Дисертацію присвячено питанням оцінки біологічних та імуносупресивних властивостей стафілококів та оптимізації лікування піодермій. Подано видову структуру збудників згідно сучасної класифікації. Доведено, що у 89,3 % випадків збудниками піодермій є стафілококи, у 10,7 % - стрептококи, протеї, ентеробактери та псевдомонади. У 49,8 % випадків стафілококи мали ендогенне походження, у 50,2 % - екзогенне. Розглянуто антилізоцимну, антикомплементарну і дерматонекротичну активність стафілококів та їх чутливість до ряду антибіотиків. Встановлено, що розвиток піодермій відбувається на фоні імунодефіцитного стану хворих і супроводжується активацією пероксидації ліпідів та метаболізму ейкозаноїдів. Запропоновано додаткове використання амізону у терапії піодермій, що сприяє позитивному, лікувальному, імунокоригуючому, антиоксидантному і протизапальному ефектам.

  Скачати повний текст

Розкрито етіологічну значущість ентерококів у розвитку інфекцій сечовивідних шляхів (СВШ) у різних контингентів дорослих хворих і ентерококів у новонароджених з перинатальною патологією. Доведено, що штами ентерококів, виділених у разі позалікарняних інфекцій СВШ і урогенітальної патології, відрізняються від штамів, ізольованих за умов нозокоміальних інфекцій, за видовим складом, кількісним вмістом у біологічному матеріалі, частотою виділення в асоціаціях, рівнями чутливості до антибіотиків на наявністю факторів патогенності. Показано відмінності рівнів і профілів антибіотикорезистентності штамів ентерококів залежно від їх виду та походження. Вперше в Україні з сечі хворих хірургічного профілю з нозокоміальною інфекцією СВШ виділено два ванкоміцинрезистентних штама E. faecium з типом резистентності VanA, що визначено з застосуванням молекулярно-генетичних методів. Уперше встановлено значну частку ентерококів, стійких до високих концентрацій аміноглікозидних препаратів серед штамів госпітального походження. На підставі результатів проведеного комплексного дослідження біологічних характеристик штамів ентерококів різного походження не визначено специфічних ознак уро- або ентеропатогенності. Встановлено достеменну різницю за певними показниками між штамами позалікарняного та нозокоміального походження. Відзначено, що використання результатів проведеного дослідження дозволило вдосконалити мікробіологічну діагностику та лікування опортуністичних інфекцій ентерококової етіології.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив селену на групу пробіотичних мікроорганізмів, зокрема, мікроаерофілів, факультативних анаеробів і аеробів - A.viridans 167, E.coli M 17i B.subtilis 3, а також умовно патогенну флору. Розроблено візуалізацію біохімічних властивостей даних пробіотичних мікроорганізмів за допомогою серії індикаторних середовищ. На базі реакції окиснення молочної кислоти розроблено модель вивчення антиоксидантної дії пробіотичних мікроорганізмів і біологічних субстратів. Вставлено, що A.viridans 167, E.coli M 17i B.subtilis 3 приблизно однаково нагромаджують селен у клітинах. Висвітлено збереження антагоністичного впливу селенвмісних A.viridans 167, E.coli M 17i B.subtilis 3 на умовно патогенну мікрофлору. Доведено можливість введення селену в макроорганізм за допомогою явища транслокації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено вирішення завдання сучасної медицини та патологічної фізіології, яке складається у розробці способу корекції функціональних, метаболічних і цитологічних порушень у моноцитах та нейтрофілах периферійної крові людини, викликаних дією стафілококового токсину in vitro. Вперше проведено комплексне дослідження дозозалежного впливу стафілококового токсину на фагоцитарну, секреторну, метаболічну активність та цитологічний стан моноцитів і нейтрофілів периферійної крові людини in vitro. Встановлено, що комбінація левамізолу та селен активу має найбільший імуностимулюючий, антиокислювальний, антиапоптозний та антинекротичний ефект відносно моноцитів і нейтрофілів.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження тейхоєвої кислоти клітинної стінки Staphylococcus aureus штаму Wood 46 та її імунобіологічної активності. Вперше виявлено здатність тейхоєвої кислоти викликати явище "метаболічного вибуху" в перитонеальних макрофагах мишей. Встановлено, що тейхоєва кислота за низьких і середніх концентрацій стимулює, а за високих - інгібує цитолітичну активність природних кілерних клітин мишей. Проведено порівняльний аналіз модулювального впливу тейхоєвої кислоти та стандартного стимулятора лімфоїдних ліній - форбол міристат ацетату (ФМА) на вказані клітини. За сумісної дії даних речовин встановлено їх дозозалежний інгібуючий вплив. Досліджено динаміку гуморальної імунної відповіді на тейхоєву кислоту стафілокока у мишей різних генетичних ліній. У мишей лінії BALB/C виявлено низький рівень відповіді, а лінії C57BL - високий. Встановлено наявність взаємозв'язку між імунною і ендокринною системами, визначено роль щитовидної залози у розвитку імунної реакції піддослідних мишей на введення тейхоєвої кислоти.

  Скачати повний текст