Досліджено шляхи удосконалення якості діагностики та лікування хворих на хронічний гастродуоденіт (ХГД), асоційований з H.pylori. Оцінено залежність клінічного перебігу захворювання від морфофункціональних змін слизової оболонки дванадцятипалої кишки (ДПК). Визначено стан секреторної, кислотопродукуючої функції шлунка. Проведено морфологічні та морфометричні дослідження слизової оболонки ДПК. Вивчено роль порушень з боку місцевого та системного імунітету в патогенезі ХГД. Встановлено клініко-лабораторну ефективність запропонованої комбінації препаратів-циклоферону й етонію в комплексній терапії хворих на ХГД. Доведено, що запропонований курс лікування сприяє більш швидкому поліпшенню клінічної картини захворювання, ерадикації H.pylori в 93,1 % випадків, відновленню моторно-евакуаторної функції шлунка, стабілізації дисбалансу імунологічних показників з боку місцевого та системного імунітету.

  Скачати повний текст

Уперше проведено комплексне вивчення біохімічних, морфологічних та імуногістохімічних показників, що мають головне значення у механізмі прогресування хронічного гелікобактерного гастриту. У хворих на хронічних гастрит (ХГ), асоційований з Helicobacter pylori (Hp) вивчено проліферитивну активність за експресією маркера Кі-67 та глибину залягання Hp у слизовій оболонці шлунка (СОШ). Визначено, що хронічний гелікобактерний гастрит завжди супроводжується гіперпроліферацією СОШ, а рівень підвищення експресії Кі-67 прямо пропорційно залежить від ступеня її заселення Hp. Доведено, що глибина залягання Hp характеризує їх інвазивний потенціал і зумовлює наявність перебудованих змін у СОШ.

  Скачати повний текст

Надано комплексну оцінку кислотопродукувальній функції шлунка, активності прозапальних цитокінів, характеристикам ендокринних клітин слизової оболонки шлунка, з'ясовано ступінь її обсіменіння Helicobacter pylori у хворих з різними формами хронічного гастриту з секреторною недостатністю. Розглянуто стан перекисного окиснення ліпідів і активності антиоксидантної системи. Доведено стимулювальний вплив уролесану та тіотриазоліну на процеси шлункового кислотоутворення. Установлено, що кислотостимулювальна активність даних препаратів залежить від форми хронічного гастриту з секреторною недостатністю, достовірно зменшуючись за умов переходу від функціональних розладів шлунка за гіпосекреторним типом, хронічного неатрофічного гастриту до хронічного атрофічного гастриту. Установлено вплив уролесану та тіотриазоліну на активність прозапальних цитокінів, показники ендокринних клітин слизової оболонки шлунка, стан перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту сироватки крові у хворих на хронічний гастрит з секреторною недостатністю. Розроблено й апробовано комплексну терапію хронічного гастриту з секреторною недостатністю з застосуванням уролесану та тіотриазоліну.

  Скачати повний текст

Уперше у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХДПК) та хронічний гастрит (ХГ), асоційованих з Helicobacter pylori (Hp) за наявності гіпертонічної хвороби (ГХ) у слизовій оболонці (СО) шлунка визначено морфологічні та мікроциркуляторні зміни, стан NO-системи і рівень сечовини, а також кореляційні взаємозв'язки між ними. За гастродуоденальної патології виявлено ремоделювання мікросудин, а саме: збільшення концентрації колагену IV типу в їх базальних мембранах, ступінь вираженості якого зростала за поєднання ВХДПК і ГХ. Установлено, що незалежно від наявності ГХ у разі захворювань гастродуоденальної зони (ГДЗ) у СО шлунка концентрація стабільних метаболітів NO і сечовини значно перевищує ці показники у здорових осіб. Виявлено кореляційні взаємозв'язки показників нітриту та нітрату з гістологічними ознаками запалення, активності за умов хелікобактерної контамінації СО шлунка. Уперше визначено розходження значень сечовини в антральному відділі та тілі шлунка, які залежали від ступеня Hp-обсіменіння. Визначено пріоритет застосування антихелібактерної терапії у комбінації з ділтіаземом у порівнянні з атенололом під час лікування ВХДПК і ХГ, асоційованих з Hp, у хворих на ГХ шляхом вивчення клінічних і гемодинамічних показників, морфологічного стану СО шлунка, активності NO-системи та рівня сечовини. Обгрунтовано необхідність врахування гістологічних показників СО шлунка та рівня сечовини як маркерів оцінки ефективності антихелікобактерної та антигіпертензивної терапії під час лікування зазначеного контингенту хворих.

  Скачати повний текст