порушення канальцево-канальцевого балансу іонів натрію внаслідок біохімічних порушень енергозабезпечення системи дистального транспорту іонів натрію незалежно від віку. Залишкові зміни індуковані калію оксалатом мають залежно від віку різний ступінь функціональних проявів і потребують спрямованої корекції. Використання виноградної олії з метою корекції порушень функціонального стану нирок в процесі оксалатної інтоксикації виявило її протективні властивості, що проявляється в попередженні біохімічних зсувів під час гіпероксалурії та попередженні мінералізації оксалатів.

  Скачати повний текст

Встановлено характер змін циркадіанного ритму екскреторної (кислотовидільної) функції нирок у білих щурів за моделювання різних режимів фотоперіоду за умов гіпер- і гіпокортицизму. Вперше розроблено та впроваджено фізіологічно обгрунтований спосіб дослідження біологічного ритму функції нирок за умов спонтанного діурезу та вільного доступу до продуктів харчування. Констатовано активацію екскреторної функції нирок у нічний період і статистично достовірне пригнічнення у денний. З'ясовано, що за умов постійної темряви циркадіанний ритм зберігається, проте фаза підвищення екскреторних процесів зсувається. За постійного освітлення встановлено згладження характерного циркадіанного ритму. Виявлено, що у разі тривалого введення гідрокортизону в щурів за умов звичайного освітлення спостерігається зниження екскреції електролітів і титрованих кислот, а у тварин, яких утримували в постійній темряві, відбувалась стимуляція електроліто- та кислото-видільних процесів. За умов фармакологічної адреналектомії показники швидкості гломерулярної фільтрації та інтенсивності канальцевої реабсорбції іонів натрію знижувались за наявності активації амоніогенезу в нирках.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив комбінованої дії солей важких металів та іммобілізаційного стресу на хроноритми функціональної, фібринолітичної, протеолітичної активності нирок й обгрунтовано доцільність призначення мелатоніну з метою корекції порушень, обумовлених ксенобіотиками. Вперше з використанням сучасних методів дослідження визначено добові хроноритми функціональної, фібринолітичної та протеолітичної активності нирок і біологічних рідин за умов дії одногодинного іммобілізаційного стресу, поєданного з введенням комбінованої суміші хлоридів талію, свинцю й алюмінію. Встановлено роль епіфізарного гормону мелатоніну у регуляції циркадіанних порушень, які виникають у результаті дії патогенних чинників різної етіології (іммобілізаційного стресу та солей важких металів). Встановлено, що даний індол шишкоподібної залози відзначається вираженими нефропротективними властивостями. Доведено, що введення мелатоніну за одну годину до іммобілізаційного стресу, поєднаного з комбінованою дією суміші солей талію, свинцю й алюмінію у різні періоди доби сприяє покращанню показників діурезу, ниркового транспорту іонів натрію, процесів ацидогенезу, функціонального стану нефрона, фібринолітичної та протеолітичної активності нирок і біологічних рідин.

  Скачати повний текст

Досліджено функціональну активність нирок за умов дії одногодинного іммобілізаційного стресу у разі введення суміші солей алюмінію та свинцю. Вперше встановлено роль епіфізарного гормону мелатоніну у регуляції порушень, що виникають у результаті дії патогенних чинників різного походження. Встановлено, що даний індол шишкоподібної залози має виражені нефропротекторні властивості. Виявлено, що введення мелатоніну у дозі 0,3 мг/кг маси тіла тварин зменшує прояви порушень досліджуваних ниркових функцій, спричинених дією солей важких металів та іммобілізаційного стресу. Вперше виявлено, що введення мелатоніну за 1 год до іммобілізаційного стресу за умов дії суміші солей алюмінію та свинцю сприяє покращання показників діурезу, ниркового транспорту іонів натрію, процесів ацидогенезу, функціонального та морфологічного стану нефрона, зменшує депресію ферментів енергетичного обміну. Виявлено, що найбільш яскраво виражені позитивні зміни ниркових функцій відбуваються у вечірній проміжок доби.

