Вивчено вплив супутньої жовчокам'яної хвороби (СЖХ) на стан місцевих факторів ульцерогенезу (кислотно-пептичну агресію, інфікування слизової оболонки шлунка Helicobacter pylori, дуоденогастральний рефлюкс), а також факторів захисту слизової оболонки гастродуоденальної зони (рівень гастральних муцинів) у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у період загострення захворювання та вибір тактики лікування даних хворих. Встановлено, що у процесі СЖХ виявляються більш виражені порушення у стані ульцерогенних факторів, які виявляються наявністю більш високого ступеня хелікобактеріозу, частим виникненням дуоденогастрального рефлюксу, а також більш вираженим зниженням вмісту мукополісахаридів у слизовій оболонці гастродуоденальної зони. Виявлено, що глибина та вираженість даних порушень корелювала із високим ступенем хелікобактеріозу, що підтверджує його важливу патогенетичну роль у розвитку та рецидивуванні не тільки виразкової, а і жовчнокам'яної хвороби. Запропоновано та апробовано схему лікування хворих із поєднаною патологією, яка включає додатково до ерадикаційної терапії засоби, що нормалізують моторику гастродуоденальної зони та захисні властивості слизового бар'єру та є патогенетично обгрунтованою та високоефективною.

  Скачати повний текст

Проведено клініко-лабораторне та інструментальне обстеження хворих на жовчокам'яну хворобу, що перенесли лапароскопічну холецистектомію. Виділено діагностичні критерії постхолецистектомічного синдрому, пов'язаного з втратою функціональної активності жовчного міхура. Відзначено, що відновлення порушеного морфо-функціонального стану органів біліодуоденальної системи та нормалізація біохімічного складу жовчі у хворих з постхолецистектомічним синдромом є головними проблемами післяопераційного лікування. Встановлено, що віддалені результати холецистектомії залежать не тільки від своєчасної та бездоганно виконаної операції, але й від адекватної патогенетично обгрунтованої програми медикаментозної терапії, що виконує коригувальну роль втраченого жовчного міхура. Зазначено, що до програми терапевтичних заходів хворих постхолецистектомічним синдромом доцільно включати препарати жовчних кислот, біофлавоноїди, нестероїдні протизапальні засоби.

  Скачати повний текст

Розглядаються актуальні питання біологічної мінералогії жовчевих камінців: їхнього речовинного складу, морфології, мікроструктури, зародження, росту та еволюції. На основі теорії фракталів та аналізу результатів комп'ютерного моделювання, біомінералогічних, рентгенодифрактометричних та рентгенотопографічних досліджень запропоновано п'ятистадійну модель їх формування: І. Стадія сфероліт-дендритного (фрактального) росту холестеринових агрегатів. ІІ. Стадія зміни фрактального механізму формування. ІІІ. Стадія зародження нового камінця (центру фрактальної агрегації). IV. Стадія міжкамінцевих (міжфрактальних) взаємодій. V. Стадія перекристалізації жовчевих камінців.

  Скачати повний текст

Уперше обстежено хворих на постхолецистектомічний синдром (ПХЕС) з порушеннями маси тіла, серед яких 74 % пацієнтів мали надмірну масу тіла або ожиріння, 26 % - її дефіцит. Показано, що вагомими чиниками, які мають вплив на показники маси тіла даних хворих, є особливості ї харчування. Виявлено, що в осіб з надмірною масою тіла харчування збагачене простими вуглеводами, рослинними білками та тваринними жирами, а у хворих з дефіцитом маси тіла має місце низькоенергетичне харчування з дефіцитом білка тваринного походження. Установлено, що у 23 % пацієнтів з ПХЕС порушений вуглеводний обмін (цукровий діабет II типу, порушена толерантність до глюкози, підвищені показники глікозильованого гемоглобіну). У 71 % хворих виявлено порушення ліпідного обміну внаслідок підвищення тригліцеридів та холестерин ліпопротеїдів (ХС) низької щільності та зниження вмісту ХС ліпопротеїдів високої щільності. Зазначено, що вказані дані свідчать про наявність у 23 % хворих на ПХЕС метаболічного синдрому. Виявлено роль позапечінкових жовчних шляхів та сфінктера Одді у формуванні фунціональних і органічних захворювань гепатопанкреатобіліарної системи у хворих на ПХЕС. Визначено різні типи функціональних порушень сфінктера Одді та позапечінкових жовчних шляхів: гіпертонічно-гіперкінетичний (24,5 %), гіпертонічно-нормокінетичний (18,4 %), гіпертонічно-гіпокінетичний (8,9 %), нормотонічно-гіпокінетичний (9,2 %), гіпотонічно-нормокінетичний (8,9 %) та гіпотонічно-гіпокінетичний (11,6 %). Доведено, що у 21,2 % пацієнтів з ПХЕС має місце гіпотонія позапечінкових жовчних протоків. Установлено, що для оцінки стану жовчовивідних шляхів у досліджених хворих значення має не тільки тонус сфінктера Одді, але й функціональний стан холедоха. Доведено позитивний вплив дієти з підвищеним вмістом білка та різким обмеженням вуглеводів щодо тенденції нормалізації маси тіла, глікемічної кривої, глікозильованого гемоглобіну у хворих з ожирінням. Визначено позитивну корекцію маси тіла призначенням дієти з підвищеним вмістом білка на тлі фізіологічної норми жиру та вуглеводів, лецитину у хворих на ПХНЕС з дефіцитом маси тіла.

  Скачати повний текст