  Скачати повний текст

Вивчено зміни екскреторної діяльності нирок і стану водно-сольового обміну залежно від тривалості введення тренталу та ксантинолу нікотинату. Відзначено, що сечогінна дія препаратів опосередковується зменшенням мінералокортикоїдної активності, зростанням вмісту натрійуретичного гормону в плазмі крові, активацією натрійуретичних простагландинів під впливом тренталу, збільшенням оксиду азоту під дією ксантинолу нікотинату. Встановлено екстраренальну дію препаратів: збільшення об'єму внутрішньосудинного русла, зменшення гідрофільності тканин і вмісту в них іонів натрію. Доведено зростання тканинного фібринолізу та необмеженого протеолізу за умов тривалого введення ксантинолу нікотинату.

  Скачати повний текст

Досліджено нефропротекторні властивості аргініну та глютаргіну в щурів, що одержували цитостатик іфосфамід. Показано, що одноразове введення щурам цитостатика призводить до помірних змін діяльності нирок тварин, які мають прояв у зниженні швидкості клубочкової фільтрації, помірному зростанні протеїнурії, появі у сечі слідів глюкози, ретенції рідини й осмотично активних речовин, посиленні ренального кліренсу ендогенних нітратів. Установлено, що за умов тривалого введення щурам іфосфаміду зберігається більш низька швидкість клубочкової фільтрації, реєструється посилення протеїнурії, глюкозурії та ренального кліренсу ендогенних нітратів, підвищення концентрації малонового діальдегіду у плазмі крові та сечі, порушення концентрувальної здатності нирок. Установлено, що адаптивне посилення внутрішньо-ниркових систем ауторегуляції та виснаження системних запасів аргініну відіграють важливу роль у формуванні реакції нирок у відповідь на нейротоксичний ефект цитостатика також у патогенезі ренальних дисфункцій, індукованих іфосфамідом. На підставі результатів дослідження встановлено, що аргінін справляє виражену нефропродуктивну дію за умов тривалого введення іфосфаміду, запобігає зниженню швидкості клубочковї фільтрації, послабляє глюкозурію та протеїнурію, знижує кліренс ендогенних нітритів і нітратів, нормалізує рівень малонового діальдегіду у плазмії крові, але не в сечі, підвищує концентрувальну здатність нирок, зменшує ознаки структурного ушкодження канальцевого епітелію. Виявлено, що використані в експерименті дози глютаргіну мають менш виражений коригувальний ефект, що має прояв у стабілізації швидкості клубочкової фільтрації, послабленні протеїнурії, сприятливому впливі глютаргіну на нирковий транспорт нітритів і нітратів, а також на концентрувальну здатність нирок, зменшенні ознак структурного ушкодження канальцевого епітелію. Відзначено, що використання глютаргіну не призводить до зниження глюкозурії та рівня малонового діальдегіду у плазмі крові та сечі.

  Скачати повний текст

З використанням 22-х лектинів різної вуглеводної специфічності досліджено перебудову глікополімерів нирки щура в динаміці постнатального морфогензу й у процесі розвитку стрептозотоцин-індукованої діабетичної нефропатії. Встановлено, що постнатальний морфогенез нирки супроводжується накопиченням і генералізацією манозо-, фукозо- та сіалогліканів у поєднанні з редукцією вуглеводних детермінант D-галактози (DGa)l та N-ацетил-D-галактозамін (DGalNAc), зростанням гетерогенності окремих ниркових структур. Показано, що селективними маркерами ниркових тілець починаючи від 20-ї доби виявилися лектини WGA, RCA, MPFA та LPFA; дефінітивних ознак у зв'язуванні лектинів нирка щура набуває до 60-ї постнатальної доби. Розвиток діабетичної нефропатії супроводжується накопиченням глікополімерів з кінцевими залишками DGal і DGalNAc у поєднанні з редукцією манозо-, фукозо- та сіалогліканів, посиленим контуруванням щіточкової облямівки никових трубочок. Доведено, що одержані дані поглиблюють існуючі уявлення про гістохімічні прояви постнатального морфогенезу нирки та розвитку діабетичної нефропатії. Висвітлено перспективи застосування у гістохімії глікополімерів 5-ти нових лектинів, очищених з грибів-базидіоміцетів.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості функціональної відповіді нирок на навантаження солями натрію, калію у щурів, що знаходились на гіпо- та гіпернатрієвому раціоні, а також на навантаження м'ясним білком у людей з реєстрацією ниркового функціонального резерву. Встановлено, що у здорових людей після вживання білка змінюється величина діурезу, екскреції креатиніну, калію, аміаку, кислот, що титруються, нітратів, нітритів та їх концентрацій. Запропоноване навантаження викликає збільшення кліренсу ендогенного креатиніну, що є наслідком включення ниркового резерву. Хронічна блокада синтезу оксиду азоту у щурів порушує функціональний стан нирок та блокаду ниркового функціонального резерву.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємоз'язок між порушеннями функціонального стану нирок, гемостазу та фібринолізу у разі експериментальної політравми, патогенетично обгрунтовано спосіб їх корекції. Визначено зміни інкреторної й екскреторної функцій нирок, канальцевого транспорту іонів натрію та калію, а також ниркового кислотовиділення, згортання крові та лізису фібрину. Обгрунтовано спосіб підсилення механізмів компенсації порушень регуляції водно-сольового обміну, гемостазу та фібринолізу у гострому періоді експериментальної політравми. Виявлено патогенетичний взаємозв'язок, що виникає у разі політравми між змінами в системі регуляції агрегатного стану крові, інкреторної функції нирок і порушеннями тканинного фібринолізу в життєво важливих органах (головний мозок, серце, легені, печінка та нирки). Розроблено методику стандартизованого моделювання політравми в експерименті, за допомогою в якої вперше апробовано спосіб підвищення компенсаторних резервів фібринолізу та профілактики порушень функції нирок і гемостазу з використанням апітоніку.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати дослідження в нирках щурів (1 575) вмісту фрагментації ДНК, метаболітів оксиду азоту, сфінгомієліну, сфінгозину, активності супероксиддисмутази, лактатдегідрогенази, активації протеолізу, ЯМР-релаксації у випадку наявності ГНН та за фізіологічних умов. Виявлено біохімічні та морфологічні ознаки активації апоптотичних процесів у нирках за ішемічної та "гліцерольної" моделей ГНН. Встановлено, що стимуляція програми клітинної загибелі за експериментальної ГНН супроводжується активацією сфінгомієлінового метаболічного шляху, накопиченням стабільних метаболітів оксиду азоту, пдвищенням активації протеолізу, зниженням активності супероксиддисмутази в тканині нирок.

  Скачати повний текст

Вивчено закономірності постнатального нефрогенезу в потомства самок щурів з компенсованим порушенням функції нирок. Дослідження проведено на підставі результатів аналізу становлення зональної гетерогенності структурного складу і морфометричних характеристик різних ділянок кіркової та мозкової речовини органа. Відзначено, що наявність компенсованого порушення ренальних функцій змінила просторово-хронологічну програму антенатального та постнатального розвитку нефронів різних популяцій, визначила десинхронізацію строків зонального розподілу органа. Важливо, що глибина даних порушень залежить від ступеня ренальної дисфункції у матері та може проявлятися прискоренням антенатального нефрогенезу та його пригніченням. Виявлено різноспрямовані відхилення в хронології розвитку різних сегментів нефронів усіх популяцій, які призвели до порушення міжнефронних і паренхіматозно-стромальних співвідношень.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми порушень функціонального стану нирок та особливості зміни їх морфологічних структур у різновікових щурів (статевозрілих, статевонезрілих, старих) за умов одноразового впливу gamma-опромінення у дозі 5,82 Гр з використанням індукованого діурезу (водного та сольового). Вивчено порушення основних ниркових процесів (фільтрації, реабсорбції) та функцій (осморегулювальної, екскреторної). Досліджено особливості ниркового обміну нітритів ендогенного походження. У процесі формування моделі гострої променевої хвороби середнього ступеня тяжкості встановлено появу найбільш суттєвих порушень функцій нирок статевозрілих і статевонезрілих щурів вже у перші 3 год. після gamma-опромінення та їх збереження через 7 діб. За даних умов відзначено позитивну динаміку показників зміни клубочкової фільтрації та виведення нітритів, що проявляються у вигляді зернистої деструкції в проксимальних звивистих канальцях. У щурів старої групи зафіксовано більш суттєві функціональні зміни (зменшення швидкості клубочкової фільтрації та порушення канальцевої реабсорбції). На підставі результатів морфологічних досліджень нирок старих опромінених тварин встановлено наявність воскоподібного некрозу в проксимальних і дистальних звивистих канальцях. У даної групи щурів виявлено досить суттєве у порівняні зі статевонезрілими та статевозрілими тваринами зменшення реабсорбції осмотично активних речовин та вміст нітритів у сечі, що імовірно свідчить про зниження адаптаційних можливостей нирок, зокрема їх функціонального резерву.

  Скачати повний текст

Досліджено вікові особливості стану ниркового функціонального резерву щурів за умов сулемової нефропатії. Встановлено, що абсолютна та відносна величини ниркового функціонального резерву досягають максимальних значень у групі молодих статевозрілих щурів (МСЗЩ), а у статевонезрілих щурів (СНЩ) і тварин старшої вікової групи даний показник істотно нижчий. Показано, що у інтактних щурів, незалежно від віку, навантаження 3 %-им розчином хлориду натрію в об'ємі 5 % від маси тіла призводить до збільшення системної продукції та ниркової екскреції (НЕ) ендогенних нітратів (ЕН) і нітритів у порівнянні з водними навантаженнями (ВН). З'ясовано, що за умов ВН величина НЕ ЕН у інтактних щурів залежить від віку та досягає максимальних значень у групі МСЗЩ і є мінімальною у щурів старшої вікової групи. Доведено, що нефротоксичний ефект дихлориду ртуті залежить від віку і носить найбільш виражений характер у групі МСЗЩ, а у СНЩ ознаки токсичного ураження нирок мінімальні.

  Скачати повний текст

З'ясовано патофізіологічні механізми порушень функціонального стану й особливості морфологічних змін тканин нирок у білих щурів за внутрішньоочеревинного однократного (за доз 10 та 20 мг/100 г маси тіла один раз на добу) введення гентаміцину. Обгрунтовано використання бурштинової кислоти та предукталу з нефропротекторною метою за гентаміцинової нефропатії. Експерименти проведено на 150-ти білих щурах за умов індукованого водного діурезу. Вивчено порушення основних ниркових процесів (фільтрації, реабсорбції) та функцій (екскреторної, осморегулювальної). Показано, що гентаміцин виявляє нефротоксичну дію чере 2 год після його одноразового введення за доз 10 і 20 мг/100 г маси тіла. Нефротоксичний ефект гентаміцину зберігається впродовж доби та посилюється за курсового введення препарату протягом 7-ми діб. Через 12 год після одноразового введення гентаміцину виявлено покращання ниркових функцій, що зумовлено включенням функціонального ниркового резерву. На підставі даних морфологічного дослідження ниркової тканини установлено значне порушення канальцевої реабсорбції, значною мірою - у проксимальному відділі нефрону, та клубочкової фільтрації. Сумісне використання предукталу та бурштинової кислоти за гентаміцинової нефропатії виявили його позитивний ефект на екскреторну й осморегулювальну функцію нирок.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості порушень функціонального стану нирок за умов роздільного та комбінованого впливу хлористих сполук кадмію, талію і свинцю.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено зміни вуглеводного, водно-електролітного обмінів і функції нирок білих щурів у разі моделювання початкової стадії цукрового діабету та можливості корекції виявлених порушень введенням тваринам мінеральних вод протягом 14-ти діб. Показано, що під впливом малих доз алоксану порушується толерантність до глюкози за збереження нормальної її концентрації у крові натще. З'ясовано, що у цьому разі у тварин змінюється водно-електролітний баланс. Порушення функціонального стану нирок виявляється у гіперфільтрації первинної сечі. Встановлено, що профілактичний та лікувальний режим введення тваринам протягом 14-ти діб мінеральних вод нормалізує зсуви вуглеводного та водно-електролітного обмінів і порушення функції нирок. В ефекті корекції експериментальних порушень патогенетичне значення мають: рівень загальної мінералізації вод, кількість біологічно активних сполук в їх складі, у разі застосування мінеральних вод у профілактичному режимі - фон, який виникає під їх впливом до введення діабетогенного фактора.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми порушень функції нирок білих щурів за умов одноразового надходження до організму тварин дихлориду кадмію за дози 0,1 мг і 1 мг/кг маси тіла через 2 і 7 діб після введення солі кадмію за умов індукованого діурезу (водного навантаження в об'ємі 5 % від маси тіла й осмотичного навантаження 3 % розчином хлориду натрію в об'ємі 5 % від маси тіла внутрішньошлунково). Встановлено, що через дві доби після введення солі кадмію за дози 0,1 мг/кг маси тіла на тлі виражених ознак пошкодження канальцевого відділу нефрона (протеінурія та підвищення ниркових витрат осмотично активних речовин) має місце зниження величини швидкості клубочкової фільтрації та зменшення екстреції ендогенних нітратів. За цього осмотичне навантаження сприяє посиленню протеінурії через дві доби та через 7 діб. Показано, що через 7 діб після введення ксенобіотика за умов водного навантаження відбувається зниження протеінурії та відновлення швидкості клубочкової фільтрації та екскреції ендогенних нітратів. На підставі аналізу реакції нирок щурів на водне й осмотичне навантаження через 7 діб після введення дихлориду кадмію за дози 1 мг/кг маси тіла установлено негативну динаміку перебігу кадмій-індукованої ниркової недостатності у даних тварин, а саме: зниження рівня вихідного рівня та стимульованих значень швидкості клубочкової фільтрації та протеінурії. Зроблено висновок, що нефротоксичний ефект іонів кадмію зумовлений ушкодженням судинно-клубочкового апарату нирок, який має прояв у зменшенні кліренса креатиніну та відсутності приросту клубочкової фільтрації у відповідь на навантаження сольовим розчином, тобто у блокуванні механізмів ниркового функціонального резерву на тлі порушення функції каналів.

  Скачати повний текст

Вперше оцінено місце та вклад процесів генерації активних форм кисню та мобілізації заліза в реалізацію токсичної дії на нирки гліцеролу, бромбензолу та цисплатину. Показана здатність антиоксидантів запобігати індукованим модельним нефротоксинам пошкодження тубулярного та гломерулярного апаратів нирок, порушенням метаболізму заліза та гему в нирках, зменшувати прояви оксидативного стресу та запобігати формуванню дефіциту глутатіону в нирках. Встановлено, що інгібітори ксенобіотик-метаболізувальних ензимів запобігають ураженню нирок цисплатином, бромбензолом і гліцеролом, що пов'язано з їх здатністю стримувати процеси метаболічної активації, запобігати вивільненню каталітично-активних катіонів заліза та розвитку оксидативного стресу в нирках.

  Скачати повний текст

Уперше комплексно вивчено кінетику еритропоезу за умов його стимуляції та пригнічення, а також стан оксидантного гомеостазу у тканинах нирок за цих процесів у щурів. Одержано дані про прямий вплив оксидантного гомеостазу тканини нирок на механізми регуляції еритропоезу. У дослідах in vivo та in vitro показано, що серотонін за концентрацій, близьких до фізіологічних, є антиоксидантом і, таким чином, бере участь у регуляції еритропоезу. Установлено, що концентрація серотоніну крові та нирок залежить від кровонаповнення селезінки, а саме: у разі депонування у ній надлишку крові - зростає, а після спленектомії - знижується. З'ясовано, що селезінка, що втратила можливість депонувати надлишки крові, не здатна підвищувати рівень серотоніну у крові у разі післятрансфузійного еритроцитозу. Показано, що завдяки депонувальній функції селезінки забезпечується взаємодія між системами кровообігу та кровотворення.

  Скачати повний текст